1314 фермерських господарств на Харківщині ( а їх кількість є стабільною протягом 3-4 років ) збирають урожай, чи готуються до цього, у південних районах області. Про врожайність поки що ні слова, тільки наміри: 25-30 центнерів з гектару – трішки менше, ніж минулого року. Хоча, як говорять самі фермери, істинний урожай все ж таки залишається таємницею – через фіскальні органи, які мріють про великі видатки. А врожайність буває і 45, і 55 центнерів з гектару.
Віктор Белінський – фермер, що має понад 5 тисяч гектарів землі , фермер Олександр Строгий – 4 тисячі. Завдяки такій кількості землі, можуть розраховувати на прибутки, поповнення парку техніки, незважаючи на закупівельну ціну з боку держави (а вона чомусь кожного року менше від обіцяної ). Цього року обіцяють 700 гривень за тонну пшениці 3 класу. Фермери не вірять.
Господарства, які мають 100-200 гектарів землі, мріють цього року лише вижити. Бо, як стверджують і самі фермери, і чиновники від сільського господарства, працювати на землі сьогодні можуть лише заможні люди. Щоб з нуля підняти 50-100 гектарів, потрібно 300-500 тисяч гривень.
Сергій Ковтун, начальник відділу врегулювання відносин власності та розвитку фермерських господарств Харківщини:
«Прості люди – селяни сьогодні не можуть мати такі гроші, які б дозволили їм працювати на землі. Вони не можуть взяти і позику в банку, бо не мають що закласти під заставу, щоб взяти достатній кредит.»
Розраховувати на допомогу держави теж не доводиться – минулого року на всі фермерські господарства області було виділено 700 тисяч гривень (менше тисячі гривень на кожне ), цього року обіцяють півтора мільйона – теж неабиякі гроші.
От і виходить, що спасіння фермерства – справа добровільна: хочеш вижити – крутись. Звідси і освоєння нових культур – наприклад, рапсу, і досить екзотичні для Харківщини напрями діяльності – ферма, де вирощують страусів, численні рибні господарства, розведення коней.
Віктор Белінський – фермер, що має понад 5 тисяч гектарів землі , фермер Олександр Строгий – 4 тисячі. Завдяки такій кількості землі, можуть розраховувати на прибутки, поповнення парку техніки, незважаючи на закупівельну ціну з боку держави (а вона чомусь кожного року менше від обіцяної ). Цього року обіцяють 700 гривень за тонну пшениці 3 класу. Фермери не вірять.
Господарства, які мають 100-200 гектарів землі, мріють цього року лише вижити. Бо, як стверджують і самі фермери, і чиновники від сільського господарства, працювати на землі сьогодні можуть лише заможні люди. Щоб з нуля підняти 50-100 гектарів, потрібно 300-500 тисяч гривень.
Сергій Ковтун, начальник відділу врегулювання відносин власності та розвитку фермерських господарств Харківщини:
«Прості люди – селяни сьогодні не можуть мати такі гроші, які б дозволили їм працювати на землі. Вони не можуть взяти і позику в банку, бо не мають що закласти під заставу, щоб взяти достатній кредит.»
Розраховувати на допомогу держави теж не доводиться – минулого року на всі фермерські господарства області було виділено 700 тисяч гривень (менше тисячі гривень на кожне ), цього року обіцяють півтора мільйона – теж неабиякі гроші.
От і виходить, що спасіння фермерства – справа добровільна: хочеш вижити – крутись. Звідси і освоєння нових культур – наприклад, рапсу, і досить екзотичні для Харківщини напрями діяльності – ферма, де вирощують страусів, численні рибні господарства, розведення коней.