Лемки, читаємо в ’’Енциклопедії українознавства’’, найбільше на Захід висунуте українське плем’я, яке до 1947 року жило на обох боках Карпатського хребта. За століття своєї історії лемки виробили надзвичайно багату і різноманітну матеріальну культуру, прославились своєю народною архітектурою, іконами, усною і пісенною творчістю. Після Першої світової війни лемки смугою з обох боків заселяли польсько-чехо-словацький кордон. Та об’єднувала їх спільна історія, традиції й говірка - лемківський діалект української мови.
Трагедією закінчилась для лемків Друга світова, коли в результаті операції ’’Вісла’’ етнічне українське населення, зокрема, лемки змушені були покинути рідні землі. Ïх масово переселили переважно на північ і захід Польщі. В лемківських містах і селах нинішньої південно-східної Польщі й на Словаччині залишились їхні церкви з бароковими банями, наприклад, поблизу польського містечка Криниця, звідкіля родом чи не найпрославленіший лемко - маляр-примітивіст Никифор Дровняк.
Про це розповідають численні мистецькі виставки лемків, які підготував для чехів і гостей чеської столиці Польський Інститут у Празі. На думку директора Польського інституту Мірослава Ясінського, такої широкої презентації лемківської культури в Чехії ще не було:
Почалось з того, що ми хотіли показати фільм про маляра Никифора. Але розрослась лемківська акція до масштабів, яких тут ще не було. У Празі ми, наприклад, уперше показуємо греко-католицькі ікони і в цілому це новий більший проект.
За словами директора Польського інституту в Празі, до проведення днів не залучені ні українські установи, ні лемківські діаспорні організації. На це в Празі звернула увагу, зокрема, Христина Йойкова, голова Української жіночої організації в Чеській Республіці:
Я з приємністю прочитала запрошення на Дні лемківської культури в Празі. Але для мене абсолютно не зрозумілий факт, що на виставці про лемків не пролунає жодного слова мовою, якою лемки розмовляли, тобто українською мовою. А афіша про виставку лемків у Празі не дає чеському населенню правдивої інформації про історію і життя лемків. Добре, що трагічні події з історії лемків відійшли в минуле. Але це не означає, що цю історію можна забути. Через те мені дуже боляче, що організатори Днів лемківської культури в Празі не запросили до співпраці ні Посольство України в Чеській Республіці, ні українські діаспорні організації, до яких, у тому числі, входять і лемки.
Свій жаль щодо відсутності українського голосу на лемківських акціях у Празі висловив і голова Об’єднання лемків у Польщі Стефан Хладик:
Ніхто до нас не звертався. Так що говорять про лемків, говорять про нас без нас. Говорять без нашого відома, згадають наших мам, згадають наше волоське походження, говоритимуть, що ми русини, що ми взагалі не ідентифікуємось з нашою ненькою - Україною. Це жахлива справа і Об’єднання лемків до цього критично ставиться. Голова Об’єднання лемків у Польщі обіцяв розповісти про празькі Дні культури лемків на святі в польському містечку Ждиня, де щороку наприкінці липня запалюється традиційна лемківська ватра.
Трагедією закінчилась для лемків Друга світова, коли в результаті операції ’’Вісла’’ етнічне українське населення, зокрема, лемки змушені були покинути рідні землі. Ïх масово переселили переважно на північ і захід Польщі. В лемківських містах і селах нинішньої південно-східної Польщі й на Словаччині залишились їхні церкви з бароковими банями, наприклад, поблизу польського містечка Криниця, звідкіля родом чи не найпрославленіший лемко - маляр-примітивіст Никифор Дровняк.
Про це розповідають численні мистецькі виставки лемків, які підготував для чехів і гостей чеської столиці Польський Інститут у Празі. На думку директора Польського інституту Мірослава Ясінського, такої широкої презентації лемківської культури в Чехії ще не було:
Почалось з того, що ми хотіли показати фільм про маляра Никифора. Але розрослась лемківська акція до масштабів, яких тут ще не було. У Празі ми, наприклад, уперше показуємо греко-католицькі ікони і в цілому це новий більший проект.
За словами директора Польського інституту в Празі, до проведення днів не залучені ні українські установи, ні лемківські діаспорні організації. На це в Празі звернула увагу, зокрема, Христина Йойкова, голова Української жіночої організації в Чеській Республіці:
Я з приємністю прочитала запрошення на Дні лемківської культури в Празі. Але для мене абсолютно не зрозумілий факт, що на виставці про лемків не пролунає жодного слова мовою, якою лемки розмовляли, тобто українською мовою. А афіша про виставку лемків у Празі не дає чеському населенню правдивої інформації про історію і життя лемків. Добре, що трагічні події з історії лемків відійшли в минуле. Але це не означає, що цю історію можна забути. Через те мені дуже боляче, що організатори Днів лемківської культури в Празі не запросили до співпраці ні Посольство України в Чеській Республіці, ні українські діаспорні організації, до яких, у тому числі, входять і лемки.
Свій жаль щодо відсутності українського голосу на лемківських акціях у Празі висловив і голова Об’єднання лемків у Польщі Стефан Хладик:
Ніхто до нас не звертався. Так що говорять про лемків, говорять про нас без нас. Говорять без нашого відома, згадають наших мам, згадають наше волоське походження, говоритимуть, що ми русини, що ми взагалі не ідентифікуємось з нашою ненькою - Україною. Це жахлива справа і Об’єднання лемків до цього критично ставиться. Голова Об’єднання лемків у Польщі обіцяв розповісти про празькі Дні культури лемків на святі в польському містечку Ждиня, де щороку наприкінці липня запалюється традиційна лемківська ватра.