Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:16

Портретист з голкою.


Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 31 серпня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Мабуть, у кожному селі в Україні є свої диваки. Той будує піраміди прямо на городі, той винаходить екологічно чисті автомобілі.

Майстер вишивки з фото.
(© RadioSvoboda.Ua)
Василь Кандела з селища Краснопілля під Дніпропетровськом ось уже шість років дивує сусідів своїми купаннями в крижаній воді. Завдяки таким водним процедурам виглядає принаймні на 10 років молодшим за свої 68. А ще — він малює портрети. Але не фарбою, а нитками на полотні.

У творчому доробку краснопільського майстра Василя Кандели — до сотні робіт. Вишиті рушники, сорочки, а ще — ціла галерея портретів класиків української та російської літератури. Франко, Леся Українка, Довженко, Пушкін, Лермонтов, Єсенін… Шевченко з-поміж них як улюблений письменник посідає особливе місце. Василь Кандела вишив 16 портретів Кобзаря — хрестиком, в чорно-білій та кольоровій гамі. 14 із них — за власними схемами-ескізами, накресленими на сторінках звичайних учнівських зошитів у клітинку. Чужими розробками користується рідко, в основному — свої. Тут стають у нагоді навички, здобуті колись в художній школі, й роки роботи художником-оформлювачем на Шинному заводі. А вишивка, за словами майстра, супроводжує його життя змалечку.

«Вишивка? Все життя. Мама вишивала, сестра вишивала. А навчився пізніше. Одружилися — вона вишивала, то й я. Привик, я не можу вже без цього. Літом не так. Літом же город, а зимою — допізна».

Кожна робота пана Василя — то кілька місяців праці. Хоча, як каже майстер, деякі з портретів йдуть легко. От приміром, Пушкін, його він намалював і вишив за 11 днів. Але це — виняток. Іноді багато часу йде на те, щоб випороти вишите й перешити заново — нитки, каже майстер, стали випускати неякісні, бліднуть або змінюють колір після прання. Пан Василь цінує свою працю, тому твори принципово нікому не продає, тільки іноді — дарує.

«Ні, я не продаю. Люди підходять: «А єслі купить?». Говорю: «А скільки дасте?». «Ну 20 гривень». Говорю: «Та ви що, смієтеся? Одні тільки нитки… Моточок — 2 гривні, а я його вишиваю два-три місяці».

Вдвічі більше йде часу на вишивання рушника. Пан Василь має потяг до старовини. Каже, мріє давати нове життя давнім українським візерункам.

«Я хотів— рушники. Знаходити старовинні рушники, реставрувати. Їх дуже мало. В мене є старі узори, скопірувані з рушникі,в — десь їм по сто п’ятдесят-по двісті років».

Рідні та близькі пана Василя з розумінням ставляться до його, здавалось би, не чоловічого захоплення. Навіть сусіди вже не дивуються. Переповідають, коли побачать по телевізору майстра або його роботи.

А в уяві Василя Кандели тим часом зріють нові задуми — приміром, вишити серію портретів класиків світової літератури. Першими, вирішив майстер, будуть німецькі — Гете і Шиллер.
XS
SM
MD
LG