Як врятувати малі історичні міста України? Досвід український та центральноєвропейський.

Гунський Uljk – аварський Каганат – слов’янський Богданів – це історичні назви носило сучасне угорське Сентендре, розташоване на завої Дунаю. Звивисті вулички, вежі семи храмів, середземно-морський колорит будинків і майданів, близько 30 музеїв і вуличні вернісажі роблять містечко справжнім туристичним центром. Також Сентендре – один з центрів православного паломництва: у середні віки тут жила потужна сербська громада, яка заснувала сім православних храмів. Досі чотири з них належать цій християнській конфесії, тож щороку Сентендре приймає до 15 тисяч православних вірних з Сербії, Македонії, Росії та України.

Архітектурні споруди у більшості зберігають риси пізнього середньовіччя і барокко, тож, гуляючи вуличками і площами містечка, легко перенести себе у ті часи. Тим більше, що місцеві жителі часто вдягають народні костюми і міщанський (міський) одяг того періоду. А у маленьких затишних кавмярнях і у ресторанчиках запропонують скоштувати кави, яку варили ще у ХУІІ ст., і поласувати тістечками і струделями “за рецептом пра бабусі”.

Саме у Сентендре знаходиться Музей марцепану – і тут же майстерня, де його виготовляють, і магазин, де можна придбати марцепан та інші ласощі місцевих майстрів.

Розвиткові Сентендре як туристичного та мистецького центру не лише Угорщини, а усієї Центрально-східної Європи, сприяли і місцева влада, і міжнародний Вишеградський фонд: 15 років тому одним з перших проектів цієї інституції був такий, що допомагав розвиткові місцевого самоврядування, місцевої ділової ініціативи і підприємництва. Проект був успішно здійснений в усіх чотирьох державах – засновницях Вишеградської ініціативи: в Угорщині, Польщі, Словаччині і Чехії.

Досвід підтримки малих і депресивних міст цих країн вивчає провідний експерт міжнародного інституту підприємництва Олександр Орленко:

“Є місцеві ресурси – а вони ще не всі вичерпані і розкрадені – а відродження малих міст може відбуватися тільки на основі місцевих ресурсів. Тому на основі цих ресурсів треба допомагати – наука, прикладна наука має допомогти, не у Києві сидіти чи у Львові, а працювати у малих містах. І (місцевим) допомагати розробляти проекти, перспективні проекти, які би створювали нові перспективні робочі місця та нові підприємства”.

За словами пана Орленка, найперспективнішими для малих історичних міст України є туризм, сільське господарство, народні ремесла, бджолярство. Головне – не згаяти час, допоки регресивні тенденції у провінції не стали незворотними. Олександр Орленко переконаний:

“Проблема створення ефективно діючих підприємств у нових містах ще актуальна. Тому що якщо ми молодь там можемо побачити – здібну, яка хоче допомогти їм робити, - то ми все зможемо створити. Якщо ж остання молодь виїде звідти, то вже нема з ким створювати ці підприємства і діяти”.