Слухати:
Київ, 10 серпня 2006 року.
Ірина Біла: Вітаю усіх шанувальників радіо “Свобода”!
Від початку року понад 5 тисяч тон молока та молочних продуктів визнані непридатними для споживання. Це на офіційних ринках Києва, де продавці знають, що їхня продукція проходитиме експертизу у ветлабараторіях.
Яка ж ситуація з якістю молочних продуктів в інших регіонах? Чи може вона покращитися, чи навпаки – у молочників та споживачів немає підстав для оптимізму? Наскільки взагалі безпечні молочні продукти на прилавках магазинів? Про це йтиметься в сьогоднішній програмі “Нова Україна”, яку підготувала Ірина Біла.
“Через 3-4 роки молочна галузь України занепаде,” - неодноразово наголошував колишній головний аграрій України Олександр Баранівський. Причина - за кілька років вже нікому буде поставляти молоко на молокозаводи, бо людям вже невигідно тримати корів. А наразі більшість молока постачають саме з приватних садиб.
Хтозна, чи врятує ситуацію в галузі новий чільник аграрного відомства Юрій Мельник, але проблем у нього непочатий край. Скажімо, вникнути в нещодавнє підвищення закупівельних цін на молоко. Скільки воно тепер коштуватиме для переробників? Як це відіб’ється на споживачеві? Цікавилася Оксана Гребіневич.
Оксана Гребіневич: Майже 3 мільйонів українців тримають на своїх подвір’ях корів і продають молоко. Їхні доходи значно скоротилися внаслідок введення Росією у лютому цього року ембарго на українську молочну продукцію. Відтоді українські переробники суттєво знизили закупівельні ціни.
Уряд вирішив захистити українського селянина і встановив мінімальні закупівельні ціни на молоко.
Говорить голова прес-служби Мінагрополітики Олександр Горобець.
Олександр Горобець: Оскільки була зменшена переробка цієї продукції на наших молочних і сиропереробних підприємствах, то це дошкульно вдарило по економіці селян. В окремих регіонах вартість літра молока знизилась до 50 копійок.
Оксана Гребіневич: Відтепер переробники мають закуповувати молоко вищого сорту за ціною не нижчою, ніж 1,25 гривень за літр, першого сорту – 1,20, другого – гривня, а вершки з 10% вмістом жиру за 4 гривні 8 копійок.
Наразі це рекомендовані ціни, бо в умовах ринкової економіки уряд не має безпосередніх механізмів впливу на цей ринок. Однак, за словами речника Мінагрополітики, юридичний відділ уряду працює над створенням такого механізму.
Молочні переробники з реакцією не забарилися.
Говорить директор “Молочної промислової компанії” Ігор Ревякін.
Ігор Ревякін: Перша реакція будь-якого переробника буде підняти ціни на свою готову продукцію. При таких цінах частина переробників просто не витримає.
Ви собі уявляєте, наприклад, скільки коштує завод, де роблять сир? Мільйони й мільйони доларів. І ці гроші треба повертати, а повертати їх можна лише з прибутку.
Оксана Гребіневич: Національна асоціація молочників навіть вже підрахувала, що за умови здорожчання сировини оптові ціни на тверді сири можуть підскочити більш, ніж на третину, а на масло майже на 60%.
Щоправда, експерти сумніваються, що держава матиме важелі, аби контролювати молочний ринок. Заводи можуть зберегти низькі закупівельні ціни, бо левова частка молока, що виробляється в Україні, взагалі не відповідає держстандартам. Це означає, що ціни на таке молоко є вільними.
Ірина Біла: “Це рішення уряду не було достатньо продумане, і не відповідає букві закону,” – каже голова Спілки молочних підприємств України Микола Бутенко. Адже, збільшуючи закупівельні ціни, державні мужі забули, що повинні компенсувати молокопереробним підприємствам різницю між фіксованою ціною і ринковою.
Микола Бутенко: Держава, уряд сказали “А”, а не сказали “Б”. Мінімальна закупівельна ціна може спрацювати в тому випадку, якщо в бюджеті передбачена сума на різниці між фіксованою ціною і ринковою ціною. Сьогодні вона значно відрізняється від фіксованої ціни. Ринкова ціна на 40-50 копійок нижча. Тому у підприємств немає сьогодні підґрунтя юридичного дотримуватися цієї постанови.
Ірина Біла: Левова частка молока нині надходить від селян. Якість цього молока не відповідає ні санітарним, ні технологічним вимогам. Зазвичай фахівці-молочники називають його біорідиною. “Тому виготовити з нього якісну продукцію практично неможливо,” - каже Микола Бутенко.
Микола Бутенко: В Україні немає кооперативів-виробників молока. В основному існують індивідуальні здавачі, тобто вони у своїх відрах, банках і в інших непристосованих ємностях виносять це молоко на вулицю, приїжджає той, хто збирає молоко, і це молоко гамузом всі зливають в одну бочку. Проконтролювати якість цього молока, хоча б вибірково від індивідуального селянина, неможливо.
На жаль, менталітет нашого населення на сьогодні такий, що, враховуючи, що неможливо проконтролювати якість молока, то що-завгодно додають, аби була кількість, а не якість.
Наведу такий приклад. Я нещодавно поїхав до своєї тещі в село разом з дітьми. Коли вона дізналася, що ми приїжджаємо, вийшла нас зустрічати. В цей час люди винесли молоко, бо мала приїхати машина, аби зібрати молоко.
Вона до однієї сусідки звертається і каже: “Марусю, можеш мені банку молока дати – онуки приїхали”. “Ні, Павлівна, - каже, - не дам тобі молока”. Вона до другої звернулася, а та тієї ж самої. Третя тієї ж. Теща ледь не заплакала: “Невже вони перестали мене поважати? Що, я у них багато молока прошу?”
А вечором, через кілька годин, і перша, і друга, і третя приносять по банці молока і кажуть: “Вибач, Павлівна, але ми не могли дати для твоїх онуків того молока, що здавали”.
Ірина Біла: Чи можливо вже в заводських умовах перевірити якість молока, у якийсь спосіб його покращити? “Практично ні,” – каже Микола Бутенко.
Микола Бутенко: Коли цистерну молока привозять на завод, його перевіряють. Але зрозуміло, що інгредієнти, які туди попали, виловити неможливо. Це молоко частіше всього пускають (ще й умудряються з нього масло зробити) на сухе молоко, на казеїн. А молочну продукцію з цього молока не виробляють.
Ірина Біла: Після вступу України до Світової організації торгівлі ввійде заборона виготовлювати продукцію з такого молока.
Єдиний вихід і, як засвідчує світовий досвід, економічно вигідний – це створення великотоварних підприємств з виготовлення молока, або, простіше кажучи, величезні корівники, оснащені технікою, що дозволяє зменшити собівартість молока і підвищити його якість.
Адже селянинові чи дрібному фермерові невигідно для кількох корів купувати дорогі доїльні машини, великі холодильники для зберігання молока, чималу кількість тари тощо. Тому вартість літра молока від дрібних сільських господарств і великих підприємств суттєво відрізняється.
Відтак селянинові зовсім не вигідно здавати молоко за копійки, якщо воно обходиться йому значно дорожче.
Про те, у скільки саме, у продавців молока цікавилася Леся Штогрин.
Леся Штогрин: На залізничній станції “Глеваха” молоко продають всього за 10 м від залізничних колій. Щоправда, покупців така близькість до залізниці не лякає.
Говорить продавець Георгій Куравський.
Георгій Куравський: Розходиться молоко відразу, як вивезеш.
Корова перевіряється систематично, щорічно прививки робляться, як положено. Молоко у нас чисте. Люди – це вже постійні клієнти, які знають, тож приходять і беруть. Літер молока у нас тут коштує 2-2,5 грн.
Леся Штогрин: Бабусі і дідусі, які щоранку приносять сюди продавати молоко, сметану та домашній сир, утворили тут вже справжній міні-базар. Для кожного з них рідна корівка – це головний постачальник грошей в родину. Тому про цих тварин вони говорять, як про священних та недоторканих.
Георгій Куравський: Мою корову звати Білка. Їй 11 років. Ми маємо телицю біля корови, тому що сама корова любить, щоб з нею хтось ще й був. Випасаємо окремо.
Удійна корова, яка на сьогодні дає вже 20 літрів за день. Доїмо двічі на день. Ми її підгодовуємо сіном, травичкою. Корівка дуже хороша.
Ми її тримаємо, адже вона годує себе і годує сім’ю. Ми обоє на пенсії, але пенсії не вистачає для того, щоб хоча б якось більш-менш нормально жити. На комунальні послуги вистачить і на саме необхідне: хліб, сіль, цукор. А так, щоб з’їсти кусок м’яса чи щось подібне, то, звичайно, не вистачає.
Леся Штогрин: “Самостійно продавати тут молоко ми просто змушені, – говорить Олена Петрівна, - адже здавати його перекупникам за ціною втричі меншою за собівартість просто соромно.
Олена Петрівна: Прокинутися о п’ятій годині і лягти 11.30, щоб його вигодувати, зробити до ладу, щоб його продати, щоб воно не скисло. Стоїть молоко по 2 гривні, а приймають по 65 копійок. Звичайно, що краще, аби приймали, тільки хоча б по 2 гривні, так як воно повинно коштувати.
Леся Штогрин: Але навіть 2 гривні за літер молока – це дуже мало. Адже невтомну працю зранку до ночі грошима не оціниш. “Просто ми люди такі – без роботи не можемо,” – каже 80-річна Маня Іванівна.
Маня Іванівна: В мене 60 соток городу. Я 30 соток обробила. Як я порахувала, то я за нього заплатила 530 гривень. Намолотила я тону пшениці. Це я стільки заплатила. Я б його готове могла купити на базарі за ці гроші, а я ж то на ньому риюся весь час. Це така віддача.
Леся Штогрин: Для цих людей – це єдиний спосіб... Ні, не заробити, а просто вижити: лягати спати о 12-ій ночі і прокидатися о 4-ій ранку, аби о 6-ій вже бути на базарі. Їм, звичайно, важко, але краще вже так, як кажуть вони, ніж віддавати зароблене важкою працею за копійки.
Ірина Біла: Утім, стверджувати, що створення великотоварних виробництв ураз вирішить усі проблеми з якістю молока, було б перебільшенням. Адже спокуса щось туди добавляти, чимось його розмішувати, аби, звісно, збільшити прибутки, виникає не лише у поодиноких селян. Нещодавно вона міцно засіла в голову і власникам одного з харківських молокозаводів.
Більше про це знає харківська кореспондентка радіо “Свобода” Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич: Правоохоронці Харкова затримали КАМАЗ із більше, ніж 11 тонами молока, яке містило небезпечну для здоров’я хімічну речовину. Як повідомила керівник центру Лариса Волкова, ще проводяться оперативно-розшукові заходи.
Лариса Волкова: Як виявилося, ця хімічна добавка підвищувала якість та жирність молока, що забезпечувала завищену вартість цього молока. За результатами аналізу, це сіль, правитель, іноземного виробництва, вона є небезпечною для здоров’я людини.
Вікторія Маренич: Натомість правоохоронці не називають молокозаводи, де вилучена ця хімічна речовина, не говорять і про кількість небезпечного молока, що потрапляло щодня на молокозаводи міста.
Із повідомлень правоохоронців відомо, що вилучено 50 кілограмів плавителя і сума збитків більше 100 тисяч гривень.
Якщо для харків’ян залишається незрозумілим, яке ж молоко сьогодні може приховувати небезпеку, то ветеринарні лікарі говорять про те, що правоохоронці до них не зверталися ні за консультацією, ні за допомогою у проведенні експертизи.
Ось що повідомив заступник начальника обласного управління ветеринарної медицини Володимир Головачов:
Володимир Головачов: Єдине, що я у телефонній розмові із технологами молочного виробництва з’ясував, що ця сіль-плавитель використовується для виготовлення плавлених сирків, її додають у пропорції 1 кілограм на 1 тону молока. Проте з цього молока вже не можна нічого виготовляти: ні саме молоко, ні кефір, тільки плавлені сирки.
Вікторія Маренич: Заступник головного санітарного лікаря Харківської області Ольга Шпак також повідомила про те, що правоохоронці до їхніх фахівців не зверталися.
Наразі не зрозуміло, хто робив експертизу затриманого молока, і чому правоохоронці не оприлюднюють офіційні висновки.
У найближчому супермаркеті на запитання радіо “Свобода” про кількість молока, яке сьогодні купують харків’яни, менеджерка повідомила, що ця цифра є стабільною, враховуючи літні відпустки.
Ірина Біла: Споживання молочних продуктів за останнє десятиріччя значно скоротилося – позначився низький рівень життя. Якщо раніше пересічний українець споживав за рік до 380 кілограмів молочних продуктів, то сьогодні близько 226.
Тож, справедливо кажуть, що кількість не завжди переходить у якість.
Це була програма “Нова Україна” та її ведуча Ірина Біла.
Шануймося!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 10 серпня 2006 року.
Ірина Біла: Вітаю усіх шанувальників радіо “Свобода”!
Яка ж ситуація з якістю молочних продуктів в інших регіонах? Чи може вона покращитися, чи навпаки – у молочників та споживачів немає підстав для оптимізму? Наскільки взагалі безпечні молочні продукти на прилавках магазинів? Про це йтиметься в сьогоднішній програмі “Нова Україна”, яку підготувала Ірина Біла.
“Через 3-4 роки молочна галузь України занепаде,” - неодноразово наголошував колишній головний аграрій України Олександр Баранівський. Причина - за кілька років вже нікому буде поставляти молоко на молокозаводи, бо людям вже невигідно тримати корів. А наразі більшість молока постачають саме з приватних садиб.
Хтозна, чи врятує ситуацію в галузі новий чільник аграрного відомства Юрій Мельник, але проблем у нього непочатий край. Скажімо, вникнути в нещодавнє підвищення закупівельних цін на молоко. Скільки воно тепер коштуватиме для переробників? Як це відіб’ється на споживачеві? Цікавилася Оксана Гребіневич.
Оксана Гребіневич: Майже 3 мільйонів українців тримають на своїх подвір’ях корів і продають молоко. Їхні доходи значно скоротилися внаслідок введення Росією у лютому цього року ембарго на українську молочну продукцію. Відтоді українські переробники суттєво знизили закупівельні ціни.
Уряд вирішив захистити українського селянина і встановив мінімальні закупівельні ціни на молоко.
Говорить голова прес-служби Мінагрополітики Олександр Горобець.
Олександр Горобець: Оскільки була зменшена переробка цієї продукції на наших молочних і сиропереробних підприємствах, то це дошкульно вдарило по економіці селян. В окремих регіонах вартість літра молока знизилась до 50 копійок.
Оксана Гребіневич: Відтепер переробники мають закуповувати молоко вищого сорту за ціною не нижчою, ніж 1,25 гривень за літр, першого сорту – 1,20, другого – гривня, а вершки з 10% вмістом жиру за 4 гривні 8 копійок.
Наразі це рекомендовані ціни, бо в умовах ринкової економіки уряд не має безпосередніх механізмів впливу на цей ринок. Однак, за словами речника Мінагрополітики, юридичний відділ уряду працює над створенням такого механізму.
Молочні переробники з реакцією не забарилися.
Говорить директор “Молочної промислової компанії” Ігор Ревякін.
Ігор Ревякін: Перша реакція будь-якого переробника буде підняти ціни на свою готову продукцію. При таких цінах частина переробників просто не витримає.
Ви собі уявляєте, наприклад, скільки коштує завод, де роблять сир? Мільйони й мільйони доларів. І ці гроші треба повертати, а повертати їх можна лише з прибутку.
Оксана Гребіневич: Національна асоціація молочників навіть вже підрахувала, що за умови здорожчання сировини оптові ціни на тверді сири можуть підскочити більш, ніж на третину, а на масло майже на 60%.
Щоправда, експерти сумніваються, що держава матиме важелі, аби контролювати молочний ринок. Заводи можуть зберегти низькі закупівельні ціни, бо левова частка молока, що виробляється в Україні, взагалі не відповідає держстандартам. Це означає, що ціни на таке молоко є вільними.
Ірина Біла: “Це рішення уряду не було достатньо продумане, і не відповідає букві закону,” – каже голова Спілки молочних підприємств України Микола Бутенко. Адже, збільшуючи закупівельні ціни, державні мужі забули, що повинні компенсувати молокопереробним підприємствам різницю між фіксованою ціною і ринковою.
Микола Бутенко: Держава, уряд сказали “А”, а не сказали “Б”. Мінімальна закупівельна ціна може спрацювати в тому випадку, якщо в бюджеті передбачена сума на різниці між фіксованою ціною і ринковою ціною. Сьогодні вона значно відрізняється від фіксованої ціни. Ринкова ціна на 40-50 копійок нижча. Тому у підприємств немає сьогодні підґрунтя юридичного дотримуватися цієї постанови.
Ірина Біла: Левова частка молока нині надходить від селян. Якість цього молока не відповідає ні санітарним, ні технологічним вимогам. Зазвичай фахівці-молочники називають його біорідиною. “Тому виготовити з нього якісну продукцію практично неможливо,” - каже Микола Бутенко.
Микола Бутенко: В Україні немає кооперативів-виробників молока. В основному існують індивідуальні здавачі, тобто вони у своїх відрах, банках і в інших непристосованих ємностях виносять це молоко на вулицю, приїжджає той, хто збирає молоко, і це молоко гамузом всі зливають в одну бочку. Проконтролювати якість цього молока, хоча б вибірково від індивідуального селянина, неможливо.
На жаль, менталітет нашого населення на сьогодні такий, що, враховуючи, що неможливо проконтролювати якість молока, то що-завгодно додають, аби була кількість, а не якість.
Наведу такий приклад. Я нещодавно поїхав до своєї тещі в село разом з дітьми. Коли вона дізналася, що ми приїжджаємо, вийшла нас зустрічати. В цей час люди винесли молоко, бо мала приїхати машина, аби зібрати молоко.
Вона до однієї сусідки звертається і каже: “Марусю, можеш мені банку молока дати – онуки приїхали”. “Ні, Павлівна, - каже, - не дам тобі молока”. Вона до другої звернулася, а та тієї ж самої. Третя тієї ж. Теща ледь не заплакала: “Невже вони перестали мене поважати? Що, я у них багато молока прошу?”
А вечором, через кілька годин, і перша, і друга, і третя приносять по банці молока і кажуть: “Вибач, Павлівна, але ми не могли дати для твоїх онуків того молока, що здавали”.
Ірина Біла: Чи можливо вже в заводських умовах перевірити якість молока, у якийсь спосіб його покращити? “Практично ні,” – каже Микола Бутенко.
Микола Бутенко: Коли цистерну молока привозять на завод, його перевіряють. Але зрозуміло, що інгредієнти, які туди попали, виловити неможливо. Це молоко частіше всього пускають (ще й умудряються з нього масло зробити) на сухе молоко, на казеїн. А молочну продукцію з цього молока не виробляють.
Ірина Біла: Після вступу України до Світової організації торгівлі ввійде заборона виготовлювати продукцію з такого молока.
Єдиний вихід і, як засвідчує світовий досвід, економічно вигідний – це створення великотоварних підприємств з виготовлення молока, або, простіше кажучи, величезні корівники, оснащені технікою, що дозволяє зменшити собівартість молока і підвищити його якість.
Адже селянинові чи дрібному фермерові невигідно для кількох корів купувати дорогі доїльні машини, великі холодильники для зберігання молока, чималу кількість тари тощо. Тому вартість літра молока від дрібних сільських господарств і великих підприємств суттєво відрізняється.
Відтак селянинові зовсім не вигідно здавати молоко за копійки, якщо воно обходиться йому значно дорожче.
Про те, у скільки саме, у продавців молока цікавилася Леся Штогрин.
Леся Штогрин: На залізничній станції “Глеваха” молоко продають всього за 10 м від залізничних колій. Щоправда, покупців така близькість до залізниці не лякає.
Говорить продавець Георгій Куравський.
Георгій Куравський: Розходиться молоко відразу, як вивезеш.
Корова перевіряється систематично, щорічно прививки робляться, як положено. Молоко у нас чисте. Люди – це вже постійні клієнти, які знають, тож приходять і беруть. Літер молока у нас тут коштує 2-2,5 грн.
Леся Штогрин: Бабусі і дідусі, які щоранку приносять сюди продавати молоко, сметану та домашній сир, утворили тут вже справжній міні-базар. Для кожного з них рідна корівка – це головний постачальник грошей в родину. Тому про цих тварин вони говорять, як про священних та недоторканих.
Георгій Куравський: Мою корову звати Білка. Їй 11 років. Ми маємо телицю біля корови, тому що сама корова любить, щоб з нею хтось ще й був. Випасаємо окремо.
Удійна корова, яка на сьогодні дає вже 20 літрів за день. Доїмо двічі на день. Ми її підгодовуємо сіном, травичкою. Корівка дуже хороша.
Ми її тримаємо, адже вона годує себе і годує сім’ю. Ми обоє на пенсії, але пенсії не вистачає для того, щоб хоча б якось більш-менш нормально жити. На комунальні послуги вистачить і на саме необхідне: хліб, сіль, цукор. А так, щоб з’їсти кусок м’яса чи щось подібне, то, звичайно, не вистачає.
Леся Штогрин: “Самостійно продавати тут молоко ми просто змушені, – говорить Олена Петрівна, - адже здавати його перекупникам за ціною втричі меншою за собівартість просто соромно.
Олена Петрівна: Прокинутися о п’ятій годині і лягти 11.30, щоб його вигодувати, зробити до ладу, щоб його продати, щоб воно не скисло. Стоїть молоко по 2 гривні, а приймають по 65 копійок. Звичайно, що краще, аби приймали, тільки хоча б по 2 гривні, так як воно повинно коштувати.
Леся Штогрин: Але навіть 2 гривні за літер молока – це дуже мало. Адже невтомну працю зранку до ночі грошима не оціниш. “Просто ми люди такі – без роботи не можемо,” – каже 80-річна Маня Іванівна.
Маня Іванівна: В мене 60 соток городу. Я 30 соток обробила. Як я порахувала, то я за нього заплатила 530 гривень. Намолотила я тону пшениці. Це я стільки заплатила. Я б його готове могла купити на базарі за ці гроші, а я ж то на ньому риюся весь час. Це така віддача.
Леся Штогрин: Для цих людей – це єдиний спосіб... Ні, не заробити, а просто вижити: лягати спати о 12-ій ночі і прокидатися о 4-ій ранку, аби о 6-ій вже бути на базарі. Їм, звичайно, важко, але краще вже так, як кажуть вони, ніж віддавати зароблене важкою працею за копійки.
Ірина Біла: Утім, стверджувати, що створення великотоварних виробництв ураз вирішить усі проблеми з якістю молока, було б перебільшенням. Адже спокуса щось туди добавляти, чимось його розмішувати, аби, звісно, збільшити прибутки, виникає не лише у поодиноких селян. Нещодавно вона міцно засіла в голову і власникам одного з харківських молокозаводів.
Більше про це знає харківська кореспондентка радіо “Свобода” Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич: Правоохоронці Харкова затримали КАМАЗ із більше, ніж 11 тонами молока, яке містило небезпечну для здоров’я хімічну речовину. Як повідомила керівник центру Лариса Волкова, ще проводяться оперативно-розшукові заходи.
Лариса Волкова: Як виявилося, ця хімічна добавка підвищувала якість та жирність молока, що забезпечувала завищену вартість цього молока. За результатами аналізу, це сіль, правитель, іноземного виробництва, вона є небезпечною для здоров’я людини.
Вікторія Маренич: Натомість правоохоронці не називають молокозаводи, де вилучена ця хімічна речовина, не говорять і про кількість небезпечного молока, що потрапляло щодня на молокозаводи міста.
Із повідомлень правоохоронців відомо, що вилучено 50 кілограмів плавителя і сума збитків більше 100 тисяч гривень.
Якщо для харків’ян залишається незрозумілим, яке ж молоко сьогодні може приховувати небезпеку, то ветеринарні лікарі говорять про те, що правоохоронці до них не зверталися ні за консультацією, ні за допомогою у проведенні експертизи.
Ось що повідомив заступник начальника обласного управління ветеринарної медицини Володимир Головачов:
Володимир Головачов: Єдине, що я у телефонній розмові із технологами молочного виробництва з’ясував, що ця сіль-плавитель використовується для виготовлення плавлених сирків, її додають у пропорції 1 кілограм на 1 тону молока. Проте з цього молока вже не можна нічого виготовляти: ні саме молоко, ні кефір, тільки плавлені сирки.
Вікторія Маренич: Заступник головного санітарного лікаря Харківської області Ольга Шпак також повідомила про те, що правоохоронці до їхніх фахівців не зверталися.
Наразі не зрозуміло, хто робив експертизу затриманого молока, і чому правоохоронці не оприлюднюють офіційні висновки.
У найближчому супермаркеті на запитання радіо “Свобода” про кількість молока, яке сьогодні купують харків’яни, менеджерка повідомила, що ця цифра є стабільною, враховуючи літні відпустки.
Ірина Біла: Споживання молочних продуктів за останнє десятиріччя значно скоротилося – позначився низький рівень життя. Якщо раніше пересічний українець споживав за рік до 380 кілограмів молочних продуктів, то сьогодні близько 226.
Тож, справедливо кажуть, що кількість не завжди переходить у якість.
Це була програма “Нова Україна” та її ведуча Ірина Біла.
Шануймося!
Говорить радіо “Свобода”!
