Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:34

Чи легко бути собою?


Інна Набока Київ, 11 серпня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Кожна людина приходить у світ унікальною і неповторною. Навіть у пологовому будинку кожне немовля має свій характер. Та життя старається всіх підігнати під один шаблон. То що краще: бути несхожим на інших чи таким, як усі?

Маленькі діти – всі яскраві індивідуальності. Та подальше життя прагне всіх „підрівняти”. Людину змалечку намагаються убезпечити від будь-якої нестандартності в думках, поведінці, навіть одязі.

Психологи вважають, що в становленні особистості дитина проходить кілька етапів. Малюки хочуть бути „як усі”. Батькам постійно доводиться чути: „всі так роблять”, або: „всім дозволяють”, „у всіх це є”. Школярі вже замислюються над своєю індивідуальністю, задаються питанням: невже я такий, як усі? Їм хочеться бути особливими. У підлітків прагнення виділитися проявляється в епатажній поведінці та зовнішності. В молодій людині нерідко борються ці дві тенденції – бажання бути таким, як усі та прагнення виразити свою індивідуальність. І нерідко перемагає стандарт. Адже лишатися собою завжди непросто.

Причин цього, і соціальних, і психологічних, чимало. Будь-яке суспільство, а надто - тоталітарне, намагається уніфікувати своїх громадян. Стандартними людьми значно легше керувати. В комуністичному Китаї навіть одяг носили однаковий. У Совєтському Союзі боролися з модами, незвичними думками, новими течіями в мистецтві. Щоби лишатися собою необхідна була неабияка мужність. Втім, мужність, вміння боронити своє право на самобутність потрібні були в усі часи. Адже все незвичне й незвичайне викликає острах і недовіру, а з диваків сміються. Жорсткий тиск, який оточення чинить на несхожих на інших людей, найчастіше змушує їх змиритися, прийняти загальні правила. Проте, буває і навпаки. Знаю літню жінку, яку в дитинстві карали за намагання все робити лівою рукою, навіть прив’язували цю руку до тулуба. Зрештою, писати правою вона навчилася, але все інше всеодно робила лівою. І не тому, що була такою впертою, а просто не могла перестати бути собою. А Катерина Білокур розповідала, що батьки вимагали від неї кинути малювати, коханий поставив це умовою одруження. Художниця відмовилася від родинного щастя, але не змогла відмовитися від себе.

Звичайно, часи міняються. Зараз не прийнято перевиховувати лівкутників, а захоплення мистецтвом не заважає дівчатам виходити заміж. Але часом ми самі боїмося проявити свою індивідуальність, бути несхожими на інших. Та зауважте: найцікавіші люди, найталановитіші вчені й митці, навіть найуспішніші бізнесмени – завжди не такі, як усі.

Тож будьмо собою! І не заважатимем бути собою іншим. Може в цьому і полягає рецепт щасливого життя?
XS
SM
MD
LG