60-ти літнє мовчання
Ґюнтер Ґрасс, відомий українському читачеві передусім своїм романом “Бляшаний барабан”, мовчав понад 60 років. Згадуючи про його роль під час Другої світової війни, біографи відводили Ґрассу лише роль помічника зенітника. Кажуть, що навіть його діти не знали всієї правди.
Тепер лауреат Нобелівської премії вирішив підняти завісу мовчання, сповістивши всьому світові, що наприкінці війни 17-річним добровільно пішов в армію і три місяці прослужив у 10-й танковій дивізії СС.
Таке визнання мало результат вибухаючої бомби, адже саме Ґюнтер Ґрасс завжди виступав за те, щоб в будь-якому разі не замовчувати темні сторінки німецького минулого. Тепер критики закидають письменнику, що про себе він, однак, заговорив занадто пізно.
Обман та вирозуміння
Публіцист Міхаель Юрґс, почуває себе обманутим. “Якщо Ґрасс знову заговорить про те, що німці не повинні відмежовуватися від відповідальності за минуле, тоді у мене виникає абсолютно справедливе запитання: а як Ви особисто повели себе?” каже Юрґс. Він переконаний, що всі, хто захоплювався ним, тепер відчувають, що їх обманули.
Ще далі у своїй критиці пішов уповноважений Християнсько-демократичного союзу з питань культури Вольфґанґ Бьонзен. В інтерв’ю газеті “Bild” він закликав письменника, який завжди висував високі моральні претензії до політиків, тепер застосувати ці самі принципи до себе й повернув усі нагороди, у тому числі й Нобелівську премію.
Критичні голоси донеслися й з-за кордону. Колишній президент Польщі Лех Валеса звернувся до німецького письменника з вимогою, щоб той добровільно відмовився від титулу почесного громадянина Ґданська, де 1927-го року народився Ґюнтер Ґрасс.
“Якби від самого початку було відомо, що Ґрасс служив у СС, то він ніколи б не отримав такої відзнаки”, - сказав Валеса.
Колеги автора “Бляшаного барабану” лояльніше поставилися до його зізнання.
83-річний Ральф Джордано стверджує, що ще гіршим, ніж допуститися політичної помилки, може бути лише її повне замовчування - як публічне, так і внутрішнє.
Джордано вірить, що в душі це питання хвилювало Ґрасса впродовж десятиліть, але тепер нарешті він наважився зробити публічний крок. “І тут я можу тільки сказати: добре, що Ви це зробили, Ґюнтер Ґрасс”, - зауважив Ральф Джордано.
У вересні виходить автобіографія Ґюнтера Ґрасса, в якій він вперше докладно змальовує також ту частину свого минулого, про яку досі не говорив. Як зазначають оглядачі, тепер з упевненістю можна сказати, що після такої реклами ця сповідь німецького письменника розійдеться як гарячі пиріжки.
Ґюнтер Ґрасс, відомий українському читачеві передусім своїм романом “Бляшаний барабан”, мовчав понад 60 років. Згадуючи про його роль під час Другої світової війни, біографи відводили Ґрассу лише роль помічника зенітника. Кажуть, що навіть його діти не знали всієї правди.
Тепер лауреат Нобелівської премії вирішив підняти завісу мовчання, сповістивши всьому світові, що наприкінці війни 17-річним добровільно пішов в армію і три місяці прослужив у 10-й танковій дивізії СС.
Таке визнання мало результат вибухаючої бомби, адже саме Ґюнтер Ґрасс завжди виступав за те, щоб в будь-якому разі не замовчувати темні сторінки німецького минулого. Тепер критики закидають письменнику, що про себе він, однак, заговорив занадто пізно.
Обман та вирозуміння
Публіцист Міхаель Юрґс, почуває себе обманутим. “Якщо Ґрасс знову заговорить про те, що німці не повинні відмежовуватися від відповідальності за минуле, тоді у мене виникає абсолютно справедливе запитання: а як Ви особисто повели себе?” каже Юрґс. Він переконаний, що всі, хто захоплювався ним, тепер відчувають, що їх обманули.
Ще далі у своїй критиці пішов уповноважений Християнсько-демократичного союзу з питань культури Вольфґанґ Бьонзен. В інтерв’ю газеті “Bild” він закликав письменника, який завжди висував високі моральні претензії до політиків, тепер застосувати ці самі принципи до себе й повернув усі нагороди, у тому числі й Нобелівську премію.
Критичні голоси донеслися й з-за кордону. Колишній президент Польщі Лех Валеса звернувся до німецького письменника з вимогою, щоб той добровільно відмовився від титулу почесного громадянина Ґданська, де 1927-го року народився Ґюнтер Ґрасс.
“Якби від самого початку було відомо, що Ґрасс служив у СС, то він ніколи б не отримав такої відзнаки”, - сказав Валеса.
Колеги автора “Бляшаного барабану” лояльніше поставилися до його зізнання.
83-річний Ральф Джордано стверджує, що ще гіршим, ніж допуститися політичної помилки, може бути лише її повне замовчування - як публічне, так і внутрішнє.
Джордано вірить, що в душі це питання хвилювало Ґрасса впродовж десятиліть, але тепер нарешті він наважився зробити публічний крок. “І тут я можу тільки сказати: добре, що Ви це зробили, Ґюнтер Ґрасс”, - зауважив Ральф Джордано.
У вересні виходить автобіографія Ґюнтера Ґрасса, в якій він вперше докладно змальовує також ту частину свого минулого, про яку досі не говорив. Як зазначають оглядачі, тепер з упевненістю можна сказати, що після такої реклами ця сповідь німецького письменника розійдеться як гарячі пиріжки.