«Невже ти дійсно була у Грузії?», - запитували у мене друзі і навіть колеги, так, ніби я щойно повернулася з передової. Насправді, попри нещодавні «операції з відновлення порядку» в Кодорському межигір’ї, подорож до Грузії не більш небезпечна, ніж поїздка до Туреччини, чи Чорногорії.
Якби не історія та геополітика, Грузія вже б конкурувала з цими державами не лише за українського, але і за решту європейських туристів. Гірські курорти взимку, морські влітку та мінеральні лазні цілорічно могли б стати доброю статтею доходу для п’ятимільйонної держави. Але через громадянські війни початку 90х та сепаратистські конфлікти в Абхазії та Південній Осетії грузини збідніли. Тепер важко знайти грузинську родину, де б брат, чи донька не працювали б на будівництві в Росії, чи не доглядали б старих десь в Америці.
Музей архітектури і побуту
Але поволі Грузія починає відбудовуватись. В центрі Тбілісі поклали новий асфальт, підремонтували будинки, які ще недавно носили сліди від куль, повернули колишню красу ажурним балкончикам у старому місті. Відкрилися нові готелі, і ті, хто любить відпочивати з комфортом, можуть зупинитися у місцевому Шератоні, чи Маріоті. Старовинні церкви неподалік столиці приваблюють туристів із Польщі, морські пляжі в Батумі заповнені відпочивальниками із сусідньої Вірменії.
А щодо історії, то вона, як сподіваються грузини, має і позитивний вимір для туризму. Адже не так багато країн у світі може похвалитися церквами з 4-5 століття, чи практично недоторканими римськими фортецями, чи живою традицією, що тягнеться попри всі татарські, перські, турецькі, чи російські навали.
Дерев’яні балкони -
безпомилково тбіліські
Щоб це відчути, достатньо побувати на етнічному фестивалі в Тбілісі, який збирає фольклорних виконавців та майстрів з усіх куточків Грузії. Про мету фестивалю, що має назву «Арт Ґен» і є рідним братом української «Країни Мрій», один з його організаторів, рок-співак Зумба говорить так: «Цей фестиваль є мостом, який поєднує покоління. Ми не є культурою, яку можна лише виставляти в етнографічному музеї, ми хочемо показати, що ми є живою культурою, яка дожила зі своїми традиціями до ХХІ століття. І цей фестиваль показує, що ми маємо сучасні традиції, які мають, можливо трьохтисячолітню історію».
Про те, що традиція не вмирає, свідчить зокрема, величезна популярність цього фестивалю серед грузинської молоді. Бо впродовж цілих десяти днів у липні на майданчиках справжнього таки етнографічного музею збираються тисячі молодих людей, які співають, танцюють, вирізають, вишивають, ліплять і діляться своїми враженнями по мобільному телефону.
Якби не історія та геополітика, Грузія вже б конкурувала з цими державами не лише за українського, але і за решту європейських туристів. Гірські курорти взимку, морські влітку та мінеральні лазні цілорічно могли б стати доброю статтею доходу для п’ятимільйонної держави. Але через громадянські війни початку 90х та сепаратистські конфлікти в Абхазії та Південній Осетії грузини збідніли. Тепер важко знайти грузинську родину, де б брат, чи донька не працювали б на будівництві в Росії, чи не доглядали б старих десь в Америці.
Музей архітектури і побутуА щодо історії, то вона, як сподіваються грузини, має і позитивний вимір для туризму. Адже не так багато країн у світі може похвалитися церквами з 4-5 століття, чи практично недоторканими римськими фортецями, чи живою традицією, що тягнеться попри всі татарські, перські, турецькі, чи російські навали.
Дерев’яні балкони -
безпомилково тбіліськіПро те, що традиція не вмирає, свідчить зокрема, величезна популярність цього фестивалю серед грузинської молоді. Бо впродовж цілих десяти днів у липні на майданчиках справжнього таки етнографічного музею збираються тисячі молодих людей, які співають, танцюють, вирізають, вишивають, ліплять і діляться своїми враженнями по мобільному телефону.