Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 23:53

Пам’ятники Леніну в Новій Україні.<br> Пам’ятники вождю світового пролетаріату – пам’ять про минуле, чи дороговказ у майбутнє?


Ірина Біла

Слухати:

Київ, 17 серпня 2006 року.

Ірина Біла: Вітання усім, хто о цій порі з Радіо Свобода!

Козятин: пам'ятник у залі очікування залізничного вокзалу.
Україна активно готується до урочистостей з нагоди 15-ти річчя своєї незалежності. А з висоти постаментів пильно споглядає за цим дійством вождь світового пролетаріату Володимир Ульянов, він же - просто Ленін. Не зважаючи на те, що за життя він ніколи на Україні так і не побував.

Пам’ятники класикові марксизму – це пам’ять про минуле чи дороговказ в майбутнє, колоніальна спадщина чи радянська невикоріненість?

Відповіді шукатимемо разом з кореспондентами Радіо Свобода в програмі “Нова Україна”, яку підготувала і вестиму я, Ірина Біла.

Було б брехнею твердження, що вшановують пам’ять вождя світового пролетаріату лише на теренах пострадянських країн. Пам’ятники Леніну встановлені борцями за ідеали комунізму у Великобританії, Данії, Італії, Фінляндії і навіть Зімбабве.

А скільки то вже пісень у світі складено про того, хто і тепер “живіший від усіх живих”. Але найбільша пісенна спадщина, звісно ж, на батьківщині Леніна. Причому лишили її різні вікові групи.

Але повернімося до архітектурних пам’яток і до України. Нової і незалежної. Про те, наскільки українці багаті на пам’ятники Леніну, цікавився Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський: Україна була і залишається багатою не тільки на сало, соняшники, боксерів та олігархів, а і на Леніних. Тих, що на постаментах. У вигляді монументальних постатей, погрудь, складових скульптурних композицій і так далі.

1987 року в радянській Україні стояло і сиділо 5015 Леніних і їхня кількість наближалася до одного Володимира Ілліча на десять тисяч населення.

Та спершу перебудова зупинила процеси тотальної ленінізації, а потім унезалежнення України привело до скорочення кількості монументальних Леніних рівно вдвічі.

1987 року пам‘ятників Леніну в Україні було більше, ніж діючих храмів. І це не випадково. Адже споруджувалися ці пам‘ятники як значущі символі, як важливі елементи квазірелігійного культу, у який виродилася комуністична ідеологія. За Леніним мали жити старі і малі, Ленін був найвищим авторитетом з усіх питань, від сексуальних до етнополітичних, Ленін проголошувався живішим за живих.

Звучить пісня “Ленин всегда живой, Ленин всегда с тобой...”

Сергій Грабовський: Коли зараз певна частина політиків та інтелектуалів роблять вигляд, наче дві з половиною тисячі пам‘ятників вождеві світового пролетаріату – це просто складові ландшафту або релікти минулої доби, вони лукавлять. Будь-які символи, включно із монументальними, є не тільки свідченнями тих чи інших подій або умонастроїв, а і дороговказами у майбутнє.

Цей символ задає вектор руху, моральну норму і зміст дій мас. Відтак Ленін через дві з половиною тисячі своїх монументальних відображень продовжує диктувати українцям свою волю.

І допоки у центрі столиці незалежної України стоїть монумент діячеві, котрий доклав усіх зусиль, щоб ця незалежність відсунулася у часі на 70 років і щоб були фізично знищені найпослідовніші борці за українську свободу, країна не матиме цієї свободи.

Звучить пісня “Воскресне Україна” у виконанні гурту “Кому вниз”

Ірина Біла: Вперше на території ще Української РСР пам’ятник Леніну був демонтований в Тернополі у квітні 1990 року. Відтоді Західна Україна почала впевнено, але рішуче позбуватися цього, на думку галичан, рудименту радянщини.

І ось майже 15 років з того часу, як, зокрема, на Прикарпатті було демонтовано усі пам’ятники Леніну. Більшість галичан зараз з подивом розглядає увіковічену радянськими скульпторами фігуру пролетарського вождя, відвідуючи центральні та східні регіони держави.

З подробицями івано-франківський кореспондент Радіо Свобода Іван Костюк.

Іван Костюк: 1991 року в центрі Івано-Франківська було демонтовано пам’ятник Леніну. Ця подія зібрала кілька тисяч мешканців міста. Старші люди підходили до постаменту і плювали в його бік. Молодь мовчки спостерігала. Але без сумніву це стало символічною подією. Так на Галичині завершилась більш, ніж півстолітня епоха радянської окупації.

Буквально впродовж кількох місяців скульптурні вожді різного віку та виготовлення було демонтовано в усіх містах, містечках і селищах Івано-Франківщини.

Чи не останнє скульптурне „хлопченя з розумними очима і з чолом високим та ясним” було знайдене в одному з івано-франківських садочків, яке сховалось у затінку ялини. Ця знахідка викликала справжній ажіотаж серед івано-франківців. Люди довго не могли повірити, що ще один маленький Ілліч зумів так довго простояти в місті.

Зараз для мешканців Прикарпаття пам’ятники Леніну – це не більше, ніж екзотика. Діти взагалі здебільшого не розуміють, про що йдеться, коли говориш їм про якогось там Леніна.

Водночас галичани не перестають дивуватися і розказувати рідним та друзям про те, що побачили пам’ятники вождеві пролетарської революції у східних та центральних областях країни або ж в столиці.

Козятин: пам'ятник біля квиткових кас залізничного вокзалу.
Але для спраглих за естетикою соцреалізму завжди знайдеться місце для свята. У майстернях багатьох івано-франківських скульпторів зберігаються погруддя Ілліча. Як правило, вони десь заховані в куточку як пам’ять про минуле, але при потребі митці дістануть і покажуть, виготовленням яких шедеврів їм доводилось займатися ще кілька десятків років тому.

Ірина Біла: Найчисельніша кількість кам’яних, бронзових, гіпсових Володимирів Іллічів в Криму. Саме там височіє і найбільший, в прямому розумінні слова, пам’ятник Леніну в світі в “Артеку”. Під багатотонною фігурою вождя вже активізувався оповзень, що неабияк непокоїть тамтешніх мешканців.

Це на власні очі бачила і моя колега Ірина Перешило.

Ірина Перешило: “Лєнін всєгда живой Лєнін всєгда з тобой,” - це з радянської пісні про Ілліча. Пригадуєте?

Не знаю, як почувався автор слів, пишучи про “всєгда живой”, але точно знаю, де він перебував, пишучи: “Лєнін всєгда з тобой”. Так може бути лише в “Артеку”, колишній всесоюзній, а нині міжнародній дитячій здравниці.

Дійсно, де би ви не стояли, лежали, сиділи в “Артеку” скрізь бачитимете комуністичного вождя, тому що там він найбільший у світі. Вісімнадцятиметровий. Ще й бронзовий.

Коли артеківці вірили в комунізм, вони у підніжжя самого “чєловєчного з усіх чєловєков” палили вогнища, урочисто балакали, плачучи співали, а коли зрозуміли, що всі ті писання “бєлих яблунь дим”, то Ілліча безпардонно кинули.

І він тепер в “Артеку” майже, як бомж. Мармурові стели навколо, розміром з дев’ятиповерховий будинок, поруйнувалися, поросли травою, обвисли дротами. На майдані під постаментом років за кілька вже й справжній лісочок буде.

І все це вочевидь добряче дістало вождя, і вирішив він “Артеку” помститися. В який спосіб? Говорить директор міжнародної дитячої здравниці Ольга Гузар.

Ольга Гузар: Пам’ятник сунеться, весь меморіальний комплекс повзе до моря. Він загрожує на сьогодні навіть табору – він йде у напрямку до табору “Морського” і “Гірського”. Коли він сповзе? Невідомо. Але те, що він поступово йде вниз, то це так.

Його треба однозначно демонтувати. Це навіть питання по-іншому не може стояти. Якою б не була політики, і як би тут хто на захист не виступав. Чітка, конкретна є одна проблема: він загрожує “Артеку” тим, що сунеться до моря.

Ірина Перешило: Якби артеківський Ленін не був таким огрядним, більше десяти тон, його би вже купили або кіпріоти, або китайці. Кажуть і ті, і ті дуже цікавилися, але коли прибули, подивилися, підрахували, помружилися, облиськалися та й попхалися додому. Натще.

Власними українськими силами демонтувати бронзового ідола обійдеться в половину річного державного бюджету країни. І поки проблема висить в повітрі, доти Ленін суне вкупі зі своїм меморіальним комплексом просто в море.

Кажуть, що не варто вночі ходити десь поблизу, бо чули і не одне те казало, що саме опівночі Ілліч балака таке: “Де ти, привид комунізму?”

Ірина Біла: Насамперед Володимир Ульянов-Ленін намагався допомогти людству побудувати соціалізм, а потім і комунізм. Про те, що з того вийшло, засвідчила історія.

Володимир Ленін (переклад): Що таке радянська влада? В чому полягає сутність цієї нової влади? Радянська влада неминуча і незабаром переможе в усьому світі! Радянська влада є шляхом до соціалізму, який знайдений масами трудящих, а тому вірна і тому непереможна!

Ірина Біла: Чимало пам’ятників вождю світового пролетаріату і на Сході України. Зокрема, на Харківщині. Хоча деякі тамтешні керманичі все ж вирішили бодай на День Незалежності прикрити лик головному революціонерові, аби якось не нагадував про буремне минуле і не псував відчуття свята. Все ж таки 15-річчя.

Козятин: пам'ятник на площі біля залізничного вокзалу.
Більше про це знає Вікторія Маренич з Харкова.

Вікторія Маренич: Влада Харкова почала готуватися до Дня Незалежності заздалегідь. Чи то у зоряному Харкові зірки перевилися, а влаштовувати свято харків’янам будуть донеччани. Таке рішення ухвалив міський голова Харкова Михайло Добкін.

Свято відбуватиметься на центральній площі міста – майдані Свободи. Постать Володимира Ілліча, що височіє над цією площею, донецькі постановники свята закриють багатометровими лаштунками, тому Ленін свята не побачить.

А от довготривалий феєрверк, що його обіцяє влада, Ленін обов’язково оцінить. Проте, як завжди, коли на площі відбуваються народні гуляння.

Ірина Біла: За різнобарв’ям урочистостей та феєрверків спостерігатимуть і багато інших Іллічів. І можна лише здогадуватись, що вони при тому відчуватимуть. Утім, з часом їх стає дедалі менше. Ось нещодавно і в Одесі з Куликового поля був прибраний ще один постамент Леніна. Хоча досвідчені люди радять: демонтуючи пам’ятники, не чіпайте постаментів. Вони можуть ще знадобитися.

Це була програма “Нова Україна” та її ведуча Ірина Біла.

Шануймося!

Говорить Радіо Свобода!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG