Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 20:50

Член правління Спілки українців Латвії Володимир Строй: “Українство – категорія морально-етична”.


Богдана Костюк Київ, 22 серпня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - За 17 років існування Спілка українців Латвії (СУЛ) зробила чималий внесок не лише у розвиток українсько-латвійських стосунків, а і у справу підтримки українців у цій Балтійській державі. До речі, днями у Києві презентовано книгу “Українці Латвії”, і у ній наводяться історичні джерела про українську громаду у Ризі початку ХХ століття. Як живеться українцям Латвії нині – у межах Євросоюзу і НАТО, чим є для них Україна. Розповідає у розмові з нашою кореспонденткою Богданою Костюк член правління СУЛ – один з авторів книги Володимир Строй:

Володимир Строй
- Днями виповнюється 15 років від дня проголошення Україною Незалежності. Як на Вашу думку, слово “проголошення” можна замінити словом “здійснення”?

- Є такий добрий принцип: перед тим, як про щось говорити, а тим паче сперечатися, треба дати визначення поняттям. Тож давайте визначимося, з чим ми порівнюємо і що ми вкладаємо у ці слова, який зміст містить незалежність. Якщо ми порівнюємо з незалежністю Латвії, Литви, Казахстану чи Узбекистану, - то, звичайно, українська незалежність відбулася, з усіма її атрибутами, які повинна мати ця країна. Якщо ж ми маємо на увазі ментальні, психологічні зрушення, - то, звичайно, це не робиться так швидко, на жаль. І це все може і буде потребувати кількох поколінь.

- Чи може Латвія порадити Україні якійсь свій досвід – саме у цьому психологічному, моральному аспекті?

- Порадити ніколи не пізно, і вони багато не коштують, такі поради. Більше того: Європейський Союз виділяє немалі гроші для того, щоб Латвія, Естонія і Литва саме цим і займалися. І приблизно півроку тому парламентська група депутатів Сейму Латвії були в Україні і, так би мовити, радили: вони говорять про підтримку України, що вони будуть готові бути адвокатами України на її шляху в Євросоюз. Але розумієте, коли ми говоримо не про поради, а про здійснення порад, то це процес двосторонній. І у мене таке враження, що Україна – так, до речі, як і було з радниками зі США, Канади і Швейцарії, з Гаврилішиним, наприклад, - вони дуже добрі поради давали. Але питання у тому. чи хотіли їх здійснювати і чи можна було їх здійснити у тих конкретних обставинах, політичних, психологічних, економічних. Таким чином, я відповідаю позитивно на питання, що Латвія не лише може, а і надає ці поради. І із задоволенням робить, бо, я повторюю, поради ці дорого коштують, платить за це Євросоюз. А з іншого – для Латвії це певний політичний капітал: маленька Латвія (2 млн. 300 тисяч мешканців) і вони можуть робити ілюзію втручання у велику європейську політику.

- Чи легко бути українцем у Латвії?

- Знову давайте домовимося, що ми вкладаємо, який зміст у поняття “українці у Латвії”. У Латвії, як і в Україні, у паспортах скасовано запис національності у 5 графі. За бажанням, можна на окремому листочку записують Вашу національність. Я це зробив, записався українцем. Цього мало, як на мене, треба знати мову. Якщо ми говоримо про перфектне, доскональне знання української мови, я не хочу брати гріх на душу, але скажу: десь приблизно з 60 тисяч українців, які зараз мешкають у Латвії, які у реєстрі значаться як українці, добре, якщо кілька сот досконало знають українську мову. Це переважно люди, які зв’язані з українською мовою, деякі письменники, публіцисти, журналісти може – от і все! Можна говорити про сталі зв’язки з Україною, про родинні зв’язки і мову у родині. Я знаю буквально менше десяти родин у Латвії, в яких розмовляють українською мовою. Тобто, де у сім’ї вже прищеплюється українська мова. Всі інші, або і батько і мати українці, але говорять російською мовою – або ж це змішані сім’ї. Бути українцем у Латвії – не легше, але і не важче, ніж бути росіянином, башкиром чи грузином. Це залежить від конкретної людини, як вона себе позиціонує, які у неї прагнення. Чи хоче людина долучатися до своєї культури і мови, вдосконалювати хоче чи не хоче.
XS
SM
MD
LG