Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 00:50

За участю онуків Рузвельта, Черчилля та Сталіна засновано фонд “Бабин Яр”. Ставлення єврейської громадськості України до планів новоствореної організації – неоднозначне.


Кирило Булкін Київ, 22 серпня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Вшанування жертв Голокосту та недопущення випадків антисемітизму й ксенофобії – одна з неодмінних ознак країни, що претендує на європейськість. Тому створення Міжнародного фонду “Бабин Яр”, презентація якого пройшла сьогодні в Києві, здавалося б, є кроком України до Європи. Однак ставлення української громадськості, зокрема її єврейської частини, до планів новоствореної організації – неоднозначне.

Почесними гостями на презентації новоствореного фонду були члени його координаційної ради – онуки керівників держав, що входили до антигітлерівської коаліції: Джеймс Рузвельт, Вінстон Черчилль та онук Йосифа Сталіна Алєксандр Бурдонський. Закордонні гості продемонстрували добру обізнаність у трагічній історії Бабиного Яру та закликали не допустити повторення подібних трагедій. Говорить Вінстон Черчилль:

“Десятки тисяч євреїв, українців, циган, радянських військовополонених, вели, неначе худобу на забій. Деякі кажуть – сто тисяч євреїв загинули тут, інші наводять цифри удвічі – утричі більші. А загалом, безумовно, до чверті мільйона людей загинуло в Бабиному Яру”.

Про злочини нацизму стосовно євреїв з обуренням говорили також онуки Франкліна Рузвельта та Йосифа Сталіна (злочинів комунізму стосовно тієї ж єврейської, та й інших націй при цьому не згадували). Що ж стосується не історії, а майбутнього, то одним зі своїх чільних завдань фонд “Бабин Яр” вважає увічнення пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни. Саме термін “Велика Вітчизняна”, а не “Друга Світова”, використано у прес-релізі фонду. На практиці головним заходом для втілення згаданої мети має стати побудова в Бабиному Яру меморіального комплексу пам’яті його жертв та передача його в дар місту Києву.

Утім, ці плани зустрічають далеко не однозначну реакцію української громадськості. Позицію комітету, що також називається “Бабин Яр”, але виступає проти будівництва меморіалу, пояснює його член, академік НАН України Мирослав Попович:

“Ми вже багато разів начебто добивалися домовленостей з урядом про те, що територія Бабиного Яру буде оголошена національним заповідником, що вона буде закритою для всяких ініціатив побудов різного роду пам’ятників, які б вони не були потрібні доти, доки все не буде впорядковано і не буде визначена спільна стратегія цієї забудови, не буде створено умов, щоб це все проходило чесно, проходило через тендер, через конкурси відповідні. Досі ми цього не маємо”.

Інший член комітету – голова координаційної ради Асоціації єврейських організацій і общин України (ВААД) Йосип Зісельс зазначає, що сам він не виступає активно проти будівництва меморіалу, оскільки це приватна ініціатива. Однак брати участь у цьому проекті Йосип Зісельс не збирається, оскільки...

“Є два “але”. Перше – що це має відношення до всього світу і треба обговорити це з усіма зацікавленими сторонами. І по-друге – що на частині цієї території було кладовище. На кладовищі не можна будувати нічого”.

Головний рабин Києва й України Яков дов Блайх так прокоментував позицію членів комітету “Бабин Яр”:

“Перше запитання – чому їх ніколи не видно в Бабиному Яру, коли є день пам’яті Бабиного Яру? Досі ні Йосип Зісельс, ні Попович, ні інші не ворухнули пальцем, щоб зробити щось у пам’ять загиблих. А коли інші почали зараз організовувати – де вони були? І де вони будуть?”

Довідка радіо “Свобода”: Йосип Зісельс – Член рад: Всесвітнього і Європейського єврейських конгресів, Європейської ради єврейських общин Всесвітньої сіоністської організації. Двічі засуджений брежнєвським режимом за звинуваченням у “поширенні наклепницьких вигадок, що паплюжать радянський державний і суспільний лад”. Бабин Яр, за власними словами, відвідує часто, але не любить робити це публічно.
XS
SM
MD
LG