Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 18:50

Сьогодні близько сотні студентів Рівненського інституту слов’янознавства пікетували гуртожиток, у якому вони досі мешкали.


Валентина Одарченко Рівне, 30 серпня 2006 (Radiosvoboda.Ua) - Сьогодні близько сотні студентів Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету пікетували гуртожиток, у якому вони досі мешкали. Адже, прибувши на навчання, вони з’ясували, що їх з гуртожитку… виселили.

Пікет гуртожитку. 30 серпня 2006 р.
На підлозі у фойе гуртожитку – консервації, соки, вареники і все те, чим спорядили мами, відправляючи на навчання. Навколо імпровізованого столу - студенти різних факультетів і курсів Інституту слов’янознавства, зареєстровані на тимчасове проживання у другому гуртожитку Рівненського державного гуманітарного університету. Слова проректора гуманітарного університету Леоніда Лазарука, котрий стверджує, що наказ про виселення підписаний ректором 30 червня, студенти зустріли з обуренням: “Ми приїхали вчора, і нічого не знали. Нам тільки вчора сказали, що нас виселяють…”

Виконавчий директор ВАТ “Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету” Любов Шилюк повідомила, що рішення про виселення є наслідком акції протесту представників “Студентського братства” Рівненського гуманітарного університету, котрі ще восени минулого року домагалися у керівництва свого вузу повернути університетське житло його студентам, тоді ж ректор Руслан Постоловський отримав догану, а міністр Станіслав Ніколаєнко підписав наказ, у якому йдеться про негайне відселення сторонніх осіб з гуртожитків цього навчального закладу.

Любов Шилюк: “Ви залишилися до кінця навчального року. Всі знали про таку ситуацію. Десь у квітні-травні мені дзвонила ваша комендант, Жанна Борисівна: “Може, ми лишимо дітей?” - я кажу: “Жанно Борисівно, є наказ міністра”.

Однак студенти стверджують, що до вчорашнього дня жодних наказів не бачили: “Ви казали, що все владнається, і ті, хто тут жив, доживуть… Ми приїхали з Івано-Франківська, Закарпаття – ми що, повинні влітку кожного дня приїжджати, дізнаватися?”

Голова студентського страйкому Ростислав Микитчак:

“У жовтні не було ніяких наказів про виселення – тільки про підвищення плати за гуртожиток. Ми заплатили за літню практику, за червень, за всі літні місяці Якщо ми, двісті людей, жили тут нелегально, чому нас не запросили в ту комісію, яка вирішувала, що ми не будемо тут жити? Ми всі з різних областей. Нам учора сказали йти на вулицю, переводитись на заочний, іти на індплан… Куди ми підемо на четвертому-п’ятому курсі? Ми запитуємо, а хто ж нас поселяв тоді, як ми ішли сюди жити, де ця людина? – Нам кажуть: “Такої людини немає…”

Власне, корінь проблеми зрозумілий і студентам, і університетському керівництву. Він у наказі міністра освіти Василя Кременя, котрий у 2001 році дозволив створити загальний комплекс на базі двох вищих навчальних закладів, один з яких є державним, а інший – приватним. У тому ж наказі дозволене поселення в гуртожитки державного вузу студентів комерційного закладу. В результаті рік тому студенти – “державники” цілком законно домагалися надання їм житла, якого їм бракувало. Тож виконавчий директор Інстутуту слов’янознавства Любов Шилюк розводить руками:

“Я не володію майном Рівненського державного гуманітарного університету…”

Однак обома університетами різних форм власності керує все ж одна людина – ректор Руслан Постоловський. Як повідомила Любов Шилюк, нині він перебуває в реанімації через серцевий напад.

Після такої звістки та обіцянок за тиждень знайти для студентів-платників житло, яке університет збирається орендувати в інших навчальних закладах Рівного, дехто із студентів відправився додому на вимушені продовжені канікули, інші пішли просити тимчасового прихистку… у студентів “гуманітарного”. А найстійкіші написали ректору листа, у якому зазначено, що в разі невирішення проблеми з житлом до 1 вересня вони розпочнуть голодування.
XS
SM
MD
LG