Втім, дехто з фахівців має сумнів, що державі вдасться примусити зернотрейдерів дотриматися меморандуму. Адже на світових ринках українське зерно можна продати на 40-50 доларів дорожче, плюс - потужне лобі трейдерів. Говорить головний редактор журналу “Зерно” Юрій Гончаренко:
“Перемовини відбуваються з провідними світовими зернотрейдерами. І, зрозуміло, що їх вплив на державні структури надзвичайно великий. Оскільки держава поки що не створила справжніх важелів регулювання ринків, все це носить суто дипломатичний характер. І у підсумку зернотрейдери будуть впроваджувати ту політику, яка їм потрібна, а держава буде змушені з цим рахуватися.”
Іншу думку висловлює керівник аналітичного департаменту Української аграрної конфедерації Володимир Лапа:
“Можна було б знайти такі позиції, які б викликали спільну зацікавленість. З одного боку, експортні компанії зацікавлені, щоб вчасно відбувалося відшкодування ПДВ за експортовану сільськогосподарську продукцію. Тому що у нас, на жаль, вже звичним стало таке ганебне явище як невідшкодування ПДВ експортним компаніям, які працюють чітко в межах визначеного законодавства. З іншого боку, уряд зацікавлений в тому, щоб “тримати руку на пульсі” зернового ринку, впливати на цінові характеристики, на балансові характеристики цього ринку. ”
Традиційно складною залишається проблема закупівельних цін на зернові. Аби зернотрейдери “не викручували руки” селянам, - переконані фахівці, на ринку треба посилити присутність потужних державних компаній. Їхня головна місія – дати селянинові справжню ціну і відтак, - унеможливити закупівлю зерна за безцінь іноземними зернотрейдерами.