Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:52

Чи стала школа України українською?


Кирило Булкін Київ, 1 вересня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Сьогодні школярі знову повертаються до навчання після літніх канікул. За час Незалежності України це 15-те 1-ше вересня. Якій шлях пройшла за ці роки українська школа? Наскільки далеко вона відійшла від школи радянської і в якій бік? Про це говорили гості вчорашньої “Вечірньої Свободи”: голова правління Директорату Програм розвитку освіти Людмила Паращенко та директор Інституту інноваційних технологій і захисту освіти Міністерства освіти Віктор Радченко.


15 років тому патріотично налаштовані вчителі й батьки покладали великі сподівання на розвиток української шкільної освіти. Очікували, що зламавши радянську систему, Україна побудує передове, європейського рівня шкільництво. Порівнюючи тодішні очікування з сьогоднішніми реаліями, освітяни говорять як про позитивні зміни, так і про деякі надії, які не справдилися. Голова правління Директорату Програм розвитку освіти Людмила Паращенко зокрема, зазначає:

“Ми маємо велике розмаїття різних типів шкіл, ми маємо різні методики. Школа отримала не лише державне управління, але за рахунок ініціатив громади ми маємо державно-громадську модель управління школою.

Що не сталося? Як кажуть, любіть школу не лише до глибини серця, а й до глибини кишені. Так от, наше суспільство ще школу до глибини кишені не полюбило, тому ще залишається цілий ряд питань, пов’язаних із фінансуванням школи і з реформуванням основних, ключових аспектів”.


Заступник директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти Віктор Радченко високо оцінює шлях, який пройшло за роки незалежності українське підручникотворення. Він вважає, що підручники змінилися порівняно з радянськими часами дуже суттєво, і ці зміни – на краще:

“Що стосується змісту освіти, підручникотворення – все змінилося насправді дуже сильно. Хоча б підручник з історії. Так багато було подій за ці роки, що підручник можна кожного року переписувати...”.

Водночас Людмила Паращенко, заперечуючи цю тезу співрозмовника, каже, що системності, яка поєднувала би завдяки єдиному підходу усі підручники української школи, бракує, і її вироблення – нагальне завдання найближчого часу:

“На часі сьогодні – реформування підручникотворення і випрацювання системи національного підручникотворення. Це і робота з авторами, і спільна база, за якою подаються різні аспекти різних знань з різних галузей”.

Основою для створення такої спільної бази, на думку Людмили Паращенко, має стати українознавство.
XS
SM
MD
LG