Чому так важко купити справжній туркменський килим.

Так, це звук того ткацького станка в туркменському селі, де набивають на килим славнозвісні червоні узори древніх родових символів. Виконують цю тяжку одноманітну працю жінки, чоловіки виготовляють лише раму самого домашнього ткацького станка. Народне ткацтво килимів нараховує у Туркменії, як і в усій Середній Азії, не одну сотню років. Ніхто достеменно не знає, коли саме виникло це мистецтво. Але з плином часу зазнало змін і це народне ремесло.

Під впливом революційних змін на пострадянському просторі, швидкої механізації, у тому числі й ткацького процесу, славні туркменські килими почали втрачати не лише свій стародавній глибинний орнамент, але й колір і, звичайно, якість. Експерт з килимів, туркменський бізнесмен Абдул Рахім, що мешкає в Стамбулі, каже з цього приводу:

"Колись чудові килими ткалися вручну. Нині ж їх тчуть за допомогою машин, і вони можуть виткати їх навіть з штучного волокна, яке важко відрізнити від натуральної тканини. И люди тчуть килими набагато швидше для продажу. Із –за цього килими втрачають свою цінність". І сьогодні проблема не лише у тому, що чимало майстринь у Туркменії залишилися без роботи. Труднощі полягають ще й у тому, що ізоляція Туркменистану у часи президентства Сапармурата Ніязова ускладнила реалізацію знаменитих туркменських народних килимів на міжнародному ринку, бо закордонним бізнесменам важко отримати не лише візу до країни, але й дозвіл на вивіз туркменських килимів за її межі . Навіть індивідуально туристові для того, щоб вивезти з Туркменистану навіть маленький домотканий килим, необхідно оформляти купу паперових дозволів і купувати спеціальний дозвіл на вивезення у Музеї килимарства в Ашгабаді.

Тому традиційний туркменський килим скоріше нині можна купити в Афганістані чи Пакистані, де є чимало туркменських народних майстерень. Навіть сам Сапармурат Ніязов висловив невдоволення якістю туркменського килимарство у нього вдома:

"Посилайте ваших ткаль вчитися до Афганістану. Коли ви робите барвник з натуральних продуктів, він не вигорить. Вчіться цього і вчіть цього ваших людей".

Ми поцікавилися у київських продавців килимів, чи важко купити справжній червоний туркменський килим в українській столиці. Ось що ми почули від директора "ЄвроДому" у Києві Олени Данченко:

“Туркменський килим – це в першу чергу витвір людських рук, ювелірна техніка, тонка в’язка, до якої долучають лише жінок з тонкими тендітними пальцями. Але кожна місцевість Туркменистану і кожна майстриня має свій колорит, назву килима, навіть номер. Туркменські килими пронумеровані і сертифіковані кожен окремо. Тобто, двох однакових у світі не має. А зазвичай туркменські килими мають стандартний розмір 2 на 3 метри. Він тонкий, легкий, але водночас коштує доволі дорого: від півтори до двох тисяч гривень за один квадратний метр ”.