Проект під назвою Lost in Translation (тобто “те, що втрачено при перекладі”) вдалося розпочати завдяки ґрантові урядового лотерейного фонду історичної спадщини на суму близько 50 тисяч доларів. Він покликаний навчити 11-річних дітей початкових шкіл стилю мовлення, що опинився під загрозою зникнення. Говорить учителька сільської Всіхсвятської школи Клер Лоренс, яка вела цей проект для своїх учнів минулого навчального року:
“Цей проект розпочав радник у справі мистецтв графства Норфолк. Було відібрано 10 початкових шкіл. Ми відчували, що діти втрачають контакт зі своїм корінням. Адже нині вони багато дивляться телевізор і значно більше, ніж колись, подорожують. Ми вирішили, що було б справді корисно знову познайомити їх із діалектом, який вимирає”.
Лоренс вважає, що діти сприйняли ідею із задоволенням:
“Багато що для них було справжньою забавою. Активним учасником проекту виступив фонд під назвою “Друзі норфолкського діалекту”. Ця організація дала кожній школі свого представника для роботи з дітьми. Нам дістався Колін Берлі. Спершу він навчив дітей певних висловів та слів, і їм це страшенно сподобалося. Один чи двоє школярів їх уже знали, але більшість почули вперше в житті”.
Після цього в школі з’явилася ідея написати п’єсу, побудовану на місцевих звичаях норфолкським діалектом. Діалоги написав Берлі, що є артистом комедійного жанру. Діти з величезним ентузіазмом та задоволенням її реалізували, зігравши виставу на традиційному Королівському норфолкському шоу у червні.
Ось як звучить діалект у виконанні активного учасника організації “Друзі норфолкського діалекту” – відомого місцевого журналіста Кіта Скіппера:
(голос Скіппера англійською).
Мушу запевнити слухачів Радіо Свобода, що немешканцеві Норфолка зрозуміло тут дуже небагато. Мовознавці кажуть, що більшість характерних “місцевих” слів насправді є запозиченнями з голландської і французької мов. У 16 столітті багато європейських протестантів утекли від переслідувань до Норфолку, а його столиця Норвич упродовж 300 років практично була тримовною.
Ентузіасти місцевого діалекту вважають, що в добу ґлобалізації не забувати місцеве коріння своєї культури є дуже важливо. А крім того, і вигідно, бо так вони зможуть привабити сюди більше туристів, які будуть не лише насолоджуватися місцевою природою, але і слухати мову, яку звучить тут і тільки тут протягом століть.
“Цей проект розпочав радник у справі мистецтв графства Норфолк. Було відібрано 10 початкових шкіл. Ми відчували, що діти втрачають контакт зі своїм корінням. Адже нині вони багато дивляться телевізор і значно більше, ніж колись, подорожують. Ми вирішили, що було б справді корисно знову познайомити їх із діалектом, який вимирає”.
Лоренс вважає, що діти сприйняли ідею із задоволенням:
“Багато що для них було справжньою забавою. Активним учасником проекту виступив фонд під назвою “Друзі норфолкського діалекту”. Ця організація дала кожній школі свого представника для роботи з дітьми. Нам дістався Колін Берлі. Спершу він навчив дітей певних висловів та слів, і їм це страшенно сподобалося. Один чи двоє школярів їх уже знали, але більшість почули вперше в житті”.
Після цього в школі з’явилася ідея написати п’єсу, побудовану на місцевих звичаях норфолкським діалектом. Діалоги написав Берлі, що є артистом комедійного жанру. Діти з величезним ентузіазмом та задоволенням її реалізували, зігравши виставу на традиційному Королівському норфолкському шоу у червні.
Ось як звучить діалект у виконанні активного учасника організації “Друзі норфолкського діалекту” – відомого місцевого журналіста Кіта Скіппера:
(голос Скіппера англійською).
Мушу запевнити слухачів Радіо Свобода, що немешканцеві Норфолка зрозуміло тут дуже небагато. Мовознавці кажуть, що більшість характерних “місцевих” слів насправді є запозиченнями з голландської і французької мов. У 16 столітті багато європейських протестантів утекли від переслідувань до Норфолку, а його столиця Норвич упродовж 300 років практично була тримовною.
Ентузіасти місцевого діалекту вважають, що в добу ґлобалізації не забувати місцеве коріння своєї культури є дуже важливо. А крім того, і вигідно, бо так вони зможуть привабити сюди більше туристів, які будуть не лише насолоджуватися місцевою природою, але і слухати мову, яку звучить тут і тільки тут протягом століть.