Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:28

Польські поховання на українській землі.


Богдана Костюк Катинь – Харків – Смоленськ. До сумного переліку польських некрополів на теренах колишнього СРСР додалася Биківня. У однойменному лісі на околиці Києва поховані останки жертв сталінських репресій 1930-х років – нині знайдено докази, що під биківнянськими соснами лежить понад три тисячі польських вояків, працівників місцевих адміністрацій, митців, яких було інтерновано після нацистсько-радянської анексії Польщі у 1939 році. Один день провела у Биківні з українськими і польськими науковцями кореспондентка Радіо “Свобода”:

Уламки черепа, гаманець і тд.
Австрійські чоботи, гаманець із майже зотлілими польськими злотими, гребінець – ці речі пережили своїх власників майже на сімдесят років. Власники розстріляні у київських в’язницях НКВД у 1940 – на початку 1941 років, вивезені у Биківнянський ліс і поховані у братських могилах. Поруч з українцями, яких за списками НКВД лежить у Биківнянському лісі понад тридцять тисяч осіб. Серед кісток і черепів вирізнити українські і польські неможливо, - розповідає антрополог Єжі Фльорковський:
Калини, обв''язані рушниками.
(© RadioSvoboda.Ua)


“Останки, які ми викопуємо і досліджуємо, у жахливому стані. В архівах СБУ є документи, які підтверджують: братські могили розкопували неодноразово, першими були нацисти під час окупації Києва, які шукали докази радянських злочинів. Биківня для них була вдалою знахідкою. По війні тут мародери шукали золото, ювелірні речі – адже людей ховали зодягненими, з особистими речами. пізніше, КДБ проводило свої дослідження - і тут пройшли бульдозери. Могили розкопували, перевіряли наявність останків – і знову закопували. У підсумку, ми тепер маємо клопоти: кістки перемішані. Черепи поламані”.

Але і на потрощених черепах можна бачити вхідні і вихідні кульові отвори: людям стріляли у потилицю, зрідка у скроню. Керівник міжвідомчої комісії з розслідування сталінізму – колишній військовий прокурор України Андрій Амонс каже, що інтерновані поляки і у Биківні, і у Катині, і у Харкові розстрілювалися з використанням імпортної зброї, щоб списати цей злочин влади на шпіонів, “ворогів народу”, а по війні – на нацистських окупантів. Але правду сховати не вдалося, - зазначає пан Амонс:

Дерево з фотографією і рушником.
“У 94-му році, працюючи у військовій прокуратурі, я зітнувся з матеріалами кримінальної справи за фактом масових поховань у Биківні. Я знайшов дані, що у вісімдесяті роки тут провадились розкопки за участю урядової комісії України. За результатами, було знайдено місця поховань поляків. На той час, радянська влада не була зацікавлена в оприлюдненні відповідної інформації. І, за словами експертів, їм представники відповідних органів не радили робити категоричні висновки про наявність у Биківні польських останків”.

Нині українські та польські науковці працюють пліч-о-пліч: археологи, антропологи, патологоанатоми. Ексгумують та ідентифікують останки, досліджують особисті речі загиблих. З понад п’яти гектарів некрополю досліджено меншу частину – попереду кропітка праця, завдяки якій родичі загиблих зможуть дізнатись, де саме поховані їхні дідусі, бабусі, батьки... І на биківнянських деревах щомісяця більшає пожовклих старих знімків, з яких у вічність вдивляються польські офіцери, українські вчителі, білоруські селяни.
XS
SM
MD
LG