Гості Свободи: народні депутати України, голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова і інформації Андрій Шевченко (фракція БЮТ) та заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Ганна Герман (фракція Партії регіонів).
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Ведуча: Юлія Жмакіна
Юлія Жмакіна: Сьогодні закінчилася епоха. Ціла епоха в інформаційному просторі Івана Чижа, голови Держкомтелерадіо. Його добровільну відставку прийняла сьогодні Верховна Рада.
Опоненти Чижа називали його "атавізмом" у сучасному медійному світі. Яка епоха прийде на зміну з огляду на внесення прем’єр-міністром Віктором Януковичем кандидатури Едуарда Прутника, свого близького соратника, на посаду голови Держкомтелерадіо?
Створення громадського телебачення і радіо на базі державних, роздержавлення ЗМІ, свобода слова, мовне питання у мас-медіа - усі ці питання ми й обговорюватимемо.
Втім, насамперед, що йде з Чижем? Андрій Шевченко: Для мене як для журналіста епоха Чижа завжди буде асоціюватися з цензурою, з темниками, з тими роками, коли журналістика була повністю поставлена на коліна, і коли ті люди, які за посадою мали б захищати журналістів, нічого не робили.
А також епоха Івана Чижа – це, на жаль, період повної деградації державного телебачення і державного радіо.
В’ячеслав Піховшек: З Чижем я безпосередньо по роботі не стикався, тому те, який він у роботі був, я не знаю. І тепер я бачу, що й знати не буду.
Я сказав би, що в діяльності Чижа можна розглядати дві епохи. Одна епоха – це під час Кучми, а друга епоха вже під час Ющенка. І я сказав би, що я не бачу суттєвих відмінностей у роботі Чижа між епохою Кучми і між епохою Ющенка.
Андрій Шевченко: Я, до речі, підтримав би Славу в одному, що насправді ще одна особливість: за цей час повністю нівельована роль Держтелерадіо. Він фактично усунувся від реального впливу на процеси в телебаченні і радіомовленні, хоча не усунувся від фінансових потоків. Але це інша історія.
Наступником І.Чижа буде Е.Прутник.
Для початку я пропоную послухати, хто такий Едуард Прутник. Його коротка біографія.
Прутник Едуард Анатолійович народився 15 січня 1973 року у місті Селідово Донецької області.
Одружений. Проживає в Києві.
1996 року закінчив Московський державний університет. З 1998 по 2002 роки, працюючи депутатом Донецької обласної ради, Едуард Прутник паралельно навчається у Донецькому держуніверситеті. В результаті 2001 року молодий депутат отримує другу вищу освіту за спеціальністю фінанси та кредит.
2002 рік. Едуард Прутник - заступник голови Донецької облдержадміністрації, яким на той час працював не хто інший, як Віктор Федорович Янукович.
Коли ж Віктор Федорович був призначений на нову посаду в столиці, говорять, що саме Едуарда Прутника, “впливові донеччани” відправили, як “додатковий канал контролю за висуванцем”.
Е.Прутник вважається довіреною особою «людини №2» серед донеччан, президента ФК «Металург» та особистого друга Рената Ахметова Бориса Колесникова.
Як наслідок, з грудня 2002 року Едуард Прутник стає економічним радником нового прем’єр-міністра.
Член політвиконкому Партії регіонів вважається одним із основних ідеологів Партії регіонів.
За даними західної преси, під час виборів президента-2004 під наглядом Прутника організація та фінансування піар-кампанії Віктора Януковича у США.
Член Наглядової ради "Укртелекому", "Ощадбанку".
Від травня 2006 року народний депутат України 5 скликання від Партії регіонів.
За даними українських видань, медіа-бізнес 33-річного Едуарда Прутника – це телеканал «НТН” та Інтернет-видання «Forum».
Пані Герман, чому саме Прутник?
Ганна Герман: Для мене є важливим, що це людина демократичних переконань. Для мене це найважливіший аргумент, коли йдеться про його призначення і про вирішення, що саме його кандидатуру треба призначити.
Я була свідком того, як Едуард Прутник будував політику каналу “НТН”. Незважаючи на те, що він тісно пов’язаний з Партією регіонів, він все-таки зумів зробити так, щоб “НТН” не відчував партійного впливу під час виборів. Він захистив цей канал від впливу будь-якої політичної сили. Я вважаю, що це однин із найбільш збалансованих, зрівноважених і об’єктивних новинних телеканалів.
В’ячеслав Піховшек: Є правляча парламентська коаліція, яка існує зараз уже. Вона несе відповідальність за те, що відбувається в країні. За результатами її роботи люди будуть приймати наступний раз рішення, чи голосують вони за неї, чи не голосують.
Я думаю, що в середовищі донеччан не знайшлося кращої кандидатури взаємної із проблемами медіа-бізнесу, медіа-ситуації взагалі в Україні. Це абсолютно логічно, що він займався телебаченням в Партії регіонів більше за інших.
А чи зміниться роль Держкомтелерадіо зі зміною чільника? Що зміниться? Що буде первинною задачею цього органу?
Ганна Герман: Я хотіла б сказати, що в Партії регіонів багато людей, які вже продемонстрували те, що інтереси держави, а в даному випадку свободи слова в Україні, можуть поставити вище якихось вузькопартійних чи особистих...
Це приклад Калашникова?
Ганна Герман: Я маю на увазі зауваження Андрія стосовно того, що, мовляв, Е.Прутник заангажований в Партії регіонів, тому це може бути мінусом.
Принаймні, Е.Прутник не має там якихось конфліктних інтересів, і, принаймні, його родичі не працюють ніде в тих же паралельних структурах, які стосуються медіа.
Пані Ганно, Ви маєте на увазі батька Андрія Шевченка, голову Нацради?
Ганна Герман: Так.
Я вважаю, що Е.Прутник тут може бути об’єктивним, він може запровадити модерні методи керівництва в комітеті, він може багато змінити, зокрема стосовно роздержавлення медіа, які так на часі зараз в Україні.
Говорити про те, що зараз можна побоюватися якоїсь необ’єктивності лише через те, що Прутник в Партії регіонів, то це необ’єктивний підхід.
Тим паче некоректне дуже порівняння Е.Прутника з Калашниковим. Е.Прутник був одним із небагатьох людей, котрий дуже різко засудив вчинок Калашникова і першим підтримав мене у моїх вимогах покарати Калашникова на засіданні політради Партії регіонів.
Андрій Шевченко: Я дуже радий, що Партія регіонів поставила на Едуарда, а не на Калашникова. Можливо, краще, що це буде Прутник, ніж, наприклад, депутат Василь Кисельов з Партії регіонів, який щойно зареєстрував законопроект, за яким пропонується журналістів у разі програного суду по наклепу відправляти на виправні роботи терміном до 1 року або обмежувати їхню волю терміном до 2 років.
Я нагадаю, що ми з великими боями скасували подібні речі у старому Кримінальному кодексі.
Аню, я дуже сподіваюся, що ми в комітеті справді заблокуємо ці речі, бо це загроза для журналістів.
Андрію, як на Вас, симптоматично, що громадського мовлення немає, натомість до ефіру повертається передача “Епіцентр” В’ячеслава Піховшека?
Анрій Шевченко: Ми говорили зі Славою про його повернення в ефір після революції. З багатьма людьми говорили.
Я вважаю, що Слава великий майстер спецоперацій, він у цьому, можливо, є неперевершеною людиною. Він не раз казав, що він у цьому амплуа виступав.
Мені здається, що Слава не асоціюється з журналістикою, якій довіряють. Це ознака часу.
В’ячеславе, що буде нового? Чи Ви самі вважаєте, що це ознака часу, повернення Вас з цим проектом в ефір?
В’ячеслав Піховшек: Я думаю, що це до певної міри є... Пропозиція мені зробити “Епіцентр” виникла за 2 тижні до того, як було проголосовано призначення прем’єром В.Ф.Януковича. Хронологія якраз саме така. Пропозиція виникла безпосередньо від керівництва каналу...
Може, просто керівництво каналу раніше зорієнтувалося?
В’ячеслав Піховшек: Я сказав би, що мені не (фраза незрозуміла) підтримувати Януковича.
Коли я зустрівся з керівниками каналу, я запитався, які є конкретні завдання перед цією програмою (у нормальній нашій розмові), то мені було сказано: нічого, роби просто нормальну програму, роби програму, яку будуть усі дивитися, роби рейтингову програму.
Мене дивляться з тих причин, що мене люблять у Донецьку і Симферополі, наприклад, ненавидять у Львові і Івано-Франківську. Що ж, така ситуація.
Моє завдання – це втримати за собою свого біло-голубого глядача, якого я втримував, і розширити аудиторію помаранчевого глядача.
Тобто, Ви не апелюєте до слів “свобода слова” чи все-таки Ви будете йти до цих понять?
В’ячеслав Піховшек: Скажу Вам одним реченням: я і при Кучмі говорив те, що я думав. Більш-менш знаходив слова, як це сказати.
Андрію, свобода слова, нові призначення і нові віяння в інформаційному просторі... Чого очікувати?
Андрій Шевченко: По Піховшеку. Для Слави це реабілітація. Я, мабуть, за нього радий як за особистість, яка щось вернула. Але для країни нічого не змінилося. Слова “Піховшек” і “епіцентр” залишаться символом темників і маніпуляцій, тому це виклик.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Ведуча: Юлія ЖмакінаОпоненти Чижа називали його "атавізмом" у сучасному медійному світі. Яка епоха прийде на зміну з огляду на внесення прем’єр-міністром Віктором Януковичем кандидатури Едуарда Прутника, свого близького соратника, на посаду голови Держкомтелерадіо?
Створення громадського телебачення і радіо на базі державних, роздержавлення ЗМІ, свобода слова, мовне питання у мас-медіа - усі ці питання ми й обговорюватимемо.
Втім, насамперед, що йде з Чижем? Андрій Шевченко: Для мене як для журналіста епоха Чижа завжди буде асоціюватися з цензурою, з темниками, з тими роками, коли журналістика була повністю поставлена на коліна, і коли ті люди, які за посадою мали б захищати журналістів, нічого не робили.
А також епоха Івана Чижа – це, на жаль, період повної деградації державного телебачення і державного радіо.
В’ячеслав Піховшек: З Чижем я безпосередньо по роботі не стикався, тому те, який він у роботі був, я не знаю. І тепер я бачу, що й знати не буду.
Я сказав би, що в діяльності Чижа можна розглядати дві епохи. Одна епоха – це під час Кучми, а друга епоха вже під час Ющенка. І я сказав би, що я не бачу суттєвих відмінностей у роботі Чижа між епохою Кучми і між епохою Ющенка.
Андрій Шевченко: Я, до речі, підтримав би Славу в одному, що насправді ще одна особливість: за цей час повністю нівельована роль Держтелерадіо. Він фактично усунувся від реального впливу на процеси в телебаченні і радіомовленні, хоча не усунувся від фінансових потоків. Але це інша історія.
Наступником І.Чижа буде Е.Прутник.
Для початку я пропоную послухати, хто такий Едуард Прутник. Його коротка біографія.
Прутник Едуард Анатолійович народився 15 січня 1973 року у місті Селідово Донецької області.
Одружений. Проживає в Києві.
1996 року закінчив Московський державний університет. З 1998 по 2002 роки, працюючи депутатом Донецької обласної ради, Едуард Прутник паралельно навчається у Донецькому держуніверситеті. В результаті 2001 року молодий депутат отримує другу вищу освіту за спеціальністю фінанси та кредит.
2002 рік. Едуард Прутник - заступник голови Донецької облдержадміністрації, яким на той час працював не хто інший, як Віктор Федорович Янукович.
Коли ж Віктор Федорович був призначений на нову посаду в столиці, говорять, що саме Едуарда Прутника, “впливові донеччани” відправили, як “додатковий канал контролю за висуванцем”.
Е.Прутник вважається довіреною особою «людини №2» серед донеччан, президента ФК «Металург» та особистого друга Рената Ахметова Бориса Колесникова.
Як наслідок, з грудня 2002 року Едуард Прутник стає економічним радником нового прем’єр-міністра.
Член політвиконкому Партії регіонів вважається одним із основних ідеологів Партії регіонів.
За даними західної преси, під час виборів президента-2004 під наглядом Прутника організація та фінансування піар-кампанії Віктора Януковича у США.
Член Наглядової ради "Укртелекому", "Ощадбанку".
Від травня 2006 року народний депутат України 5 скликання від Партії регіонів.
За даними українських видань, медіа-бізнес 33-річного Едуарда Прутника – це телеканал «НТН” та Інтернет-видання «Forum».
Пані Герман, чому саме Прутник?
Ганна Герман: Для мене є важливим, що це людина демократичних переконань. Для мене це найважливіший аргумент, коли йдеться про його призначення і про вирішення, що саме його кандидатуру треба призначити.
Я була свідком того, як Едуард Прутник будував політику каналу “НТН”. Незважаючи на те, що він тісно пов’язаний з Партією регіонів, він все-таки зумів зробити так, щоб “НТН” не відчував партійного впливу під час виборів. Він захистив цей канал від впливу будь-якої політичної сили. Я вважаю, що це однин із найбільш збалансованих, зрівноважених і об’єктивних новинних телеканалів.
В’ячеслав Піховшек: Є правляча парламентська коаліція, яка існує зараз уже. Вона несе відповідальність за те, що відбувається в країні. За результатами її роботи люди будуть приймати наступний раз рішення, чи голосують вони за неї, чи не голосують.
Я думаю, що в середовищі донеччан не знайшлося кращої кандидатури взаємної із проблемами медіа-бізнесу, медіа-ситуації взагалі в Україні. Це абсолютно логічно, що він займався телебаченням в Партії регіонів більше за інших.
А чи зміниться роль Держкомтелерадіо зі зміною чільника? Що зміниться? Що буде первинною задачею цього органу?
Ганна Герман: Я хотіла б сказати, що в Партії регіонів багато людей, які вже продемонстрували те, що інтереси держави, а в даному випадку свободи слова в Україні, можуть поставити вище якихось вузькопартійних чи особистих...
Це приклад Калашникова?
Ганна Герман: Я маю на увазі зауваження Андрія стосовно того, що, мовляв, Е.Прутник заангажований в Партії регіонів, тому це може бути мінусом.
Принаймні, Е.Прутник не має там якихось конфліктних інтересів, і, принаймні, його родичі не працюють ніде в тих же паралельних структурах, які стосуються медіа.
Пані Ганно, Ви маєте на увазі батька Андрія Шевченка, голову Нацради?
Ганна Герман: Так.
Я вважаю, що Е.Прутник тут може бути об’єктивним, він може запровадити модерні методи керівництва в комітеті, він може багато змінити, зокрема стосовно роздержавлення медіа, які так на часі зараз в Україні.
Говорити про те, що зараз можна побоюватися якоїсь необ’єктивності лише через те, що Прутник в Партії регіонів, то це необ’єктивний підхід.
Тим паче некоректне дуже порівняння Е.Прутника з Калашниковим. Е.Прутник був одним із небагатьох людей, котрий дуже різко засудив вчинок Калашникова і першим підтримав мене у моїх вимогах покарати Калашникова на засіданні політради Партії регіонів.
Андрій Шевченко: Я дуже радий, що Партія регіонів поставила на Едуарда, а не на Калашникова. Можливо, краще, що це буде Прутник, ніж, наприклад, депутат Василь Кисельов з Партії регіонів, який щойно зареєстрував законопроект, за яким пропонується журналістів у разі програного суду по наклепу відправляти на виправні роботи терміном до 1 року або обмежувати їхню волю терміном до 2 років.
Я нагадаю, що ми з великими боями скасували подібні речі у старому Кримінальному кодексі.
Аню, я дуже сподіваюся, що ми в комітеті справді заблокуємо ці речі, бо це загроза для журналістів.
Андрію, як на Вас, симптоматично, що громадського мовлення немає, натомість до ефіру повертається передача “Епіцентр” В’ячеслава Піховшека?
Анрій Шевченко: Ми говорили зі Славою про його повернення в ефір після революції. З багатьма людьми говорили.
Я вважаю, що Слава великий майстер спецоперацій, він у цьому, можливо, є неперевершеною людиною. Він не раз казав, що він у цьому амплуа виступав.
Мені здається, що Слава не асоціюється з журналістикою, якій довіряють. Це ознака часу.
В’ячеславе, що буде нового? Чи Ви самі вважаєте, що це ознака часу, повернення Вас з цим проектом в ефір?
В’ячеслав Піховшек: Я думаю, що це до певної міри є... Пропозиція мені зробити “Епіцентр” виникла за 2 тижні до того, як було проголосовано призначення прем’єром В.Ф.Януковича. Хронологія якраз саме така. Пропозиція виникла безпосередньо від керівництва каналу...
Може, просто керівництво каналу раніше зорієнтувалося?
В’ячеслав Піховшек: Я сказав би, що мені не (фраза незрозуміла) підтримувати Януковича.
Коли я зустрівся з керівниками каналу, я запитався, які є конкретні завдання перед цією програмою (у нормальній нашій розмові), то мені було сказано: нічого, роби просто нормальну програму, роби програму, яку будуть усі дивитися, роби рейтингову програму.
Мене дивляться з тих причин, що мене люблять у Донецьку і Симферополі, наприклад, ненавидять у Львові і Івано-Франківську. Що ж, така ситуація.
Моє завдання – це втримати за собою свого біло-голубого глядача, якого я втримував, і розширити аудиторію помаранчевого глядача.
Тобто, Ви не апелюєте до слів “свобода слова” чи все-таки Ви будете йти до цих понять?
В’ячеслав Піховшек: Скажу Вам одним реченням: я і при Кучмі говорив те, що я думав. Більш-менш знаходив слова, як це сказати.
Андрію, свобода слова, нові призначення і нові віяння в інформаційному просторі... Чого очікувати?
Андрій Шевченко: По Піховшеку. Для Слави це реабілітація. Я, мабуть, за нього радий як за особистість, яка щось вернула. Але для країни нічого не змінилося. Слова “Піховшек” і “епіцентр” залишаться символом темників і маніпуляцій, тому це виклик.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
