Слухати:
Ірина Біла: Вітаю слухачів Радіо Свобода!
“Українці найбільше з європейців мають пристрасть до ліків,” - стверджують фармацевти. Саме на них вони
витрачають більше, ніж на відпочинок, на купівлю побутової техніки і навіть на пиво. Фармацевти прогнозують, що цього року українці витратять на ліки майже 1,7 мільярдів доларів.
В чому ж криється причина збільшення доходів фармацевтів? Наскільки якісну продукцію вони пропонують? Зрештою, чи доступні ціни на ліки в Україні пересічним українцям?
Про це і не тільки ви почуєте сьогодні в програмі “Нова Україна”.
Які ж причини мільйонних доходів фармацевтів? Насамперед – це щорічне подорожчання ліків майже на 10%. І все ж, це не впливає на кількість охочих завітати до аптеки. Якщо кілька років тому українці обмежувалися менш, ніж 17 упаковками ліків на рік, то тепер ця цифра сягнула двадцяти чотирьох.
Щоправда, у порівнянні з європейськими українські ліки коштують не так вже й дорого – до тридцяти доларів за одну упаковку або менше долара за одиницю.
Для порівняння: англієць за рік купує в середньому 22 упаковки ліків, але витрачає на них в шість разів більше, близько 187 доларів.
І все ж, чи такими вже й доступними є ліки для пересічних українців? З’ясувати це ми вирішили у перехожих на київських вулицях.
Респондент: Навіть дуже недоступні.
Респондент: Дуже дорого коштують ліки. Дивлячись на те, як себе почуваю. В місяць десь 70 гривень в середньому йде.
Респондент: Недоступні. Пенсії вистачає тільки ледь-ледь на життя. Які ж ліки можуть бути? В середньому 50 гривень витрачаю на них. Якість не дуже хороша.
Респондент: Майже доступні.
Респондент: Все життя тільки працюю на ліки.
Респондент: Я здоровий. І Вам того ж бажаю.
Респондент: Немає доступних, тому що я хворію, бо після операції, а їх докупитися не можна.
Зараз і чоловік в лікарні, так я віддаю великі суми на ліки. 14 пігулок коштує 150 гривень. А що то для пенсіонера, який має 412 гривень пенсії? 14 пігулок два рази в день, то на 7 днів. А ще ж треба лікуватися.
То ж не все. Наших немає. Це Чехія, Австрія. Тим більше, що не в кожній аптеці. А ліки є, але всі вони дуже дорогі і на кожному кроці ці аптеки. І навіть не державні.
Хоча б якась знижка була для пенсіонерів. Немає.
Можна прожити, якщо не лікуватися. Я вже тоді лягаю в лікарню, якщо мене швидка забирає. А чоловік – чорнобилець. Він повинен лікуватися 2 рази в рік, тому що в нього ноги хворі і серце, і все.
Ви знаєте скільки грошей вже пішло? До 2 тисяч тільки на ліки. Я ось з лікарні їду і відвезла знову на 250 гривень.
Респондент: Чи доступні ліки в Україні? Для багатих так, а для бідних ні. В міру потреби намагаємося свої вітчизняні купувати.
Ірина Біла: Особливістю українського фармацевтичного ринку є сильні позиції вітчизняних фармзаводів. До десятки найрейтинговіших підприємств входять п’ять українських компаній. Тоді як, скажімо, в сусідній Росії тамтешні заводи взагалі не потрапили до першої десятки.
Про те, як живеться одному з найдавніших вітчизняних фармпідприємств, Харківському науковому центру лікарських засобів, цікавилася Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич: Напевно, у кожній домашній аптечці є препарати, які розробили фармацевти Харківського дослідного заводу – центру лікарських засобів.
Взяти, хоча б паличку – виручалочку хлорофіліпт. Світлана Піддубна, начальник відділу реклами цього підприємства, розповідає, що на цей препарат були численні замовлення від споживачів, аж поки ринок не наситився.
Світлана Піддубна: Він добре себе зарекомендував за роки, що ми його випускаємо, тому разом із Харківським інститутом мікробіології ми розробили хлорофіліпт у вигляді спрею. І, як доводить практика, він користується популярністю у споживачів.
Вікторія Маренич: За словами працівників заводу, на підприємстві створено великий штат догляду за якістю препаратів, що виготовляється, тому жодних претензій завод не отримує.
Вікторія Маренич: Світлана Піддубна вважає, що в Україні немає чіткої політики щодо розвитку фармацевтичної галузі. Тому навіть її підприємству, яке має 70-річну історію, дуже важко конкурувати із засиллям імпортних ліків, які не завжди є кращими за вітчизняні аналоги, проте мають розкручені бренди, а відтак і попит в українського споживача.
Ірина Біла: Розкрученості багатьох брендів неабияк сприяє реклама. Скажімо, на зарубіжні пізнавані з екранів телевізора медпрепарати українці витратили втричі більше, ніж на вітчизняні. Найбільше розкупили німецьких ліків, а на другому місці індійські. От що значить реклама. Нею цікавилася Інна Набока.
Інна Набока: Рекламують усе: чудодійні пігулки, цілющі ліжка, лікувальні диски. І ми все це слухняно купуємо.
З рекламою ліків пов’язана і проблема самолікування. І хоч шкідливість самолікування загальновідома, пристрасть до нього, схоже, річ нездоланна.
Згідно з дослідженнями, 68% росіян купують ліки без попередньої консультації з лікарем, а інформацію про те, що, від чого і як допомагає, більше половини одержує саме з реклами.
Гадаю, в цьому плані українці не дуже відрізняються від сусідів.
Прикметно, що якщо до реклами, скажімо, миючих засобів ми ставимося доволі скептично, то тут віримо всьому. Особливо, коли про унікальний, універсальний, швидкодіючий і стовідсотково ефективний засіб розповідають усміхнені лікарі в білосніжних шатах.
Ми так легко піддаємося цим навіюванням тому, що самі хочемо цього. Адже це так зручно: ніяких клопотів, консультацій, обстежень. Непотрібні жодні зусилля, усі ці виснажливі дієти, фізичні вправи і все інше, що входить до поняття „здоровий спосіб життя”. Ковтнув магічну пігулку і зі здоров’ям усе гаразд.
Реклама використовує і таку властивість людської психіки, як помисливість. Якщо помислива людина дізнається про якісь недуги, то їй можуть ввижатися і їхні симптоми. А якщо відразу запропонувати і ліки від цих гіпотетичних хвороб, то вона їх обов’язково купить, так би мовити, „про всяк випадок”.
Звичайно, все це зовсім не означає, що рекламують обов’язково якісь неякісні, неперевірені ліки чи шкідливі засоби лікування, хоча і це не виключено.
Але як без консультації з лікарем визначити, що ці чудові ліки підходять саме вам? Що у вас немає протипоказань до їх застосування? А чи повідомляється щось у рекламі про побічні ефекти? Адже у деяких препаратів їх більше, ніж лікувальних властивостей. А захопившись нетрадиційними методами лікування, можна пропустити і запустити якусь серйозну хворобу.
Ірина Біла: Утім, на рекламу медпрепаратів в Україні витрачається не так вже й багато, як стверджують фахівці. Рекламні затрати фармацевтів у 2005-му році не перевищили 25 млн. доларів. Причина: все ж таки переважна більшість українців керується не рекламою, а доступністю, тобто ціною на ліки. Найпопулярнішими є ліки від 10 до 20 гривень.
Що ж впливає на ціну ліків? Крім, звісно, собівартості. Відповідає директор Фармацевтичної асоціації України Віктор Чумак.
Віктор Чумак: Проблема ціни в ринкових умовах визначає конкуренцію. Якщо дійсно стимулювати конкуренцію, то практика показала, в 1995 році ми переконалися, що державне регулювання нічого не дає – знаходиться куча схем, по яких можна ховати цей прибуток. Але коли дійсно конкуренція спрацьовує, тобто 2-5 виробників починають випускати одні ті ж лікарські засоби, тоді спрацьовує зниження цін.
Ірина Біла: Конкуренція в Україні також змушує вітчизняних фармацевтів дедалі частіше позирати за кордон. Але, щоб туди взяли українську фармпродукцію, необхідні сертифікати на відповідність світовим стандартам. Більше про ці стандарти знає Віктор Чумак.
Віктор Чумак: В чому суть цієї стандартизації. Система стандартизації виробництва і якості лікарських засобів СРСР по деяких позиція відрізнялася від тієї, що прийнята в світі.
Ми дивимося препарат на статично. Тобто, ось є склад певний чи пігулка і все: замотали його в папірець - це вже ліки.
Але сьогодні в 21 столітті дивляться з динаміки. Тобто, мало мати склад, треба ще мати уявлення, з якою швидкістю цей лікарський засіб попадає у кров, яким чином він діє: швидко чи не швидко або ж він добре працює на один орган, а другий не дуже. От цих підходів у нас же немає. І не було в СРСР.
Ірина Біла: Ще одна проблема для фармринку, а головне споживачів - це підробка ліків. Не дозволяє радикально боротися з нею відсутність в країні кримінальної відповідальності за цей вид правопорушення.
Хоча, як обіцяють у Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів, вони вже підготували необхідний законопроект.
Про це моїй колезі Наталі Мусієнко розповів державний інспектор цієї установи Владислав Онищенко.
Наталя Мусієнко: Яка ситуація з фальсифікатами, можливо, якщо порівнювати з попередніми роками?
Владислав Онищенко: Можна сказати, що стабільна. Виявляється один рік більше, один рік менше. Якщо, за даними ВООЗ, у світі середній обсяг фальсифікованих препаратів 10%, в одних країнах більше, в одних менше, то в Україні зараз, враховуючи активну роботу інспекцій, правоохоронних органів, СБУ, до 3% фальсифікованих препаратів.
Наталя Мусієнко: Ви говорите, що ситуація з підробками стабільна, якщо взяти з попередніми роками, а який фактор сприяє тому, що ситуація тримається на плаву?
Владислав Онищенко: Це, можна сказати, легка нажива, оскільки виробництво підроблених препаратів під чиєюсь торговою маркою не потребує вкладання грошей в серйозне виробництво тих вимог, які ми ставимо до виробників: відсутність контрольно-дозвільної документації, реєстрації, контролю якості і таке інше. І друге – це відсутність (я думаю, може, це основне) дієвих санкцій до учасників цього незаконного обігу цих підробок.
Наталя Мусієнко: Відповідно виникає потреба в удосконаленні законодавства. І от, власне, Ви виступили одним із ініціаторів адміністративного покарання тих, хто займається підробкою лікарських засобів.
Владислав Онищенко: Ми виступили ініціаторами не тільки адміністративного покарання, а й кримінального покарання. Оскільки адміністративні штрафи, нікому не секрет, ліберальні до операторів фармацевтичного ринку, оскільки виробники лікарських засобів отримують значні кошти, а адміністративні штрафи сягають максимум 1,5 тисячі гривень. Тому була необхідність ініціювати кримінальну відповідальність за навмисні дії з обігом фальсифікованих препаратів.
Уже підготований проект закону про кримінальну відповідальність. Зараз він на публічному обговоренні знаходиться на сайті МОЗ, на сайті Держінспекції з контролю якості лікарських засобів, у фахових виданнях. Дальше це буде направлено у Кабмін, а потім на розгляд ВРУ.
У всіх розвинутих країнах існує кримінальна відповідальність і дуже численні штрафи.
Наталя Мусієнко: А як людині уникнути фальсифікованих ліків? Чи це взагалі можливо?
Владислав Онищенко: Як я вже казав, в Україні створена ефективна контрольно-дозвільна система обігу ліків, яка щороку удосконалюється, вводяться нові і нові рівні контролю на етапі виробництва і обігу препаратів. Тому купувати слід препарати у ліцензованих аптеках, тільки в аптеках, а не по ТБ, не на стихійних ринках, не по телефону, не у лікарів, а в аптеках. Пересічний громадянин може бути впевнений, що він купить якісні препарати.
Ірина Біла: Лікарською практикою та часом доведено, що легше і дешевше запобігти хворобі, аніж потім лікувати її. Тому заощадливі європейці вирушають до аптек за ліками для профілактики хвороб, тоді як українці в разі крайньої потреби. Як наслідок, Україна є лідером у Європі із закупівлі та споживання лікарських засобів.
Тож, дбайте про здоров’я і бережіть себе.
Ірина Біла: Вітаю слухачів Радіо Свобода!
“Українці найбільше з європейців мають пристрасть до ліків,” - стверджують фармацевти. Саме на них вони
В чому ж криється причина збільшення доходів фармацевтів? Наскільки якісну продукцію вони пропонують? Зрештою, чи доступні ціни на ліки в Україні пересічним українцям?
Про це і не тільки ви почуєте сьогодні в програмі “Нова Україна”.
Які ж причини мільйонних доходів фармацевтів? Насамперед – це щорічне подорожчання ліків майже на 10%. І все ж, це не впливає на кількість охочих завітати до аптеки. Якщо кілька років тому українці обмежувалися менш, ніж 17 упаковками ліків на рік, то тепер ця цифра сягнула двадцяти чотирьох.
Щоправда, у порівнянні з європейськими українські ліки коштують не так вже й дорого – до тридцяти доларів за одну упаковку або менше долара за одиницю.
Для порівняння: англієць за рік купує в середньому 22 упаковки ліків, але витрачає на них в шість разів більше, близько 187 доларів.
І все ж, чи такими вже й доступними є ліки для пересічних українців? З’ясувати це ми вирішили у перехожих на київських вулицях.
Респондент: Навіть дуже недоступні.
Респондент: Дуже дорого коштують ліки. Дивлячись на те, як себе почуваю. В місяць десь 70 гривень в середньому йде.
Респондент: Недоступні. Пенсії вистачає тільки ледь-ледь на життя. Які ж ліки можуть бути? В середньому 50 гривень витрачаю на них. Якість не дуже хороша.
Респондент: Майже доступні.
Респондент: Все життя тільки працюю на ліки.
Респондент: Я здоровий. І Вам того ж бажаю.
Респондент: Немає доступних, тому що я хворію, бо після операції, а їх докупитися не можна.
Зараз і чоловік в лікарні, так я віддаю великі суми на ліки. 14 пігулок коштує 150 гривень. А що то для пенсіонера, який має 412 гривень пенсії? 14 пігулок два рази в день, то на 7 днів. А ще ж треба лікуватися.
То ж не все. Наших немає. Це Чехія, Австрія. Тим більше, що не в кожній аптеці. А ліки є, але всі вони дуже дорогі і на кожному кроці ці аптеки. І навіть не державні.
Хоча б якась знижка була для пенсіонерів. Немає.
Можна прожити, якщо не лікуватися. Я вже тоді лягаю в лікарню, якщо мене швидка забирає. А чоловік – чорнобилець. Він повинен лікуватися 2 рази в рік, тому що в нього ноги хворі і серце, і все.
Ви знаєте скільки грошей вже пішло? До 2 тисяч тільки на ліки. Я ось з лікарні їду і відвезла знову на 250 гривень.
Респондент: Чи доступні ліки в Україні? Для багатих так, а для бідних ні. В міру потреби намагаємося свої вітчизняні купувати.
Ірина Біла: Особливістю українського фармацевтичного ринку є сильні позиції вітчизняних фармзаводів. До десятки найрейтинговіших підприємств входять п’ять українських компаній. Тоді як, скажімо, в сусідній Росії тамтешні заводи взагалі не потрапили до першої десятки.
Про те, як живеться одному з найдавніших вітчизняних фармпідприємств, Харківському науковому центру лікарських засобів, цікавилася Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич: Напевно, у кожній домашній аптечці є препарати, які розробили фармацевти Харківського дослідного заводу – центру лікарських засобів.
Взяти, хоча б паличку – виручалочку хлорофіліпт. Світлана Піддубна, начальник відділу реклами цього підприємства, розповідає, що на цей препарат були численні замовлення від споживачів, аж поки ринок не наситився.
Світлана Піддубна: Він добре себе зарекомендував за роки, що ми його випускаємо, тому разом із Харківським інститутом мікробіології ми розробили хлорофіліпт у вигляді спрею. І, як доводить практика, він користується популярністю у споживачів.
Вікторія Маренич: За словами працівників заводу, на підприємстві створено великий штат догляду за якістю препаратів, що виготовляється, тому жодних претензій завод не отримує.
Вікторія Маренич: Світлана Піддубна вважає, що в Україні немає чіткої політики щодо розвитку фармацевтичної галузі. Тому навіть її підприємству, яке має 70-річну історію, дуже важко конкурувати із засиллям імпортних ліків, які не завжди є кращими за вітчизняні аналоги, проте мають розкручені бренди, а відтак і попит в українського споживача.
Ірина Біла: Розкрученості багатьох брендів неабияк сприяє реклама. Скажімо, на зарубіжні пізнавані з екранів телевізора медпрепарати українці витратили втричі більше, ніж на вітчизняні. Найбільше розкупили німецьких ліків, а на другому місці індійські. От що значить реклама. Нею цікавилася Інна Набока.
Інна Набока: Рекламують усе: чудодійні пігулки, цілющі ліжка, лікувальні диски. І ми все це слухняно купуємо.
З рекламою ліків пов’язана і проблема самолікування. І хоч шкідливість самолікування загальновідома, пристрасть до нього, схоже, річ нездоланна.
Згідно з дослідженнями, 68% росіян купують ліки без попередньої консультації з лікарем, а інформацію про те, що, від чого і як допомагає, більше половини одержує саме з реклами.
Гадаю, в цьому плані українці не дуже відрізняються від сусідів.
Прикметно, що якщо до реклами, скажімо, миючих засобів ми ставимося доволі скептично, то тут віримо всьому. Особливо, коли про унікальний, універсальний, швидкодіючий і стовідсотково ефективний засіб розповідають усміхнені лікарі в білосніжних шатах.
Ми так легко піддаємося цим навіюванням тому, що самі хочемо цього. Адже це так зручно: ніяких клопотів, консультацій, обстежень. Непотрібні жодні зусилля, усі ці виснажливі дієти, фізичні вправи і все інше, що входить до поняття „здоровий спосіб життя”. Ковтнув магічну пігулку і зі здоров’ям усе гаразд.
Реклама використовує і таку властивість людської психіки, як помисливість. Якщо помислива людина дізнається про якісь недуги, то їй можуть ввижатися і їхні симптоми. А якщо відразу запропонувати і ліки від цих гіпотетичних хвороб, то вона їх обов’язково купить, так би мовити, „про всяк випадок”.
Звичайно, все це зовсім не означає, що рекламують обов’язково якісь неякісні, неперевірені ліки чи шкідливі засоби лікування, хоча і це не виключено.
Але як без консультації з лікарем визначити, що ці чудові ліки підходять саме вам? Що у вас немає протипоказань до їх застосування? А чи повідомляється щось у рекламі про побічні ефекти? Адже у деяких препаратів їх більше, ніж лікувальних властивостей. А захопившись нетрадиційними методами лікування, можна пропустити і запустити якусь серйозну хворобу.
Ірина Біла: Утім, на рекламу медпрепаратів в Україні витрачається не так вже й багато, як стверджують фахівці. Рекламні затрати фармацевтів у 2005-му році не перевищили 25 млн. доларів. Причина: все ж таки переважна більшість українців керується не рекламою, а доступністю, тобто ціною на ліки. Найпопулярнішими є ліки від 10 до 20 гривень.
Що ж впливає на ціну ліків? Крім, звісно, собівартості. Відповідає директор Фармацевтичної асоціації України Віктор Чумак.
Віктор Чумак: Проблема ціни в ринкових умовах визначає конкуренцію. Якщо дійсно стимулювати конкуренцію, то практика показала, в 1995 році ми переконалися, що державне регулювання нічого не дає – знаходиться куча схем, по яких можна ховати цей прибуток. Але коли дійсно конкуренція спрацьовує, тобто 2-5 виробників починають випускати одні ті ж лікарські засоби, тоді спрацьовує зниження цін.
Ірина Біла: Конкуренція в Україні також змушує вітчизняних фармацевтів дедалі частіше позирати за кордон. Але, щоб туди взяли українську фармпродукцію, необхідні сертифікати на відповідність світовим стандартам. Більше про ці стандарти знає Віктор Чумак.
Віктор Чумак: В чому суть цієї стандартизації. Система стандартизації виробництва і якості лікарських засобів СРСР по деяких позиція відрізнялася від тієї, що прийнята в світі.
Ми дивимося препарат на статично. Тобто, ось є склад певний чи пігулка і все: замотали його в папірець - це вже ліки.
Але сьогодні в 21 столітті дивляться з динаміки. Тобто, мало мати склад, треба ще мати уявлення, з якою швидкістю цей лікарський засіб попадає у кров, яким чином він діє: швидко чи не швидко або ж він добре працює на один орган, а другий не дуже. От цих підходів у нас же немає. І не було в СРСР.
Ірина Біла: Ще одна проблема для фармринку, а головне споживачів - це підробка ліків. Не дозволяє радикально боротися з нею відсутність в країні кримінальної відповідальності за цей вид правопорушення.
Хоча, як обіцяють у Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів, вони вже підготували необхідний законопроект.
Про це моїй колезі Наталі Мусієнко розповів державний інспектор цієї установи Владислав Онищенко.
Наталя Мусієнко: Яка ситуація з фальсифікатами, можливо, якщо порівнювати з попередніми роками?
Владислав Онищенко: Можна сказати, що стабільна. Виявляється один рік більше, один рік менше. Якщо, за даними ВООЗ, у світі середній обсяг фальсифікованих препаратів 10%, в одних країнах більше, в одних менше, то в Україні зараз, враховуючи активну роботу інспекцій, правоохоронних органів, СБУ, до 3% фальсифікованих препаратів.
Наталя Мусієнко: Ви говорите, що ситуація з підробками стабільна, якщо взяти з попередніми роками, а який фактор сприяє тому, що ситуація тримається на плаву?
Владислав Онищенко: Це, можна сказати, легка нажива, оскільки виробництво підроблених препаратів під чиєюсь торговою маркою не потребує вкладання грошей в серйозне виробництво тих вимог, які ми ставимо до виробників: відсутність контрольно-дозвільної документації, реєстрації, контролю якості і таке інше. І друге – це відсутність (я думаю, може, це основне) дієвих санкцій до учасників цього незаконного обігу цих підробок.
Наталя Мусієнко: Відповідно виникає потреба в удосконаленні законодавства. І от, власне, Ви виступили одним із ініціаторів адміністративного покарання тих, хто займається підробкою лікарських засобів.
Владислав Онищенко: Ми виступили ініціаторами не тільки адміністративного покарання, а й кримінального покарання. Оскільки адміністративні штрафи, нікому не секрет, ліберальні до операторів фармацевтичного ринку, оскільки виробники лікарських засобів отримують значні кошти, а адміністративні штрафи сягають максимум 1,5 тисячі гривень. Тому була необхідність ініціювати кримінальну відповідальність за навмисні дії з обігом фальсифікованих препаратів.
Уже підготований проект закону про кримінальну відповідальність. Зараз він на публічному обговоренні знаходиться на сайті МОЗ, на сайті Держінспекції з контролю якості лікарських засобів, у фахових виданнях. Дальше це буде направлено у Кабмін, а потім на розгляд ВРУ.
У всіх розвинутих країнах існує кримінальна відповідальність і дуже численні штрафи.
Наталя Мусієнко: А як людині уникнути фальсифікованих ліків? Чи це взагалі можливо?
Владислав Онищенко: Як я вже казав, в Україні створена ефективна контрольно-дозвільна система обігу ліків, яка щороку удосконалюється, вводяться нові і нові рівні контролю на етапі виробництва і обігу препаратів. Тому купувати слід препарати у ліцензованих аптеках, тільки в аптеках, а не по ТБ, не на стихійних ринках, не по телефону, не у лікарів, а в аптеках. Пересічний громадянин може бути впевнений, що він купить якісні препарати.
Ірина Біла: Лікарською практикою та часом доведено, що легше і дешевше запобігти хворобі, аніж потім лікувати її. Тому заощадливі європейці вирушають до аптек за ліками для профілактики хвороб, тоді як українці в разі крайньої потреби. Як наслідок, Україна є лідером у Європі із закупівлі та споживання лікарських засобів.
Тож, дбайте про здоров’я і бережіть себе.
