- Марина Пирожук: Пане Пайфер, а чи сприяє сьогодні світова геополітична ситуація утвердженню України як суб’єкта міжнародних відносин? Україна, на Ваш погляд, зараз наближається до Заходу чи, навпаки, віддаляється?
- Щодо того, куди йде Україна та її зовнішня політика... На цей момент думаю, ми не можемо сказати, що знаємо це. Ми бачили універсал, підписаний Президентом Ющенком та прем’єр-міністром Януковичем, але залишається великим запитанням, що цей документ означатиме на практиці. Тому, я думаю, коли прем’єр-міністр поїде в Брюссель, ми побачимо, що він скаже там. І в найближчий місяць ми сподіваємося побачити те, як взаємодіятимуть Президент і прем’єр-міністр у різних політичних галузях. І, можливо, десь до кінця жовтня ми матиме ясніше уявлення щодо того, в якому напрямку йде Україна за такої взаємодії Президента і прем’єр-міністра.
- Пане Пайфер, хотілося б трохи з Вами поговорити про Росію в контексті українських подій. Чи посилить прихід команди Януковича, комуністів, соціалістів до української влади позиції в Україні Росії, яка завжди висловлювалась відверто і підтримувала кандидатуру Януковича?
- Можливо. Але точно ми не знаємо. Я думаю, на Заході існує певне уявлення про те, що Янукович автоматично буде дещо більше проросійським. Та тут є деякі нюанси...
Я думаю, що за Януковичем у Партії регіонів стоять важливі структури. І ці структури тяжіють до Європи. Я маю на увазі, що деякі бізнесмени, що підтримували пана Януковича, дивляться в бік Європейського Союзу і бачать своє економічне майбутнє й економічне майбутнє України з Європейським Союзом. Це один чинник.
А другий чинник полягає в тому, що прем’єр-міністр Янукович має непростий етап у стосунках з Росією. Там ще залишаються дуже важкі питання: торговельні проблеми, проблеми енергетичної безпеки, як делімітувати кордон на Азовському морі. І я не бачу підстав вважати, що пан Янукович не захищатиме інтересів України у цих питаннях.
Тож треба подивитися на те, як розвиватимуться події у цих напружених моментах стосунків між Москвою і Києвом. І ми маємо подивитися, яку політику реалізовуватиме прем’єр-міністр, перш ніж говорити, чи змінилася геополітична орієнтація України з Заходу на Росію.
- Пане Пайфер, а Україна може стати членом НАТО в найближчій перспективі? Є в неї шанси з огляду на ту політичну ситуацію, про яку ми говоримо, яка є в Україні?
- Якби ви мене спитали на початку 2006 року про це, то я би сказав, що Україна має перспективи у 2006 році затвердити План набуття членства і тоді, можливо, отримати запрошення до вступу в 2008 році, і вступити у 2010- 2011році. Тобто, піти шляхом Чехії, Угорщини, Польщі.
Але тепер я скажу, що через певний політичний стан в Україні, через дискусії втрачено чимало часу.
Але це не крапка і співробітництво України з НАТО розвиватиметься до того рівня, якого захоче Україна.
- Щодо того, куди йде Україна та її зовнішня політика... На цей момент думаю, ми не можемо сказати, що знаємо це. Ми бачили універсал, підписаний Президентом Ющенком та прем’єр-міністром Януковичем, але залишається великим запитанням, що цей документ означатиме на практиці. Тому, я думаю, коли прем’єр-міністр поїде в Брюссель, ми побачимо, що він скаже там. І в найближчий місяць ми сподіваємося побачити те, як взаємодіятимуть Президент і прем’єр-міністр у різних політичних галузях. І, можливо, десь до кінця жовтня ми матиме ясніше уявлення щодо того, в якому напрямку йде Україна за такої взаємодії Президента і прем’єр-міністра.
- Пане Пайфер, хотілося б трохи з Вами поговорити про Росію в контексті українських подій. Чи посилить прихід команди Януковича, комуністів, соціалістів до української влади позиції в Україні Росії, яка завжди висловлювалась відверто і підтримувала кандидатуру Януковича?
- Можливо. Але точно ми не знаємо. Я думаю, на Заході існує певне уявлення про те, що Янукович автоматично буде дещо більше проросійським. Та тут є деякі нюанси...
Я думаю, що за Януковичем у Партії регіонів стоять важливі структури. І ці структури тяжіють до Європи. Я маю на увазі, що деякі бізнесмени, що підтримували пана Януковича, дивляться в бік Європейського Союзу і бачать своє економічне майбутнє й економічне майбутнє України з Європейським Союзом. Це один чинник.
А другий чинник полягає в тому, що прем’єр-міністр Янукович має непростий етап у стосунках з Росією. Там ще залишаються дуже важкі питання: торговельні проблеми, проблеми енергетичної безпеки, як делімітувати кордон на Азовському морі. І я не бачу підстав вважати, що пан Янукович не захищатиме інтересів України у цих питаннях.
Тож треба подивитися на те, як розвиватимуться події у цих напружених моментах стосунків між Москвою і Києвом. І ми маємо подивитися, яку політику реалізовуватиме прем’єр-міністр, перш ніж говорити, чи змінилася геополітична орієнтація України з Заходу на Росію.
- Пане Пайфер, а Україна може стати членом НАТО в найближчій перспективі? Є в неї шанси з огляду на ту політичну ситуацію, про яку ми говоримо, яка є в Україні?
- Якби ви мене спитали на початку 2006 року про це, то я би сказав, що Україна має перспективи у 2006 році затвердити План набуття членства і тоді, можливо, отримати запрошення до вступу в 2008 році, і вступити у 2010- 2011році. Тобто, піти шляхом Чехії, Угорщини, Польщі.
Але тепер я скажу, що через певний політичний стан в Україні, через дискусії втрачено чимало часу.
Але це не крапка і співробітництво України з НАТО розвиватиметься до того рівня, якого захоче Україна.