Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 02:43

У Міжнародний день миру рівненські миротворці розповіли журналістам про свою особливу місію.


Валентина Одарченко Рівне, 21 вересня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Міжнародний день миру, який відзначають у світі 21 вересня, поки що є тільки офіційним днем календаря – адже всесвітнього миру мешканці Землі ще не досягли. Але поки існують міжетнічні, міжрелігійні, міжнаціональні конфлікти, війни і терор, доти не втратить актуальності професія «миротворець». Заради чого ідуть на чужу війну українські військові, з’ясовували журналісти у військових на засіданні Рівненського прес-клубу.

Рівненські миротворці на зустрічі в прес-клубі.
Лише з 13-го армійського корпусу, штаб якого дислокується у Рівному, миротворцями у різних країнах світу служать чотири сотні офіцерів, майже дві сотні прапорщиків, близько півтисячі солдатів і сержантів контрактної служби. Миротворці й учасники міжнародних місій отримали чимало державних нагород, серед яких і два з трьох отриманих після повернення з Іраку орденів Богдана Хмельницького.

Підполковник Ігор Кузнєцов, котрий побував у Кувейті та Іраку, переконаний, що Україні не варто відмовлятися від участі в миротворчих контингентах і міжнародних операціях. З одного боку, держава отримує фінансову користь, зростає її авторитет в очах світового співтовариства. Але й військовослужбовці, перебуваючи в місії, отримують перш за все досвід, якого не отримати з книжок, каже Кузнєцов.

По гроші й за досвідом

Українці признаються, що заробітки миротворця відіграють у їхньому рішенні служити у «гарячих точках» не останню роль. Утім, українці сьогодні отримують більше тільки від монголів, а поляки й американці – удвічі-вп’ятеро більше. Сума, яку може заробити в Іраку українець, залежно від звання і функцій, становить від семисот до тисячі двохсот американських доларів на місяць.

Однак заробіток – далеко не все, за чим ідуть на ризик українські хлопці. Юрій Сохін стверджує, що спілкування з колегами з інших країн – це величезний досвід. А Ігор Кузнєцов додає, що завдяки неписаному духові братерства вдавалося домовлятися й не знаючи мови.

Молоді люди, котрі вже мають досвід миротворців, кажуть, що для них ця місія – це й можливість побачити світ (наприклад, територію стародавнього Вавилону та Садів Семіраміди), і випробування самого себе на міцність.

Кращі, ніж американці

Українці переконані: їхній професійний рівень – один із найкращих серед військових. Лейтенант Андрій Савчук розповів, як українці вразили американців у Косові: «Друга спеціальна рота показувала виступ – виявляється, американський генерал-десантник подібного не бачив. Він був дуже задоволений і здивований тим, що показала наша друга рота, при гіршому фінансуванні».

Савчук повернувся з Косова місяць тому – він проходив там службу на посаді командира тактичної групи 36-ї піхотної дивізії Збройних сил США. Безпосередньо у його підпорядкуванні перебували п’ятеро американських вояків.

Андрій вважає, що його досвід миротворця рідна держава оцінити зуміла – після повернення додому йому запропонували роботу у відділі міжнародного військового співробітництва 13-го корпусу.

У миротворців стріляють

На щастя рівнян, усі їхні миротворці досі поверталися додому неушкодженими. Однак вони завжди пам’ятатимуть, що сімнадцятеро українських військових не повернулися з Іраку.

Причини прості, каже полковник Ігор Кузнєцов: «Особиста необережність у першу чергу, а потім… у миротворців стріляють. Але вони потрібні. Для того, щоб утримати мир».

Нині в Україні формується 56-й окремий вертолітний загін, який у жовтні-листопаді замінюватиме миротворчий контингент у Ліберії. Конкурс становить дві людини на місце.
XS
SM
MD
LG