Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 11:51

Олена Теліга — зірка, яка відобразила дух покоління: сторічний ювілей.


Богдана Костюк Київ, 22 вересня 2006 (RadioSvoboda.Ua) — 21 липня цього року виповнилося 100 років від дня народження видатної української письменниці, громадсько-політичної діячки Олени Теліги. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко підписав указ про відзначення ювілею.


22 вересня у Національному університеті імені Шевченка зібралися історики, літературознавці, представники київської громадськості з тим, щоб згадати Олену Телігу. Спадщина 35 років її життя досі лишається неоціненною.

Дослідники досі сперечаються з приводу дати і місця народження Олени Теліги: в одних джерелах знаходимо 21 липня 1906 року, в інших — 21 липня 007-го; то Санкт-Петербург, то містечко Іллінськ під Москвою.

Достеменно відомо, що народилася майбутня поетка і громадська діячка у родині Івана Шовгеніна та Уляни Качковської — доньки священика з Поділля. З 1918 року професор Шовгенін викладає у Київському у політехнічному інституті, а юна Оленка вивчає українську мову і складає перші вірші.

Боротьба за Україну

Початком боротьби за незалежність України, як згадувала пізніше Олена Теліга, став її конфлікт із російськими монархістами. На світському балу дівчина почула глузування з української мови і різко відказала: «Ця „собача мова“ — моя мова! Мова мого батька і матері!»

До усвідомлення Оленою Телігою своєї українськості спричинилися, серед іншого, і навчання в Українському педагогічному університеті імені Драгоманова, і знайомство з Євгеном Маланюком, Олегом Ольжичем, Наталею Левицькою-Холодною та іншими інтелектуалами вже під час еміграції у Празі.

Київський історик Сергій Кот називає Олену Телігу смолоскипом тієї емігрантської хвилі: «Вона як зірка, яка відображує дух цілого покоління тих, хто був змушений емігрувати з України, але думав про Україну, боровся за Україну. І коли випала нагода у дуже тяжких, ризикованих обставинах повернутися на Батьківщину, це покоління, не вагаючись, узяло на себе таку місію — спробувати здобути незалежну Українську державу, відновити державність українського народу».

…1938 року у голландському місті Роттердамі вбили голову проводу Організації українських націоналістів Євгена Коновальця. Виконуючи завдання ОУН і палко сподіваючись на відродження самостійної України, Олена Теліга у липні 1941 року повертається до Києва.

Але ілюзії щодо визвольної місії нацистів швидко і трагічно розвіялись: есесівці з однаковою жорстокістю знищували і націоналістів, і комуністів. 21 лютого 1942 року Олену Телігу, разом із іншими діячами ОУН, із її чоловіком Михайлом розстріляли у Бабиному Яру.

Творчість поза межами доби

Літературознавець Ярослав Загоруй переконаний: творчість Олени Теліги далеко виходить за межі її доби. Адже вічними є протест проти байдужості й приниження національної гідності; боротьба за волю свого народу і своєї землі; трагедія еміграції і життєва мудрість; кохання і жіночність.

Письменник і києвознавець Сергій Грабар вважає, що сучасна Україна потребує духовної присутності Олени Теліги: «Видатна людина. Надзвичайно красива жінка. Видатна поетеса. У часи перебудови згадана — і далі, на жаль, ім’я її знову загублене. Навіть те, що є (у Києві) вулиця Олени Теліги, нічого фактично не говорить про Олену Телігу. На жаль, прізвище людини, яка боролась за незалежність України, яка є видатною письменницю, яка дуже цікава сама по собі, дуже красива особистість (і зовнішньо, і внутрішньо) — на жаль, вона не виведена з забуття».

Науковці мають надію, що відзначення сторічного ювілею Олени Теліги на державному рівні — це перший серйозний крок до справжнього погляду у світ її духовної спадщини.
XS
SM
MD
LG