Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 12:16

Українська економіка: депресія, стагнація, поступ?


Слухати:

Віктор Єленський: Сьогодні ми говоритимемо про економіку України. Що з нею? Депресія, стагнація,
Ксенія Ляпіна, Віктор Єленський, Людмила Супрун
поступ? Перспективи, досягнення, провали, прориви?

Сьогодні прем’єр-міністр Віктор Янукович заявив, що процеси в соціально-економічній сфері на кінець липня набули критично-негативного характеру. Зовнішньоекономічну політику попередніх урядів він назвав "провальною".

Власне, кожний новий уряд критикує попередників. Громадяни дивуються: як ми ще існуємо? І намагаються виживати на власний розум. Чи дійсно все так погано? Про це ми говоритимемо з нашими гостями.

Я свідомий, немає нічого гіршого, ніж питання дилетанта. Але 90, принаймні, відсотків наших слухачів не мають ступенів з економічних студій і відчувають економічну кон’юнктуру дуже суб’єктивно, хоча і дуже виразно.

Отже, як виглядає економіка України зразка осені 2006 року? Людмила Супрун: Я очолювала Бюджетний комітет у парламенті попереднього скликання останніх півтора року і можу сказати, що вважаю заслугою і своєю особисто, і того парламенту, і комітету зокрема стосовно прийняття бюджету 2006 року.

Всі дивувалися: бачите, немає уряду, парламент не працює, а економіка почала трошки налагоджуватися. Тобто, ми фактично дали можливість, поштовх для того, щоб вона, принаймні, не впала, стабілізувалася і почала працювати.

Але що відбувається зараз? Зараз найгостріше стоїть питання про вартість енергоносіїв, бо вони впливають на те, як буде жити кожен громадянин у цій країні, тому що саме енергоносії, сьогодні, зокрема, газ формує вартість житлово-комунальних послуг. Я вважаю, що це основна небезпека сьогоднішнього часу і майбутнього періоду, якщо ми не врегулюємо ці проблеми.

Якщо почнеться наступ на соціальні права і гарантії громадян, якщо уряд не відпрацює механізми захисту людей від інфляційних процесів і від підняття ціни, вартості житлово-комунальних послуг, то, безперечно, можуть початися серйозні інфляційні процесі в економіці в цілому.

Ксенія Ляпіна: Я не уникну кількох цифр. Нагадаю, що от сьогодні просто на Кабміні навіть роздали офіційний документ Мінекономіки. Тобто, я посилаюся виключно в даному випадку навіть не на оцінки, а на офіційну статистику, що ВВП з січня по липець 2006 року порівняно з січнем-липнем 2005 року виріс на 5,7%, а реальні, тобто очищені від інфляції, доходи населення на 19,5%. Тут ще ряд цифр. Там роздрібний товарообіг 24,6%.

Всі ці цифри ніби мало що кажуть громадянам. Але все це свідчило про те, що позитивна тенденція в економіці в нас спостерігалася у першому півріччі 2006 року. Про що це каже? А каже про те, що кризи то не було. І тут більш за все, мені здається (вибачте, тут я вже не уникну певної політичної оцінки), це якраз дуже сьогодні турбує антикризову коаліцію і так званий антикризовий Кабмін. Тобто, вони весь час шукають: де ж там криза?

- Пані, тоді давайте пройдемося по претензіях, які висловив сьогодні віце-прем’єр-міністр, пан Азаров. Зниження росту іноземних інвестицій, про яке він говорив, це чия провина?

Ксенія Ляпіна: Це дуже цікаво від пана Азарова, тому що я от дивлюся матеріал Мінекономіки: прямі іноземні інвестиції. І що я бачу? Я бачу, що перший квартал 2006 року є зростання на 5,6% порівняно з попереднім. А в абсолютних цифрах я також бачу зростання навіть за перший квартал і перше півріччя на 10,2%. Бачу тут абсолютні цифри, які більше 2005, 2004, 2003 років. Тобто, я не розумію, звідки Микола Янович взяв цифру зменшення...

- Добре. Тоді збільшення фіскального тиску на підприємства.

Ксенія Ляпіна: Я також хочу прокоментувати. Ані в бюджеті на 2006 рік (до речі, тут Людмилі Павлівні окрема подяка), ані в інших будь-яких законах, які ми приймали, жодним чином норми податкового законодавства не чіпалися.

До речі, бюджет 2006 року був першим бюджетом за довгу історію, в якому жодна податкова норма не чіпалася.

Людмила Супрун: Хоча уряд дуже хотів це зробити.

Ксенія Ляпіна: Уряд завжди хоче. Знаєте, кожен уряд приходить і каже, що йому не подобається. От якщо тут трошки більше взяти, а там трошки менше віддати, то буде значно краще.

- Ще один закид. Втрата ринків збуту.

Ксенія Ляпіна: Я би тут поставила питання іншим чином. Втрата ринків збуту, безумовно, є. В першу чергу – російського ринку збуту. Ми знаємо, що це торкнулося м’ясо-молочної продукції. І це дійсно трагедія для великої кількості наших підприємств.

Я знаю, що по інших напрямках також зараз готуються в Росії певні рішення, які можуть призвести до втрати ринків збуту.

Це комплексне питання. Там є складова, безумовно, політична. На жаль, ми маємо констатувати.

Але є складова і об’єктивна. Були помилки уряду, дещо не допрацьовано, особливо щодо контролю за якістю та безпекою продукції харчування. Чим ми не могли аргументувати свою правоту, щоб щось протиставити, скажімо, політичним аспектам.

Людмила Супрун: Тобто, ми приходимо до того, що завдання, яке поставила перед собою нова коаліція, антикризове завдання, воно абсолютно є невиправданим.

Для України сьогодні більш актуальним є стратегія економічного прориву. Тобто, потрібні ідеї, потрібні сьогодні рішення, які дадуть змогу Україні вирватися з оцього стабільно поганого, або стабільно мало зростаючої економіки.

- Пані, а чому так упав рейтинг конкурентоспроможності України?

Людмила Супрун: Основна проблема полягає в наступному. Справа в тому, що Україна завжди мала надзвичайно вигідні в порівнянні з європейськими, скажімо, країнами ціни на енергоносії, які в багатьох випадках формували вартість і впливали на конкурентоспроможність української продукції.

Ви пам’ятаєте, як багато антидемпінгових розслідувань (слово незрозуміле) в принципі по всьому світові: і в США, і в європейських країнах.

Це давало Україні в певній мірі запас міцності. Тобто, не реформуючи свою економіку, не вкладаючи в неї великі кошти, все-таки ще була можливість експлуатувати основні фонди. Зокрема, мова йде про металургію, про інші види продукції. Це давало можливість українській економіці якось виживати.

Зараз Україна переходить на європейські ціни, то ж конкурентоспроможність, зрозуміло, буде падати.

Ксенія Ляпіна: Я прокоментувала б наступним чином. Наскільки я дивилася і консультувалася з експертами, то цей індекс конкурентоспроможності стосується не тільки економіки, це індекс конкурентоспроможності країни. Він в принципі враховує в собі і економічну складову, і складову, про яку, до речі, пані Людмила вже казала, тобто це соціальні стандарти, це стандарти життя, наприклад, у медицині. Можна навіть дуже ефективну економіку (хоча ми її безумовно не маємо, я тут згодна), але можна мати страшенно неефективну систему медичного обслуговування населення і радіти з того, що вона безоплатна, але ж питання – для кого ж вона безоплатна, то я так і не з’ясувала, і це буде просто вниз тягнути індекс конкурентоспроможності.

- Якщо говорити про індекси, то я хотів би поставити таке запитання.

В України досить високий індекс політичної свободи і дуже низький індекс економічної свободи. Це якось, мені здається, суперечить ліберальним теоріям.

Чому, як ви вважаєте, політична свобода досить пристойна не конвертується в ці економічні свободи?


Ксенія Ляпіна: Політична свобода конвертується в економічну не за один місяць і навіть не за один рік. Для того, щоб політична свобода конвертувалася в економічну, потрібен певний час.

Що політична свобода нам дала? Вона нам дала можливість, громадянам, привести до влади ті партії, які давали певні обіцянки і сподобалися громадянам. Це ще не значить, що ці партії здатні реалізувати всі свої обіцянки.

До речі, світовий досвід показує, що оця конвертація відбувається тоді, коли відбудеться хоча б кілька (я думаю, що це песимістично, але насправді так показує історія) таких періодів вільних волевиявлень громадян, коли громадяни нарешті навчаться реально оцінювати діяльність тієї чи іншої політичної сили.

Людмила Супрун: Я думаю, що тут є ще і суб’єктивний фактор. Українці – волелюбний народ. І політично дуже легко досягти певних змін, якщо відбувається революція, якщо проходять такі процеси, як в Україні в 1991 році – це отримання незалежності. Тобто, політичний дух народу на високому рівні, вони відчувають себе вільними, самостійними. До цього Україна йшла багато тисяч років.

Що стосується економіки, то вона набагато інерційніша, ніж політика. В економіку треба вкладати кошти, в економіку треба вкладати багато інтелекту для того, щоб отримати результат.

- Давайте спустимося на землю від високих матерій про економічну свободу.

Скажіть, будь ласка, ціна на газ у 95 доларів до кінця року, про які нещодавно домовилися українські урядовці, - це успіх?


Ксенія Ляпіна: Я хочу нагадати, що ціну навіть на 5 років в 95 доларів обіцяв нам ще уряд Єханурова. Тому я не дуже розумію, про що, власне, домовився зараз уряд. Про те, що їм не погіршать умови, про які вже домовилися раніше до них?

Тому я, чесно кажучи, взагалі не бачу жодного героїзму у тих всіх переговорах. Вони просто зафіксували поки що статус кво, і то тільки до кінця року.

Тобто, це очевидний сигнал, що з початку наступного року будуть уже підвищуватися ціни. Ми знаємо, що навіть у бюджет закладається приблизна ціна 130. Тобто, десь уже уряд сам себе готує до того, що ті умови не збережуться.

- Мені здається, що і громадська думка готується до того, що ціни будуть весь час зростати.

Ксенія Ляпіна: Так, я згодна.

Людмила Супрун: На мій погляд, ціна, яка була змінена упродовж 4 днів практично вдвічі за січень цього року, від 50 до 95, – це практично був шок для України і для економіки. Уряд, який діяв на той час, був неготовий до такого повороту подій. Тобто, це був насправді величезний програш для країни.

До речі, Росія вважає, що вона перемогла, бо насправді ціна, за якою постачався газ для України, була 235. Це завдяки змішуванню. Ви пам’ятаєте ці схеми. Але це все процес змішування різних контрактів, тому 95.

Насправді Росія постачає 230. І це відвертий програш, бо іншим країнам, європейським країнам ще залишила Росія стару ціну: 165, 142, 138 і інші, нижчі, ніж 230 за вартість газу.

Тому взагалі сам процес, який вели Україна і Росія стосовно поставок газу, є програшним, бо не може протягом 2 днів змінитися політика держави по відношенню до формування основного продукту, який імпортується в Україну.

Ксенія Ляпіна: Я хочу додати до попередньої тези – це дійсно був шок, але я хочу звернути увагу, що ніяких дій і ніяких способів змінити ситуацію новий уряд не знайшов. І це ми маємо зафіксувати як факт.

Більше того, як факт ми маємо зафіксувати, що Росія продовжує тенденцію на підвищення ціни навіть змішаного газу (я наголошую!), і в наступному році за нового якби антикризового, як він себе називає, уряду ціна на газ буде зростати.

Це каже про те, що проблема значно глибша і системніша, ніж намагалися її змалювати наші політичні сили в парламенті, коли дуже гучно кричали про те, що уряд Єханурова там щось не так зробив.

Це значно глибша проблема. Це дійсно проблема відносин. Це дійсно проблема стратегічних відносин. І вона не вирішується так просто: прийшов новий уряд, сказав, що вони антикризові, їх любить Росія, вона їм усе зараз зробить. Не зробила.

- Пані, скажіть, будь ласка, чи є у СП скільки-небудь дієві важелі впливу на економічний блок і взагалі на розвиток економіки?

Людмила Супрун: Після конституційної реформи змінилася роль і значення такого інституту влади, як Президент, оскільки Президент, за новою Конституцією, є гарантом Конституції. Тобто, всі рішення, які ухвалюються в країні (це стосується і законів, і постанов уряду, і будь-яких дій влади), повинні відповідати Конституції. От у цьому вплив Президента не зменшився. Його публічність, його можливість впливати на ситуацію через право вето в принципі залишається.

Ксенія Ляпіна: Я переконана, що треба шукати зараз якісь нові форми співпраці з урядом, тому що старі вже не працюють.

Я абсолютно згодна, що змінилися ролі, але роль Президента не зменшилася, вона просто змінилася.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG