Похід українських князів, запорожців та селян у війську Лжедмитрія І на Москву у жовтні 1604 року.

1602 року у Києво-Печерському монастирі з’явився чернець, який у розмові з архімандритом Лаври Єлисеєм Плетенецьким назвав себе сином московського царя Івана Грозного Дмитрієм. Невдовзі Самозванець виїхав на Волинь і там поступив на службу до українського князя Адама Вишневецького. За його посередництва Лжедмитрій наприкінці 1603 року їздив на Запорозьку Січ домовлятися з козаками про похід на Москву.

На початку 1604 року у Кракові Вишневецький представив Самозванця королю Сиґізмунду Третьому Вазі, який дозволив Лжедмитрію набирати на території Речі Посполитої добровольців у військо для здобуття царського трону. А наприкінці літа Самозванець вже командував двадцятитисячним військом. Говорить київський історик Тарас Чухліб:

"Можна сказати, що на царювання Лжедмитрія І поставили запорозькі козаки. Адже у його війську, яке нараховувало близько 20 тисяч чоловік – куди, окрім запорожців входила також і шляхта західноукраїнських та центральноукраїнських земель, – отже, на 20 тисяч війська запорожців нараховувалося близько 12 тисяч. Ми знаємо, що ними керував гетьман Ян Запорський".

На початку жовтня військо Самозванця перейшло московський кордон на Сіверщині. Дізнавшись про це, уряд царя Бориса Годунова заявив, що Лжедмитрій насправді є сином галицького шляхтича, збіглим ченцем Чудова монастиря у Москві Григорієм Отрепьєвим. Упродовж жовтня військо Самозванця захопило Новгород-Сіверський, Чернігів, Путивль, Курськ, Моравськ, Білгород та Рильськ.

7 травня 1605 року під Кромами вся московська армія, дізнавшись про несподівану смерть Бориса Годунова, перейшла на бік Самозванця. 20 червня він на білому коні в’їхав до Москви, через місяць був коронований в Успенському соборі Кремля і невдовзі прийняв титул імператора. 8 травня 1606 року Лжедмитрій І обвінчався у Москві з Мариною Мнішек. А вже через 9 днів він був убитий у Кремлі заколотниками на чолі з князем Василем Шуйським.