Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:54

У чому суть претензій ПАРЄ до України і які їх можливі наслідки?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на ваш комп''ютер для подальшого прослуховування слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження, відкрийте його двічі клацнувши на ньому мишкою.

Гості Свободи: урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Юрій Зайцев та
Ведучий: Кирило Булкін
директор Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини Ірина Шевчук.


(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

Кирило Булкін: Україна увійшла в число п’яти країн, що зазнали критики від Парламентської асамблеї Ради Європи за неприйнятні затримки з виконанням вироків Європейського суду з прав людини.

Наскільки справедлива ця критика? Чим вона загрожує Україні? Що може зробити Україна для розв’язання проблеми? Про це говоритимемо з нашими гостями.

Спочатку ж – наскільки справедлива критика? Юрій Зайцев: Я хотів би невеличку ремарку зробити. Сьогодні в Інтернеті я відслідковував висвітлення цієї теми. Чомусь вживають термін “вирок”, коли йдеться про рішення. Вирок – це рішення суду в кримінальній справі. Тут йдеться саме про рішення Європейського суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо дотримання Україною своїх зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини.

Я думаю, що Ви абсолютно правильно поставили питання в контексті: а про що, власне, йдеться? Про яке виконання йдеться? Що є виконанням у сенсі документа, який ми сьогодні обговорюємо, – а це резолюція № 1516, яка стосується саме виконання рішень Європейського суду з прав людини.

- Так, для пересічного нефахівця це здається дивним, що там присудили комусь... Гаразд, держава була неправа, тож має виплатити якусь компенсацію. То що, немає цих кількох тисяч компенсації у держави?

Юрій Зайцев: Якраз питання виплати компенсацій чи, висловлюючись термінологією Європейського суду, справедливої сатисфакції, скажімо так, не є проблемним, оскільки держава сплачує присуджені суми заявникам. Якщо є якась технічна затримка, неправильно вказані реквізити чи щось інше, то сплачується відповідно пеня – плюс до необхідної виплати, визначеної судом.

У цій же резолюції йдеться про дещо інший підхід. Я хотів би наголосити саме на цьому. Я звертаю увагу на другий пункт. Я просто його процитую, він дуже коротенький, але я думаю, що він є визначальним з точки зору методології оцінки того, що висловила ПАРЄ в цій резолюції.

Асамблея зазначає, що “виконання рішень суду являє собою комплексний юридично-політичний процес, метою якого є усунути вже констатовані порушення і запобігти тому, щоб нові порушення не повторювалися в майбутньому”. Тобто, йдеться про усунення так званих системних проблем.

Питання системної проблеми матеріалізувалося найбільш потужно на рівні європейських органів у 2004 році, коли було ухвалено кілька рекомендацій щодо системних проблем і кілька резолюцій 12 травня, які стосуються обов’язку держав не тільки виплатити сатисфакцію, а й вжити заходів до усунення системних проблем, які вже спричинили порушення і можуть спричинити їх надалі.

- Не в тому справа, скажімо, щоб Мирославі Гонгадзе заплатити ці гроші, а в тому, щоб цю ситуацію розв’язати.

Юрій Зайцев: Щоб держава забезпечила на національному рівні належне розслідування у подібних ситуаціях.

Крім того, визначальною в цьому контексті є Резолюція Р-2002 від 19 січня 2002 року, якою визначено, що у разі, якщо особа зазнала порушення з боку держави, то держави мають прагнути до того, щоб, окрім справедливої сатисфакції (тут якраз оце розрізнення прослідковується), максимально забезпечити право особі щодо відновлення порушеного права у формі або введення процедури перегляду справи, або нового порушення провадження.

Я можу сказати, що на сьогоднішній день у нас є в процесуальних кодексах можливість порушити провадження за результатами розгляду, зокрема в Європейському суді. Вона нормативно закріплена.

- Чи є таке попередження, яке висунула Україні ПАРЄ, чимось ганебним? Наскільки часто трапляються такі прецеденти? Судячи з того, що у списку тих, кого ПАРЄ попередила, є, крім України, Росії та Туреччини, ще й Велика Британія та Італія, то проблеми можуть бути навіть у цілком, здавалося б, демократичних країн?

Ірина Шевчук: В принципі це звичайна практика. Але з одного боку, це значно зашкоджує іміджу країни, щодо якої виноситься така відповідна резолюція, з іншого боку, це констатація певного факту щодо того, що в тій чи в іншій країні існують певні системні порушення і їх необхідно вирішувати.

Можна сказати, що відповідно до цієї резолюції, мова не йде лише про критику цих країн, тобто Італії, Великобританії, України. Окрім критики, там є ще схвалення того, що ці три країни вжили певних заходів.

Наприклад, щодо України, то 23 лютого, якщо я не помиляюся, 2006 року було прийнято закон про виконання рішень та застосування практики Європейського суду. Відповідно до цього закону, який, звісно, є чинним на сьогоднішній момент, досить чітко прописана процедура виконання рішень Європейського суду. При чому цей закон увібрав у себе всі відповідні і чинні рекомендації Ради Європи з цього питання. Там чітко прописані строки, наприклад, і виплати сатисфакції, і того, який саме орган за це відповідає.

На сьогодні можемо сказати, що є бюджетна програма. На цей рік – це 20 мільйонів гривень, з яких сплачується сума сатисфакцій.

По такій справі, як Мирослава Гонгадзе... Ви знаєте, що там була досить велика сума – 100 тисяч євро. Ці гроші були сплачені з невеличкою відстрочкою. Але через цю відстрочку сплачується пеня.

Так само в законі передбачено, яким чином виконуються додаткові заходи індивідуального характеру і, що найважливіше, яким чином повинні виконуватися в державі заходи загального характеру.

- Наскільки я зрозумів, у тій резолюції йдеться не лише про певні судові проблеми, але й про таку суттєву з них, як незалежність судів. Там кажуть, що в Україні йде втручання у діяльність судів. Які перспективи України це усунути?

Юрій Зайцев: Я хотів би звернути увагу знову ж таки на контекст резолюції, оскільки питання щодо незалежності судів у негативному сенсі ставиться в контексті резолюції проміжної – 2014 Кабінету Міністрів. А ця резолюція стосувалася конкретної справи (слово незрозуміле) холдинг проти України. Там ішлося про втручання конкретних посадових осіб держави, в тому числі і Президента, у судовий процес.

Тобто, у цьому документі йдеться про окремий випадок. Але питання – як незалежності судівництва, так і інші, пов’язані з діяльністю суду, – є на сьогоднішній день. І ми бачимо це по тих матеріалах, які є... ще не встановлені по тих рішеннях, але є у нас на розгляді. Вони є такими, що можуть викликати порушення конвенції.

У цьому контексті, безумовно, комплексна судова реформа має протікати саме в контексті забезпечення (в тому числі і додержання Україною європейських стандартів) так званої суддівської статті – статті 6.

До речі, указом Президента затверджена концепція судівництва, яка включає в себе ці вимоги.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG