Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 20:56

Війна з “однорукими бандитами”: Хто перемагає?


Ірина Біла Гральний бізнес в Новій Україні - це, - цивілізований відпочинок та поповнення державної кишені чи надприбутки тіньовиків і розорення родин неповнолітніх?

Слухати:

Ірина Біла: Вперше від часу існування грального бізнесу в Україні введено ліцензування на діяльність азартних ігор. Нарешті державні мужі вирішили навести лад в цьому бізнесі і з’ясували, що майже 70% в ньому нелегальні суб’єкти.

Знайому рекламу можна побачити майже біля кожної станції київського метро.
Тож гральний бізнес в Новій Україні – це цивілізований відпочинок та поповнення державної кишені чи надприбутки тіньовиків і розорення родин неповнолітніх?

Це ми і спробуємо з’ясувати сьогодні в програмі “Нова Україна”.

13-річний Сашко всі кошти, отримані від батьків на обіди, кіно та соки “спускає” біля гральних автоматів. Але цих коштів вже вочевидь замало і він, ще не приховуючи своє “гральне” захоплення, просить їх у батьків. Поки що чесно і відверто, а не крадькома витягуючи гривні з маминих кишень, як не рідко роблять його ровесники.

Думкою мами 13-річного підлітка з Ужгорода, а також ситуацією з гральним бізнесом в Закарпатському краї цікавилася Надія Петрів.

Надія Петрів: В обласному центрі Закарпаття різноманітні автомати, погратися в які можна всього за 50 копійок, ростуть, наче гриби після дощу, часом в зовсім непристосованих для цього місцях.

Звісно, податки, які отримані від грального бізнесу, поповнюють державну казну. Але потрібно говорити й про справжню ціну такого підприємництва. І найперше про психологічну шкоду для дітей, які часом навіть крадуть з дому гроші, аби погратися.

38-річна мешканка Ужгорода Люба розказала, що її 13-річний син нерідко просить у батьків гроші. Виявилося, що всі кошти хлопець витрачає, граючи на автоматах. Мати вже навіть переживає від такої залежності.

Пані Люба: Мій син просить гроші на гральні автомати. Йому 13 років. Буває таке, що грає на автоматах. Я вважаю, що неповнолітні діти неповинні грати на автоматах. Це повинні контролювати відповідні структури, зокрема і податкова.

Надія Петрів: З іншого боку, гральні автомати, які розташовані у стихійних місцях, а не в гральних залах, часто не відповідають нормам і створюють поле для зловживань. Якою б дорогою не була ліцензія на цей вид діяльності, все одно він залишається так званою “золотою жилою” для окремих ділків.

Коментує начальник відділу зв’язків з громадськістю Податкової інспекції в місті Ужгороді Микола Попович.

Микола Попович: В поточному році Податкової інспекцією міста Ужгорода було проведено 7 перевірок гральних закладів. За результатами цих перевірок до бюджету було дораховано 29 480 гривень.

Надія Петрів: З огляду на таку ситуацію виконком Ужгородської міської ради прийняв рішення, яким чітко регламентовуватиметься робота ігрового бізнесу. Найперше – це заборонено організовувати і проводити азартні ігри на вулицях, площах.

При вході до гральної зали у відвідувача вимагатимуть паспорт – саме так не допускатимуть до ігор дітей віком до 18 років.

Ірина Біла: Не вельми в захопленні від численних гральних автоматів і влада Львова, яка вирішила і собі упорядкувати гральний бізнес. Адже наразі, на думку тамтешніх чільників, від цього виду підприємництва місту більше шкоди, аніж зиску.

Докладніше зі Львова Галина Терещук.

Галина Терещук: Ігрові автомати мають бути у казино, а не поблизу шкіл та інших навчальних закладів. Переконаний в.о. мера Зиновій Сірик.

Зиновій Сірик: Місто і львівська громада більше втрачає, ніж заробляє.

Галина Терещук: Більшість львів’ян переконані: ігрові автомати – це зло для дітей: школярі тікають з уроків, а гроші на обіди залишають в ігрових автоматах.

Андрій Салюк, шанувальник Львова.

Андрій Салюк: Іноді ганебне використання історичних пам’яток під облаштування грального бізнесу в історичній частині, коли нам бракує галерей і мистецьких закладів.

Ірина Біла: Але першим, хто розпочав війну з однорукими бандитами, як і годиться, став Київ. Новий столичний голова із заповзяттям взявся викорінювати все те нелегальне та антизаконне, що заважає спокою киян.

Хоча досі ці “однорукі бандити” особливої уваги владних чиновників, а відтак правоохоронців не привертали, хоча і заполонили фактично все місто. Крім, хіба що, моргів та кладовищ.

Аби засвідчити, що боротьба з нелегальними “однорукими бандитами” триватиме до переможного кінця і поблажок нікому не буде, мер Києва навіть в фойє міськради поставив один з конфіскованих гральних автоматів.

А як ставляться самі столичні мешканці до такої навали гральних автоматів? Думки перехожих на вулицях Києва.

Респондент: Я вважаю, що це “лохотрон”. Діти йдуть і грають та програють гроші, які батьки дають на пиріжки, на чай.

Респондент: Ті, що поблизу шкіл, точно треба позабирати.

Респондент: Потрібна якась альтернатива. Ігрові автомати – це якась спланована акція, в тому числі і державою, спрямована на деградацію людей.

Респондент: Я думаю, що на рівні, не знаю, підсвідомості, напевне, тому це, як наркоманія.

Респондент: Нехай краще комп’ютер купують та й граються, то, може, якась користь хоч буде. Ірина Біла: І все ж багато киян не проти того, аби програти “однорукому бандитові” кількадесят гривень. Добровільно. Задля власного задоволення. Принаймні в цьому вони намагалися переконати мою колегу Лесю Штогрин.

Леся Штогрин: Знайти, де пограти, не важко. Відразу ж біля виходу з метро праворуч, ліворуч чи прямо – всюди одні ігрові автомати.

Заходжу. Напівтемне приміщення освітлюється тільки блиском гральних автоматів та лампою біля забарикадованого касира. Стійкий запах сигаретного диму та перегару неприємно б’є в ніс. Гравців всього двоє.

Правил гри мені не зміг пояснити й сам гравець Євген.

Євген: Знаєте, це дуже довго розповідати.

Леся Штогрин: Грає хлопець регулярно – раз в тиждень. Проте, як запевняє, що тільки тоді, коли є бажання.

Євген: Просто коли є настрій, то зайшов, 10-20 гривень закинув.

Леся Штогрин: Сергій 5 хвилин тому програв 10 гривень. Тепер намагається відігратися.

Сергій: Як нічого робити, то можна зайти, викинути десятку, другу. Ось сьогодні 20 гривень програю.

Леся Штогрин: А от Сергій Олександрович не грає. Він слідкує за порядком біля автоматів. Каже, що найважче відбитися від бажаючих пограти дітей.

Сергій Олександрович: Дуже багато дітей приходить і вкинути стараються, але ми їх відправляємо. Для дітей – то заразне. Особливо у вихідні дні дуже багато.

Леся Штогрин: Добре, що біля цих гральних автоматів стоїть такий відповідальний дядечко. А що відбувається там, де більше цікавляться не здоров’ям дітей, а виручкою? Залишається тільки здогадуватися.

Ірина Біла: І все ж, влада у більшості українських міст не вельми вірить у порядність отаких от “дядечок” і намагається поставити гральний бізнес в певні рамки, як стверджує, рамки закону.

Тему протистояння місцевої влади і грального бізнесу продовжує Олекса Починок.

Олекса Починок: Заледве не щодня з’являються повідомлення про те, що у черговому українському місті чи містечку розпочалась запекла війна із гральними автоматами.

Миколаївський мер Володимир Чайка налаштований також дуже рішуче і збирається винести на сесію проект рішення, яким буде заборонено розміщувати автомати на вулицях міста. Лише у дуже спеціальних місцях, подалі від людського ока і гаманця. Оскільки настав час нещадно боротися...

Володимир Чайка: ...з такою бідою. Я дійсно це називаю бідою. Та всі називають бідою.

Олекса Починок: Президент Асоціації грального бізнесу і по сумісництву радник прем’єр-міністра України Сергій Третьяков стверджує, що цей бізнес вже сформувався протягом шести років, а нові правила розташування гральних автоматів заріжуть курку, що несе золоті яйця.

Сергій Третьяков: Я не розумію для чого знищується ця легальна сфера, яка надає величезні кошти до державного бюджету.

Олекса Починок: Що стосується миколаївського мера Володимира Чайки, то він не відчуває благодатного впливу грального бізнесу на міський бюджет, а бізнес цей насправді...

Володимир Чайка: ...дуже швидкий для тих, хто цим займається. Друге, саме головне, - це хто платить, а хто й не платить податки. Які сьогодні ці податки повинні бути?

Олекса Починок: Сергій Третьяков хоча і заявив риторично, що не розуміє, кому це потрібно, але в одному з інтерв’ю висловив цілком зрозумілу думку про те, що у нас свідомо плутають справжній бізнес із тіньовим.

Автомати ставили де-завгодно, не турбуючись про ліцензію, чесні бізнесмени таким чином просто знищувались, оскільки не могли конкурувати із шахраями.

Миколаївський же мер на запитання стосовно нездорової зацікавленості чиновників таким прибутковим бізнесом говорить ось що:

Володимир Чайка: Неправда! Неправда! Ні за яким автоматом у місті Миколаєві не стоїть ні один чиновник!

Олекса Починок: Якщо бізнес цей переживав становлення аж протягом шести років, як стверджує пан Третяков, де були раніше народні обранці? Виявляється, у тому ж Миколаєві, як і в інших містах, легальних автоматів менше, аніж нелегальних.

Володимир Чайка: Легально працює десь автоматів 40. Більше 150 працюють нелегально.

Олекса Починок: Знову ж таки не можемо не сказати про те, що злі язики патякають: є така побрехенька, що нібито автомати плодяться так швидко не завдяки якимось одинакам аматорам. Насправді за нею стоїть одна велика бізнесова група зі сходу України. І що боротьба розгорілася через зміну політичної кон’юнктури.

Так воно чи ні, а обидві сторони апелюють вже не до владоможців, а до звичайного українського громадянина, який має право вибору: вільно процвиндрити свої гроші або ж захистити свої дітей від нахабних шахраїв. Ось вона сила справжньої демократії.

Отже, нині вже не можна так робити, бо...

Сергій Третьяков: Це робиться без будь-якого обговорення з громадськістю.

Олекса Починок: Володимир Чайка, мер Миколаєва, також не проти залучити громадськість.

Володимир Чайка: Треба провести масовані круглі столи і ще раз економічно порахувати.

Олекса Починок: Із цим погодимось, бо якщо не порахує громада, то не порахує ніхто.

Ірина Біла: В Асоціації діячів грального бізнесу пропонують також порахувати, а скільки від них отримує держава.

Докладніше про цифри Сергій Третьяков.

Сергій Третьяков: За 2005 рік від легального бізнесу за півмільярд гривень надійшло, а за першу половину 2006 року 228 мільйонів.

Ірина Біла: Утім, ці цифри могли б бути в кілька разів більшими, аби влада допомагала тому ж таки легальному гральному бізнесу боротися з тіньовим.

Що ж заважає цій праведній боротьбі?

Сергій Третьяков: Сама головна перешкода – це місцеві органи влади і міліція, які “кришують” цей бізнес, які не дають навести порядок.

Ірина Біла: Попит на гральні автомати зростає в середньому на 4%, випереджаючи темпи збільшення потреби в казино і букмекерських конторах.

Вже на сьогодні кількість гральних машин перевищила 80 тисяч. І цифра ця постійно збільшуватиметься.

Цікаво, де ж їх розмістять міські керманичі?

Про те, де можна зустріти гральні автомати в Італії, знає італійська кореспондентка Радіо Свобода Наталка Кудрик.

Наталка Кудрик: Щоб побавитися на гральному автоматі італійським любителям розваг бажано організувати культпохід до спеціального розважального закладу, адже ігрові машини, якщо вони легально оформлені, розташовані тільки у боулінг-клубах, в більярдних кімнатах і барах.

На станціях метро, у торгівельних центрах такі пристрої важко побачити. Цей своєрідний ігровий бізнес контролюється законодавством країни, міністерствами економіки, фінансів та внутрішніх справ. Деякі види азартних ігор в Італії взагалі заборонені.

Ірина Біла: «Гравцеві найважче змиритися не з тим, що він програв, а те, що потрібно припинити гру, “ – стверджував англійський письменник Ричард Стиль. Ігроманія – це вже став медичний діагноз, який за багатьма ознаками нагадує інші види залежності. Зазвичай, гравці шукають гострих відчуттів. І з часом вже починають від них залежати.

Не граючи тривалий час, вони вже відчувають справжню ломку, як наркомани. Настає депресія, тривога, страх. Доводиться вдаватися до медикаментозного лікування, що дозволяє на належному рівні підтримувати рівень гормонів гарного настрою.

Подолати цю недугу допомагають, зокрема, фахівці столичної психіатричної лікарні ім. Павлова. Навіть створений клуб анонімних гравців, де можна позбутися цієї залежності.

Докладніше про цей діагноз розповість психолог Олександр Губенко.

Олександр Губенко: Мозок людини виробляє гендорфіни. Це такі речовини, які подібні до наркотичних, але їх можна назвати внутрішнім наркотиком. Таким чином людина впадає в залежність від свого власного організму.

Скажімо, на Заході є ціла система реабілітації. У нас поки що такої системи немає.

Ірина Біла: “Найщасливіший з гравців той, хто від гри лише розорився,” - казав німецький письменник Мойсей Сафір. Прикро лише те, що хтось на цьому добряче гріє руки і, схоже, не аж ніяк не держава.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG