Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 21:14

Про що свідчать нові кадрові зміни у президентській команді?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на ваш комп''ютер для подальшого прослуховування слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження, відкрийте його двічі клацнувши на ньому мишкою.

Гості Свободи: політологи Сергій Телешун та Андрій Єрмолаєв.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

Ведучий: Кирило Булкін
Кирило Булкін: У президентській команді тривають серйозні кадрові зміни. Віктор Ющенко ліквідував інститут позаштатних радників. Натомість має з’явитися Рада громадськості при Президентові.

Жваву реакцію викликали також призначення радником Глави держави Олександра Зінченка та, звісно, призначення Віталія Гайдука секретарем РНБОУ.

Про що свідчать ці зміни? Обговоримо це з нашими гостями.

Почнемо саме з ліквідації інституту позаштатних радників.

Пане Телешун, Ви опинилися серед звільнених радників внаслідок цих змін. Як Ви прокоментуєте рішення Президента? Сергій Телешун: Нормально прокоментував хоча б тому, що років з 1,5 тому, коли розроблялася стратегія якраз після того, як Зінченко пішов. Це в процесі. До речі, коли Зінченко працював, то почалася реформа СП. Ми тоді розробляли і говорили про те (особливо підтвердженням моїх слів є “Україна молода”, можливо подивитися, щодо реорганізації), що позаштатні радники виконують одну функцію: або це знакові політичні фігури, тоді їм непотрібна позаштатна радність, або це, так би мовити (ми так назвали), “блатні” політики, яким потрібен, так би мовити, “формальний дах” або неформальні стосунки з першою особою.

Ми рекомендували таким чином залишити штатних радників, які очолювали б ті чи інші структури і несли політико-юридичну відповідальність за прийняті рішення, і мали б фахову відповідальність за конкретні напрями.

Дуже коротко зверну ще на одне увагу. Справа в тому, що тоді багато питань було, чи можна займатися політикою у вигляді хобі. Я казав, що у вигляді хобі політикою займатися не можна. Це або є професія, або тоді, якщо ми сприймаємо, як хобі, то, на жаль, результати ...

Сьогодні це перше питання я вважаю за позитивне. З 35 радників фактично ніхто не був визначений. І питання про те, що будуть усунуті “любі друзі”... Я так підрахував, що там 4 особи, які належали до категорії “любих друзів”. Всі інші: щось на зразок Кличка, Вакарчука, Гришка і багатьох інших – це були просто ті чи інші фахівці (це вже питання в тому, чи визначати їх фахівцями), які займалися тими чи іншими питаннями. З них можна казати про 10 осіб, які так чи інакше мали доступ до Президента. Інша велика складова, яка займалася своїми фаховими питаннями, з ними консультувався СП, РНБО або Президент особисто. І все.

Щодо того, що буде замість, то я про це (не буду приховувати) говорив з колегами з СП сьогоднішнього, що у Президента існує ще більша кількість рад (до речі, це існувало і в період Кучми, і в період Кравчука) громадськості. Це щось на зразок також хобі.

Я знову побоююся (у нас з цього приводу добре жартував Райкін і казав: “А пагаваріть?”), що ради можуть виконати функцію не стільки знакових громадських організацій, а як супроводження тієї чи іншої ідеї.

Як на мене, то тут також варіант, розумієте, між громадськістю і хобі, перепрошую. Якщо громадськість, то тоді потрібно дещо ширше робити цю структуру. І тут є небезпека, що вони будуть не функціональними. З іншого боку, якщо чітко визначити положення рад і функціональні зобов’язання тих, хто бере участь, то це, можливо, було б інше.

До речі, після того, як була реорганізація позаштатних радників, то зразу, і це по всіх інформагенціях пішло, про те, так би мовити, положення і склад громадських рад.

Але, зверніть увагу (і це, до речі, дуже добре), прислухалися до цієї позиції і не поспішили з громадськими радами, так би мовити, зразу проголошувати, хто до них входить і їхні функції.

Знову повторюю: ще раз потрібно чітко визначити функціональні структури, а не створювати ще раз...

Андрій Єрмолаєв: Я думаю, що мій колега компетентно і зі знанням справи дав відповідь на запитання про радників.

Я зверну увагу на інше. Думаю, що сьогодні Президент вперше, можливо, за 2 роки своєї каденції зайнявся формуванням, власне, своєї команди.

Я відповідаю за кожне слово, тому що, згадаймо, 2 роки тому після перемоги було дуже багато особистих зобов’язань стосовно тих, хто стояв на Майдані, які розраховували на політичну кар’єру. Це все було конфліктно, суперечливо і дуже, як на мене, важко, навіть сумно для Президента.

Зверніть увагу. Президент починає діяти прагматично і, певною мірою, навіть цинічно. Це, якщо хочете, спроба нової, більш системної гри. Усі ці люди амбітні, водночас залежні в майбутньому від просування, яке буде їм забезпечувати Президент.

Крім того, ми бачимо, що є чітке ролювання. Якщо Секретаріат зараз буде виконувати, скоріш за все, функцію сервісу для Президента і певного ньюсмейкерства від імені Президента (там дуже багато говорунів), то в РНБО, судячи з призначення пана Гайдука, буде формуватись креативне ядро, яке буде працювати на випередження з парламентською системою і з Кабінетом Міністрів.

Тобто, це виглядає досить раціонально, а головне – Президент, скоріше за все, будує собі нову політичну перспективу, абсолютно свідомо.

- Одне з найважливіших за останній час призначень: Віталій Гайдук – секретар РНБО. Чи стало це призначення несподіванкою для вас, панове?

Андрій Єрмолаєв: Я зроблю припущення, що, дійсно, в центрі уваги було кілька персон, і всі ці персони були елементом для вибору різних стратегій.

Що стосується, наприклад, Тимошенко, то не виключено, що це призначення означало б згоду Президента на сценарій політичної війни. Тоді логічна опозиція “НУ”, формування потужної контркоманди навколо Президента, “НУ” повертає собі статус колективного лідера, опозиція Тимошенко працює в режимі контрфігури з урядом.

Тим не менше обрано варіант, який свідчить, по-перше, про те, що Президент має намір припинити війну. Це “фігура миру” і з точки зору походження – це фігура крупного капіталу, і з точки зору іміджу – це все-таки представник східних еліт, і з точки зору особистісного іміджу – він вважається людиною з високим IQ, людиною креативного мислення і прибічником великих економічних проектів, а не “мєлкотравчатого” лібералізму, як іноді кажуть.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG