Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:33

“Незалежність - це ще не демократія” /новий президент Естонії Томас Гендрік Ільвес в інтерв‘ю Радіо Свобода/.


Василь Зілгалов Прага, 11 жовтня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – У понеділок 9 жовтня 52-річний Томас Гендрік Ільвес, колишній аналітик радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода, був приведений до присяги як президент Естонії. Народився він у родині естонських емігрантів у Стокгольмі, навчався в США, має значний досвід зовнішньо-політичної діяльності в Європарламенті. Нового президента Естонії дуже тривожить те, що відбувається в Росії, він вважає, що мало здобути незалежність – слід прийти ще й до демократії.

Новий президент Естонії Томас Гендрік Ільвес під час івнагурації у естонському Парламенті. 9 жовтня 2006 р.
На перше запитання Радіо Свобода, що він думає про ентузіазм, який супроводжував його вибори в Естонії, і чи не нагадує йому це "співаючу революцію" кінця 80-х, Томас Ільвес відповів:

- Я думаю, що коли Естонія ставала незалежною, вона, перш за все, просто стала незалежною. Але незалежність не може бути достатньою. Є багато незалежних країн – Албанія Енвера Ходжі чи Північна Корея – сьогодні, так само як і Білорусь, це незалежні країни. Демократизація забирає багато часу, як ми бачили. Економічні перетворення можуть бути проведені дуже швидко. Окрім того, я думаю, що і в Естонії громадянське суспільство ще не досить розвинене. Це показали і останні вибори, де навіть звучали погрози, відчувався тиск... Я вважаю, що це є відголоски радянського мислення.

- Ви стаєте президентом, ви будете керувати країною, чверть населення якої є російськомовним. Понад сто тисяч з них не мають громадянства. Що Ви можете сказати щодо цієї частини населення Естонії?

- Я думаю, що нам необхідно бути більше зав‘язаними внутрішньо на Естонії. В силу історичних причин ми зрозуміли, в чому полягає основний зміст естонського громадянства і це зводиться до знання естонської мови. І я не бачу, щоб переважна більшість населення Естонії бажала б щось у цьому змінити".

- Ви, як президент, бажаєте патрулювати Гантінґтонівський кордон чи хочете сидіти, так би мовити, з одного боку мосту?

- Я не можу стверджувати безумовно, що саме на якомусь Гантінґтонівському фундаменті обов‘язковий успіх демократії і сили закону в тому чи іншому суспільстві. Але ясно , що є різниця між демократією і силою закону в Естонії і далі схід. І ці відмінності стають все глибшими з плином часу. У цьому розумінні я твердо стоятиму на боці сили закону, демократії і прав людини...Я сказав би, що фактично всі проблеми, що ми маємо з Росією, зводяться до відмови бути частиною Росії і насправді визнавати, що сталося в минулому. І ця впертість з метою увічнити повністю брехливі твердження щодо Естонії, про нібито добровільне приєднання до Радянського Союзу – я не розумію, для чого це робилося...

Російський підхід означає, на жаль, що вони розвивають, як вони думають, різновид демократії. Я наголошую і вважаю, що "керована демократія" є реальною загрозою.

- Проблеми Росії з її сусідами – це поширений феномен, звичайно. Росія має проблеми з Естонією, з Грузією, Молдовою, Україною. Було вже багато сказано про причини цих проблем, але набагато менше – про те, як відійти від цього. Як президент Естонії, Ви маєте якісь ідеї, які могли б бути застосовані для цієї частини пострадянського простору?

- Добре, у цьому випадку ми знову повертаємося до проблеми того, що вам робити, коли у вас сусід – велика і могутня країна, котра наперед бачить у демократизації на її кордонах загрозу власній безпеці. Я вважаю, що Білорусь не являє загрози її безпеці. Але демократичні вибори в Україні виглядали для неї, як загроза безпеці, загроза національним інтересам. Я не думаю, що кожен з нас уявляв, що з цим робити.

На жаль, є лише три країни Прибалтики, котрі вийшли вдало зі складу СРСР і швидко приєдналися до Європейського Союзу. Перехід в Україні відбувався набагато важче. Я думаю, що в Білорусі нема переходу. Молдова має труднощі, не кажу вже про Кавказ.

Є багато факторів. Одним із них є той, я думаю, що підтримка республік Прибалтики з боку Європи була відчутною. Ми були малі і негроміздкі для підтримки, набагато важче підтримувати 50 - мільйонну Україну. По-друге, у нас були певні традиції, що збереглися і за радянських часів та й пам‘ять про часи незалежності допомагала прибалтам відновлювати державність набагато легше. Оцінюючи минулий досвід, варто сказати, що створення інститутів демократії було більш важливим, аніж думалося. Не просто вибори, де перемагає більшість. І не просто приватизація, а верховенство закону, як багато людей відзначило, бо якщо ви не витворите верховенства закону, то приватизація просто може привести до того, що ви маєте сьогодні в Росії і в Україні.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG