Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:39

Ефективний баланс владних повноважень: процедура контрасигнацій.


Кирило Булкін Київ, 13 жовтня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Учора у Києві відбувся круглий стіл за участю народних депутатів України, радників та працівників Секретаріату Президента, провідних науковців та експертів у галузі конституційного та державного права. Він був присвячений принципам та механізмам застосування процедури контрасигнації. Організував цей захід Національний інститут стратегічних досліджень.

Застосування процедури контрасигнації, або скріплення указів Президента підписами Прем’єр-міністра та профільного міністра, стало об’єктом запеклої дискусії в українському політикумі. А спалахнула вона після того, як уряд відмовився визнати чинність декількох указів Президента, трактуючи контрасигнацію як необхідність узгодження цих указів з Прем’єр-міністром. Пропрезидентські сили у Верховній Раді називають такий крок уряду неконституційним. Народний депутат, представник Президента у Верховній Раді Юрій Ключковський обґрунтовує свою позицію порівнянням 3-ї та 4-ї частин 106-ї статті Конституції:

“Я прошу звернути увагу на цю формулу: “Президент видає укази, обов’язкові до виконання”. Після того, як Президент їх видав, вони стають обов’язковими. Частина 4-та стверджує: “акти Президента, видані в межах повноважень, скріплюються підписами”. Таким чином, іде мова про документи, уже видані Президентом, і таким чином, відповідно до 3-ї частини 106-ї статті, ці документи й ці акти вже є обов’язковими до виконання”.

Юридичного обґрунтування позиції уряду на круглому столі почути не вдалося: представники Кабміну на захід не прийшли, хоча організатори їх запрошували. Зате позицію своєї політичної сили висловив заступник голови фракції Партії Регіонів у Верховній Раді України Василь Кисельов:

“На наш погляд, контрасигнація передбачає персоніфіковану відповідальність конкретного міністра за конкретне доручення. Наприклад, Президент видає указ, що стосується втручання в бюджет. Кабінет Міністрів переконаний, що цей указ помилковий, що його треба правити. І ми вважаємо, що в такому випадку – і це ключове, що я хочу сказати зараз – повинні технічні працівники, що готують цей документ, узгодити між собою, між Секретаріатом і Кабінетом Міністрів”.

Зближення позицій чи, принаймні, чіткого відмежування юридичного складника проблеми від політичного, за дві години дискусії не відбулося. Певним підсумком обговорення можуть бути слова головного наукового співробітника Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України Миколи Михальченка:

“Кожен захищає свого начальника. І зводиться до того, хто в країні старший, чи більший. А повинен працювати просто закон”.

Не виключено, що для того, щоб закон запрацював і всі суперечки щодо механізмів і принципів застосування процедури контрасигнації були вичерпані, знадобиться роз’яснення Конституційного суду.
XS
SM
MD
LG