Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 12:08

Нищення міських парків, або чим дихають “легені” мегаполісів ...


Ірина Біла Хто і чому нищить парки та сквери у містах? Які це має наслідки, і хто може цьому протистояти?

Слухати:

Ірина Біла: Київські “зеленбудівці” вже який рік обіцяють замінити каштани, що ростуть обабіч трас, на витриваліші і загартованіші дерева. Поза як каштани найбільш уразливі до погіршення стану міського повітря і не витримують загазованості та надміру токсинів. Люди витриваліші за дерева. І хоча природа відпустила їм значно коротший вік, все ж їм вдається виживати в урбанізованих реаліях. Не всім. Медики запевнюють, що найбільше підточує здоров’я городян повітря, надмір забруднене свинцем, діоксидами та іншими канцерогенами. Вчені стверджують, що в Україні наразі не лишилося великого міста, де повітря відповідало б санітарним нормам.

Єдиний порятунок для городян – це зелені насадження, що вбирають отруту в себе, натомість віддаючи кисень. Але цих насаджень щороку стає дедалі менше... Чим дихають “легені” мегаполісів? Це тема сьогоднішньої програма “Нова Україна”.

“Світ достатньо великий, аби задовольнити потреби будь-якої людини, але надто малий, аби вдовольнити людську жадібність,” - казав Махатма Ганді. Прагнення місцевих градоначальників будь-що заробити гроші, бажано побільше і дуже швидко, змушують їх до віртуозності і метикуватості. Хоча часом достатньо просто нахабності і цинічності. Це дає солідніші грошові дивіденди. Скажімо, чому б просто не потіснити, а то й зовсім не розпродати паркові зони у великих містах, де земля на вагу золота. Тим більше, що знаходяться вони зазвичай в центральних районах. А потім, коли надходить час звітувати про своє дбайливе ставлення до міського довкілля, зокрема, столичні чиновники, не надто мудруючи, знаходять найоптимальніше рішення.

Яке саме? Про це з Генплану забудови Києва дізналася активістка руху за збереження зелених насаджень столиці Руслана Безпальча.

Руслана Безпальча:Відкритим текстом написано, що збільшення зелених насаджень буде не за рахунок посадки дерев, а просто за рахунок приєднання до Києва зелених масивів, що знаходяться навколо міста. І все. І за одну секунду мудригели-чиновники вирішили цю проблему.

Трохи статистики.

У Києві на кожного жителя припадає трохи більше 16 кв. м озеленених територій, тоді як санітарні норми вимагають, щоб їх було не менше, як 20 кв. м.

В Європі вимоги визначають норму у 26 кв. м. на кожного мешканця.


Ірина Біла: Зважаючи на ці норми, випливає, що будь-яке будівництво на місці зелених насаджень у Києві грубе порушення санітарних норм, а разом із цим і статті 50-ї Конституції України, де гарантовано кожному право на безпечне для здоров’я довкілля.

Схоже, безпечне довкілля не вельми непокоїть столичних чиновників. Свідчення цього – це каштановий сирецький гай, який вже не один рік запекло захищають від вирубки місцеві жителі.

Більше про це знає Ірина Перешило.

Ірина Перешило: Каштановий гай записали сміттєзвалищем і продали під забудову. Ця сумнозвісна вже цілій Україні історія набула розголосу ще минулого року. Про неї пишуть, говорять, показують ЗМІ, але рішення Київради, яке узаконило таке беззаконня, залишається чинним до сьогодні.

Знищити триста каштанів і забудувати ласий шматок столичної площі не дають кияни. Які, дізнавшись про наміри влади, стали вдень і вночі охороняти улюблене місце відпочинку.

Говорить член ініціативної групи “Сирецький гай” Руслана Безпальча.

Руслана Безпальча: Була створена ініціативна група. Почавшись займатися цією проблемою по Києву і спілкуючись з іншими ініціативними групами (а таких у Києві, наприклад, вже близько тисячі), ми зіткнулися з тим, що це масове явище.

Скажімо, в нашій столиці (я думаю, що воно торкається й інших регіонів), де житло найдорожче, це було масове явище. Депутати гамузом продали наш Київ, продали будівельним компаніям.

Ірина Перешило: Корінь зла криється у нинішній вартості на житло у столиці. Собівартість квадратного метра 300 умовних одиниць, а ринкова ціна: від 1200 у.о. і вище.

Отже, йдеться про мільйонні прибутки. І зрозуміло, що чиновник у виборі між зеленими насадженнями і зеленими купюрами перевагу надасть другому.

Руслана Безпальча: Знаєте, що саме образливе в цій ситуації, що не держава отримує кошти, мимо держави це проходить, чиновники отримують “відкати”, просто тупо наживаються на цьому будівельні фірми, які за одну хвилину виграють всі судові справи. У них дуже гарно напрацьовані шляхи боротьби і з жителями, і з державними службами, які в цьому задіяні.

Ірина Перешило: Але попри всі напрацьовані шляхи мафіозних структур каштановий гай у Сирецькому районі Києва знищити так і не вдається. Бо громада не поступається. Не поступається і вимагає змінити плани забудови цієї території, згідно до чинного законодавства, де прописано чорним по білому, що про все, що торкається продажу і забудови громадської землі, треба повідомляти громаду.

Руслана Безпальча: Наше завдання з вами заставити їх виконувати українські закони. Ми це можемо зробити. Ми це обов’язково зробимо.

Ірина Біла: Протестують проти винищення парків і в Симферополі, який посідає друге місце в Криму за кількістю легеневих захворювань.

Також в місті надшвидкими темпами зростає кількість захворювань на рак. Онкологи пояснюють це тим, що через Симферополь на південний берег Криму щороку проїжджають мільйони автомобілів, викидаючи в атмосферу близько 30 тисяч шкідливих речовин, що містять свинець, миш’як та інші канцерогенні речовини.

І все ж, як стверджує кримський кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула, щороку “зелені легені” Симферополя, не без допомоги тамтешньої влади, зменшуються мов шагренева шкіра.

Володимир Притула: Формально чиновники пропонують лише визначити межі міських парків, але фактично це призведе до скорочення їхньої площі майже на 40 гектарів. За даними екологів, за межами кордонів зелених зон у місті залишиться майже 4 тисячі дерев і чагарників 82 порід. Таким чином вони залишаються без захисту, бо позбавляються статусу зелених насаджень загального користування й у будь-який момент можуть бути вирубані. За підрахунками екологів, втрати міста в грошовій формі становитимуть майже 3,5 мільйона гривень.

Експерти також порахували, що тільки ці рослини з квітня до вересня осаджують 32 тони пилу і засвоюють 200 кілограмів сірчистого газу. Після вирубки весь цей канцерогенний пил осідатиме в легенях симферопольців, - вважають екологи.

Перед виборами їм вдалося відкласти розгляд цього питання у міськраді, тепер, коли нова влада потрохи освоїлася, деякі чиновники міськвиконкому знову пропонують повернутися до цієї ідеї.

Представники громадськості погрожують акціями непокори.

Водночас місцева преса пригадує, як у 2003-04 роках “зелені” обстоювали шматочок землі у найбільшому парку міста, Гагарінському. Тоді міська влада віддала кілька соток паркової зони під будівництво елітного будинку. Протистояння доходило до бійок між представниками громадськості і робітниками-будівельниками. Зрештою, будинок звели, а організаторам протестів суди за позовами власників будівельної компанії присудити багатотисячні штрафи. Тепер же Гагарінський парк може втратити 22 з половиною гектари землі.

Ну, а лікарі нагадують, що в симферопольському онкодиспансері на обліку зараз стоїть майже 40 тисяч кримчан. Екологи і лікарі кажуть, що, втративши ці гектари, місто втратить і тисячі життів.

Ірина Біла: Дніпропетровці також потерпають від перевантаження транспортом. Але ще більше від діяльності, а точніше, наслідків діяльності потужних промислових підприємств.

Це не вельми непокоїть місцевих керманичів, які чомусь вперто не хочуть бачити половину з нинішніх парків вже в недалекому майбутньому.

Допоки ще не знищеними парками поспішила пройтися дніпропетровська кореспондентка Юлія Рацибарська.

Юлія Рацибарська: Засипані жовтим листям алеї та лавочки, чоловіки за шахівницями, мами з немовлятами і галасливі студенти — так виглядають дніпропетровські парки восени. А ще майже в усіх, особливо віддалених від центру, купи сміття, захаращені кутки, кущі, які більше нагадують громадські туалети.

Однак, як виглядає, скоро мешканців мільйонного мегаполісу можуть позбавити можливості відпочивати й у таких парках.

“Упродовж наступних 20-ти років у Дніпропетровську під загрозою зникнення дев’ять паркових зон,” — стверджує голова громадської організації «Форум порятунку Дніпропетровська» Любов Каптела.

Жінка ознайомилась із частиною незасекречених матеріалів проекту Генерального плану забудови Дніпропетровська і побачила, що замість 13-ти паркових зон, які міська рада позаминулого року оголосила такими, що не можна забудовувати, залишилось тільки чотири.

Любов Каптела: Зараз точно можу сказати, що там є парк Шевченка, парк Глоби, парк Леніна та Севастопольський парк. Якщо решти парків у Генплані немає, то, виходить, «будуй, де хочеш».

Юлія Рацибарська: Проект Генерального плану забудови Дніпропетровська на наступні 20 років досі під грифом «Секретно».

У вузькому колі депутатів міськради його розглядали влітку. Туди запросили і журналістів. Однак фотографувати проект не дозволили.

Розробники ж Генплану, столичні фахівці і місцеві чиновники, в один голос запевняють, що документ ще доопрацьовують.

Говорить головний архітектор проекту Микола Лопатюк.

Микола Лопатюк: Намагались якомога чіткіше окреслити заходи з реконструкції і облаштування. І безумовно збереженню підлягають ті перлини садово-паркового мистецтва, які є зараз у місті.

Юлія Рацибарська: Між тим у Дніпропетровську вже зараз гострий дефіцит на вільні земельні ділянки. Отож забудовники самочинно займають собі території.

Цього року до ювілею міста на кошти місцевої скарбниці планували вичистити до блиску найстаріший у місті Центральний парк відпочинку. Він має статус національного. Однак грошей вистачило тільки на реконструкцію половини території.

Ірина Біла: Вже який рік обіцяють оздоровити міські парки й івано-франківські чиновники. Так четвертий рік триває реконструкція міського парку імені Тараса Шевченка.

Парк, якому понад сто років, планували перетворити у справжній шедевр садово-паркового мистецтва. Однак зараз нова міська влада більше не бачить перспектив у відновленні парку. Відповідно практично припинила фінансувати його впорядкування.

Подальшою долею парку цікавився наш івано-франківський кореспондент Іван Костюк.

Іван Костюк: Нинішній парк імені Шевченка в Івано-Франківську був закладений ще 1895 року. Сам парк, за твердженням експертів, є унікальним не лише природним, але й історичним місцем. Адже він був створений на місці лісу, в якому полювали засновники міста графи Потоцькі.

П’ять років тому івано-франківська міська влада поставила перед собою завдання перетворити парк на справжній шедевр паркового мистецтва. Це мало коштувати міському бюджету майже 16 мільйонів гривень.

До 2005 року фінансування робіт з реконструкції робіт йшло за визначеним графіком. Однак новий голова міста Віктор Анушкевичус вирішив, що реконструкція унікального парку – це марне витрачання коштів з міської скарбниці. Отож фінансування практично було припинено.

Водночас упродовж цих років у кілька разів зросла вартість будівельних матеріалів. І експерти зараз уже кажуть, що за нинішніх мізерних темпів фінансування на реконструкцію парку довелось би витратити не менше 15-ти років.

Ми запитали, що думають про нинішній стан унікального парку самі іванофранківці.

Респондент: Мені здається, що парк у жахливому стані зараз. Роботи не докінчені. Важко пройти деякими алеями. Ще центральні алеї сяк-так виглядають, а далі щось страшне робиться.

Респондент: Парк у незадовільному стані. Почались роботи з його реконструкції. Але все залишилось так, як і було. Хотілося, щоб парк реконструювали, тому що в парку порядку немає.

Респондент: Парк у жахливому стані. Озера практично немає. Ведуться ремонтні роботи. Я навіть не знаю, чи вони закінчаться найближчим часом.

Іван Костюк: Природознавці відзначають, що в івано-франківському міському парку сотні унікальних порід дерев. І хоча б з огляду на це парк заслуговує на реконструкцію.

Дивно, але новий міський голова, борючись із парковим марнотратством, оголосив про перспективу створення в Івано-Франківську ще одного парку, в іншому кінці міста. Однак відразу ж оголосив, що навіть тут створення рекреаційної зони це всього-на-всього дуже і дуже далека перспектива.

Ірина Біла: “В недорозвинених країнах смертельно небезпечно пити воду, в розвинутих – дихати повітрям,” - казав англійський письменник Джонатан Рейбан.

Почорнілі “легені” урбанізованих просторів – це мільйони життів, які можна і потрібно врятувати. Не кажучи вже про можливість просто дати змогу вільно дихати повітрям. Чистим повітрям.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG