Прага, 12 жовтня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – країнська Прага має багату історію. Ïї вулицями ходили поети Олександр Олесь і Олена Теліга, тут мали свої виставки Олександр Архипенко і Марія Дольницька, працювали українські видавництва. Українська культура початку 21 століття, що її творить нинішнє покоління українських митців, торкається своєю суттю джерел. Нині малярство українця Сергія Резниченка зі Львова показує одна з найпрестижніших приватних галерей Праги – галерея „Зузук”, що поблизу знаменитого Карлового мосту. Ïї власник – Мирослав Зузук, він традиційно представляє чехам українське образотворче мистецтво. І до виставки Сергія Резниченка, на його думку, є значний інтерес, хоча конкуренція в Празі поміж галереями велика. Говорить Мирослав Зузук:
“Сам факт той, що галерея існує – вона не має жодної дотації і сама себе окуповує. Я хочу сказати, що переважна кількість замовників галереї – це люди з Європи, Америки, і досить великий відсоток громадян Чеської Республіки. Ім це мистецтво подобається, вони просто щиро про це говорять і купують. Та навіть справа не матеріальна, іноді люди приходять просто подивитись, і це також має велике значення. Вони висловлюють свою думку, свої враження”.
З української книжкою в Чехії справа складніша, і не тому, що українською літературою не цікавляться. Якраз навпаки, тисячі українських заробітчан, розкиданих по всій Чехії, і сьогодні не мають тут своєї школи, газети, книгарні чи хоча б кіоску з українськими книжками. Цю нішу заповнює російська література, що продається по російських крамницях у Празі. А тому видання кожної книжки української мовою справді є святом. Нещодавно побачило світ найновіше видання поезій Галини Мазуренко, а зараз стараннями Української жіночої громади виходить збірник українських патріотичних і стрілецьких пісень. Що мотивувало до видання співанника ? На думку Христини Йойкової, голови Союзу українок у Чехії, прагнення оживити традиції. Христина Йойкова:
“Пісні збирались принагідно, між співучими людьми, тому ми не знаємо назв текстів і музики. Однак сподіваємось, що дарунком для авторів буде факт, що їхні пісні не забуваються, що вони знову стануть популярними серед молоді, яка переважно цих пісень не знає. Саме це є мотивом видання збірника. Ми не є авторами пісень, та в рік 15-ої річниці незалежності України ми прагнемо, щоб серед наших молодих людей жили пісні, які постали упродовж української історії, коли наші герої боролись і тисячами полягли за незалежність України”.
Українську тему в Празі доповнює музика. Гурт „Іґніс” та український хор Святого Володимира. Все разом творить гарну програму днів української культури на чеських землях, хоча до задоволення реальних культурних потреб українців, найбільшої національної меншини в Чехії, ще далеко.
“Сам факт той, що галерея існує – вона не має жодної дотації і сама себе окуповує. Я хочу сказати, що переважна кількість замовників галереї – це люди з Європи, Америки, і досить великий відсоток громадян Чеської Республіки. Ім це мистецтво подобається, вони просто щиро про це говорять і купують. Та навіть справа не матеріальна, іноді люди приходять просто подивитись, і це також має велике значення. Вони висловлюють свою думку, свої враження”.
З української книжкою в Чехії справа складніша, і не тому, що українською літературою не цікавляться. Якраз навпаки, тисячі українських заробітчан, розкиданих по всій Чехії, і сьогодні не мають тут своєї школи, газети, книгарні чи хоча б кіоску з українськими книжками. Цю нішу заповнює російська література, що продається по російських крамницях у Празі. А тому видання кожної книжки української мовою справді є святом. Нещодавно побачило світ найновіше видання поезій Галини Мазуренко, а зараз стараннями Української жіночої громади виходить збірник українських патріотичних і стрілецьких пісень. Що мотивувало до видання співанника ? На думку Христини Йойкової, голови Союзу українок у Чехії, прагнення оживити традиції. Христина Йойкова:
“Пісні збирались принагідно, між співучими людьми, тому ми не знаємо назв текстів і музики. Однак сподіваємось, що дарунком для авторів буде факт, що їхні пісні не забуваються, що вони знову стануть популярними серед молоді, яка переважно цих пісень не знає. Саме це є мотивом видання збірника. Ми не є авторами пісень, та в рік 15-ої річниці незалежності України ми прагнемо, щоб серед наших молодих людей жили пісні, які постали упродовж української історії, коли наші герої боролись і тисячами полягли за незалежність України”.
Українську тему в Празі доповнює музика. Гурт „Іґніс” та український хор Святого Володимира. Все разом творить гарну програму днів української культури на чеських землях, хоча до задоволення реальних культурних потреб українців, найбільшої національної меншини в Чехії, ще далеко.