Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 15:45

Левко Лук’яненко: “Необхідно, щоб кінофільми про голодомор показували не серед ночі, а коли люди можуть їх дивитися”


Тетяна Ярмощук Київ, 16 жовтня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Сьогодні у Києві пройде круглий щодо політико-правової оцінки голодомору 32-33 років. Цей голодомор забрав життя від 7 до 10 мільйонів українців. Але проблеми із визнанням голодомору, як акту геноциду проти українського народу існують й дотепер. Верховна Рада ухвалила кілька документів, де значиться слово “геноцид”. Однак окремої постанови немає й досі. Наразі ж народні депутати Левко Лук’яненко та Геннадій Удовенко підготували відповідний законопроект і передали його до Верховної Ради. Голова підкомітету з питань жертв політичних репресій Левко Лук’яненко відповів на запитання кореспондента Радіо Свобода.


- Пане Лук’яненку, ось таке прагматичне питання. Тепер Україна щорічно вшановує пам’ять жертв голодомору, політики роблять гучні заяви та власний піар на цій темі. А чому б державі просто не допомогти людям, які це пережили. Маю на увазі матеріально.

- Ми ставимо так питання, але маємо противників. По-перше, комуністи, які раніше мали велику фракцію у парламенті взагалі заперечують факт геноциду голодоморами. Вони кажуть, що голодомори були лише в результаті природних явищ. По-друге, дуже багато наших політичних діячів залежать від Москви. Вони не хочуть порушувати це питання, адже геноцид організовувала Москва, вона винна у геноциді проти української нації. Так от наші українські холуї, прислужуючи Москві проти того, щоб проблему голодомору вивчали в Україні як слід, і вшановували жертв голодомору, і, зрештою, допомогти тим жертвам якось на старість хоч трошки легше жити.

- 25 країн членів ООН назвали голодомор в Україні результатом політики тоталітарного режиму. Натомість український парламент так і не ухвалив окремої постави, де б йшлося про голодомор, як акт геноциду. Не визнала голодомор і Росія, яка є спадкоємницею Совецького Союзу. Чому так?

- Верховна Рада провела дві акції: парламентські слухання та спеціальне засідання Верховної Ради. У документах, які були затверджені Верховною радою тоді слова голодомор, як геноцид повторюються кілька разів. Але, на превеликий жаль, мені, Зайцю, Драчу не вдалося провести відповідну постанову. До сьогоднішнього дня такого окремого документу не існує. Тож Москва, а за нею і багато інших країн казали, мовляв, як ми можемо визнавати геноцид української нації, коли сама Верховна Рада не вважає, що був геноцид.

- Здавалося б, Україна тепер має демократичного президента. Однак значних зрушень у цих питаннях немає. Що робити?

- Необхідно щоб у школах викладали історію боротьби за державність, історію боротьби за інтереси нації, а не тільки прислужництво Москві та вгодовництво перед Москвою. Необхідний новий міністр освіти, необхідна нова освітянська політика, необхідно, щоб ЗМІ служили Україні, і щоб показували кінофільми про це не серед ночі, так як зараз, а коли люди можуть їх дивитися.
XS
SM
MD
LG