Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:22

Фортеця Кодак – історичне минуле і перспектива відбудови.


Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 20 жовтня 2006 року (RadioSvoboda.Ua) – Дніпропетровськ, або Січеслав – як його називали за часів Української Народної Республіки, нині відомий як велике промислове місто, мегаполіс-мільйонник і мільйонер з десятками ресторанів, кафе, казино. Та, мабуть, це не те, чим місто могло б привабити вибагливих до вражень мандрівників, які шукають не виру життя, а тихих мальовничих острівців. Таким на карті мегаполісу є Старі Кодаки, що за 20 хвилин їзди від Дніпропетровська. Мало кому відомо, що замальовки для свої картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" Ілля Рєпін робив, зокрема, і в Старих Кодаках.

Дніпровські кручі в районі селища Старі Кодаки.
Селище Старі Кодаки – за кілька кілометрів від дніпропетровського аеропорту. На мальовничих дніпрових кручах – залишки колись могутньої фортеці. У січні 1635 року сейм Речі Посполитої, яка тоді панувала на українських землях, виділив аж сто тисяч злотих на будівництво фортеці в районі Кодацького порогу. Чотирикутне укріплення з висунутими бастіонами й сухим ровом звели за проектом французького архітектора Левассера де Боплана швидко – за півроку. Земляні вали, дерев’яний частокіл, гармати, що обстрілювали береги Дніпра і гирло Самари, спорудили 200 німецьких найманців… Усе це давало можливість польській короні контролювати торговельні шляхи і пересування козацького флоту, а також перепиняти шлях на Січ селянам-втікачам.

Але твердиня довго не простояла. Усього за два місяці на неї напали запорожці на чолі з гетьманом Сулимою, повертаючись із вдалого походу на Азов, перерізали німецьких драгунів, розрили вали й вивезли на Січ гармати. Польський уряд не барився з відповіддю – війська Конецпольского придушили повстання, а гетьмана Сулиму стратили у Варшаві.

За 4 роки Кодак відновили. Нова фортеця стала втричі більшою. Розташували тут не тільки оборонні, а й цивільні об''єкти – будинки ремісників та торгівців. Навколо фортеці виросло село, яке зараз зветься Старими Кодаками.

Кодак взяли у свої руки українські козаки

Новою твердинею поляки володіли лише 4 роки. Під час повстання визвольної війни Богдана Хмельницького Кодак без бою, після облоги, перейшов до запорожців. Усю другу половину XVII століття Кодацька твердиня виконувала оборонну функцію для Росії, що воювала з Туреччиною. Сюди приїздив Петро Перший і був вражений міццю бастіонів. Однак це не перешкодило йому через 12 років віддати указ про знищення фортеці. Того вимагали умови Прутського миру, який російський цар уклав з турецьким султаном.

Залишки вже зруйнованої фортеці продовжують руйнувати й сьогодні. Місце, що є унікальною пам''яткою історії, за радянських часів перетворили на гранітний кар''єр – добували матеріал для будівництва і монументів вождям. Потім кар’єр затопили. Зараз місцина приваблює охочих перекусити та випити на свіжому повітрі, а ще – поодиноких романтиків.

Ентузіасти сподіваються відбудувати фортецю

Керівник місцевого клубу українського бойового мистецтва «Cпас» Геннадій Поляков раз на рік, перед Покровою, вивозить сюди своїх вихованців.

«Це одне із найпотужніших енергетичних місць. Для того, щоб хлопці відчули цей дух козацький, проводимо свято на залишках фортеці Кодак».

Проте історія Козацької фортеці може мати своє продовження. Проекти відбудови пам’ятки та прокладання сюди туристичних шляхів виношують і Геннадій Поляков зі своїми хлопцями, і дев’ятикласниця однієї з дніпропетровських шкіл Тетяна Корнієнко. Вона сподівається, що за справу візьмуться не тільки українці, а й поляки.

«Я в своєму проекті пропоную до цього залучити й польську сторону. Це теж їхня історія, і це дуже важливо повинно бути і для них», - говорить Тетяна Корнієнко.

А поки що про Кодак знає далеко не кожен мешканець Дніпропетровська. Та й то як про місце для недільного пікніка.
XS
SM
MD
LG