Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:18

Дрогобич – місто Франка і Шульца, Стефаника і Пулюя – перебуває у власній сплячці.


Галина Терещук Львів, 20 жовтня, 2006 (Radiosvoboda) – За статистикою, найвищий рівень безробіття і найнижчий рівень життя саме у маленьких містечках. Молоді люди намагаються звідти втекти. Однак сотні українських міст і сіл мають неймовірно багату історію, а відтак можливості для розвитку туризму. Скажімо, усі галицькі міста – це справжні перлини і скарби історії. Водночас у більшості галицьких містах та селах ініціативним людям складно себе реалізувати розвиток туризму в регіоні наразі шкандибає.

Церква Святого Юра (пам'ятка 17 століття).
Дрогобич – забутий музей під відкритим небом

Дрогобичанам гріх нарікати на історію власного міста. Вони мають капітал під ногами, лишень його не бачать і не вміють на ньому заробити, промоція міста відсутня.

Ще у 15 столітті місто отримало магдебурзьке право, а перша писемна згадка про нього з’явилась на століття раніше. Відколи існує Дрогобич, відтоді тут варять сіль. Ба більше того, у Дрогобичі був найбільший центр солеваріння Київської, а пізніше Галицько-Волинської Русі. Солеварню у 14 столітті називали жупа, досі вона працює і, на щастя, збереглась її автентична будова, яка нині потребує реставрації. У Дрогобичі були 4 королівські криниці соляної ропи. Власне довкола солеварні і народилось місто. Мешканці якого називали себе «Neapolitanus".

Нині біля солеварні збереглась найдавніша дерев’яна церква Святого Юра, а також численні пам‘ятки архітектури. Дрогобич – забутий музей під відкритим небом з архітектурними перлинами часів бабці Австрії та Польщі. Тут переплелись українська, польська, єврейська культури. Нині мерія опрацьовує проект створення відпочинкового комплексу довкола солеварні, де мали б бути численні музеї, ресторани, готелі, тобто туристичний центр. Наразі мерія не зацікавила жодного інвестора такою пропозицією. Як зазначив міський голова Микола Гук: «Можливо, що немає ще в інвестора довіри до влади».

У місті низький рівень безробіття

Ще наприкінці 19 століття Дрогобич і його околиці стали центром великого нафтового басейну, який тоді цілком був у руках французьких і німецьких фінансистів.

Нині Дрогобич, з-поміж інших міст Львівщини, має найнижчий рівень безробіття. Тут вдалось зберегти промисловий потенціал ще з радянських часів. НПК «Галичина», долотний завод, завод автомобільних кранів відчувають потребу у кваліфікованих молодих робітниках. Так на заводі автомобільних кранів працюють півтори тисячі робітників, середній вік яких понад 50 років. Натомість молодь не хоче сюди йти працювати.

Валерій Левицький директор підприємства зазначив, що середня зарплата 1000-1200 гривень, а невдовзі її збільшать на 50%. За його словами:

«Зарплата не головна у цьому разі. У кожному конкретному випадку ми спілкуємось з молодою людиною,, немає у людей професійних навиків, зруйновані профтехучилища, які готують кваліфікованих фрезерувальників, зварювальників».

На думку робітників, які працюють на заводі по 25-35 років, молодь відучилась працювати або ж не хоче. Головним стимулом може бути оплата праці. До слова, чимало робітників свій матеріальний стан поліпшують, їдучи у
Дзвіниця (пам'ятка дерев’яної архітектури).
відпустку до Швецію – збирати ягоди. Кажуть, що за півтори місяця роботи в полі заробляють більше 2 тисяч доларів, але знову повертаються на завод. Пан Микола працює тут з 1967 року. Уже на пенсії, але його знову попросили вийти працювати-бракує фрезерувальників.

- Машинобудування на Західній Україні – тут мала зарплата. Молоді хлопці їдуть на Захід. Я ось працюю від 8 до 16.30, стоячи і вся увага на верстат. Цього місяця отримаю 808 гривень.

- На що вистачає грошей?

- Комунальні послуги і далі трудно…

Важливо розвивати малий і середній бізнес

На думку голови Львівської облради Мирослава Сеника, найбільша проблема Дрогобича, що тут і не розвивається малий і середній бізнес. Люди переважно вкладають гроші у будівництво приватного житла, а не підприємницьку діяльність чи заклади відпочинку.

Мирослав Сеник: «Нормальна ситуація, коли співвідношення малого і великого бізнесу 70% на 30 %,на корсить малого. Тут треба працювати аби привабити і туристів і інвесторів, створити інфраструктуру».

Дрогобич – місто Івана Франка, Бруно Шульца, Василя Стефаника, Івана Пулюя, Модеста Менцінського, немов перебуває у власній сплячці. Аби його розбудити потрібні енергійні люди. А вони ще у середині 90-их поповнили ряди заробітчан в Італії, Португалії та Іспанії.
XS
SM
MD
LG