Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 05:23

Відійшла у вічність Софія Янів (1908-2006).


Тарас Марусик 20 жовтня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Сьогодні під Парижем поховали славну українку, уродженку Львова Софію Янів, довголітнього наукового секретаря редакції багатотомної “Енциклопедії українознавства” і першого директора музею Українського католицького університету в Римі. В листопаді їй би виповнилося 98 років. Відспівування Софії Янів відбулося в Свято-Володимирському соборі Української греко-католицької церкви у центрі Парижа. А вічний спочинок вона знайшла поряд зі своїм чоловіком Володимиром Яневим.

Софія Янів
Містечко Сарсель на північ від Парижа відоме тим, що там понад півстоліття розташований осідок Наукового товариства імені Шевченка в Європі. Саме тут під керівництвом Володимира Кубійовича створювалали “Енциклопедія українознавства”. На місцевому цвинтарі – чималий український сектор. Крім згаданих осіб, тут поховані інші науковці, які працювали в НТШ, наприклад, Зенон Кузеля чи один із найвідоміших діячів Української Народної Республіки й один з керівників українського уряду Олександр Шульгин. Могила Софії Янів стала 15-ю в кварталі НТШ.

Її називали “дама в чорному”

Перекладачка Марія Маланчук, яка познайомилася з Софією Янів майже 40 років тому, розповіла телефоном з Парижа, що її батьки, теж родом зі Львова, добре знали пані Янів у довоєнні львівські часи:

“Львів був чи не основний параметр ідентичності пані Софії. У міжвоєнні роки у Львові її називали “дама в чорному”, оскільки вона завжди носила одяг цього кольору, після втрати мами в дуже молодому віці. Пані Софія – з роду Мойсейовичів. Її батько Меценас Мойсейович був одним із найвідоміших львівських адвокатів, обороняючи українських політв’язнів. І пані Софія працювала разом з ним, виконуючи в молодому віці роль його секретарки. Не маючи ще й 20 років, вона самотужки організувала систему гарячих обідів для тих самих політв’язнів”.

Самовіддана робота над “Енциклопедією українознавства”

У першу еміграцію Софія Янів з батьком виїхали в 1914 році, але через 2 роки повернулися на похорон Івана Франка. Вдруге і назавжди покинула вона рідну землю в 1939 році, обвінчавшись з Володимиром Яневим, в майбутньому довголітнім ректором Українського вільного університету в Мюнхені. Більшу частину свого життя Софія Янів провела в Сарселі, в будівлі НТШ, де працювала над “Енциклопедією українознавства” і мешкала.

Марія Маланчук згадує: “Коли пізно ввечері, повертаючись із Сарселя в Париж, я оглядалась, то бачила, що весь сарсельський будинок поглинутий глибокою темрявою. І лише в одному вікні над вхідними дверима світилася лампа. Це був робочий кабінет пані Софії, де вона дуже часто працювала до другої, а то й до третьої години ночі. Її робота була монашою – абсолютного самозречення, абсолютної самовідданості. І сьогодні, коли ми згадуємо її, я особисто згадуватиму власне цю лампу над брамою”. Гостра і вимоглива до себе, але поблажлива до інших

Ще одна українська емігрантка Дарія Мельникович, яка працює в бібліотеці Симона Петлюри в Парижі, знала Софію Янів близько півстоліття:

“Ціле життя пані Софія була однакова. Це була дуже шляхетна людина, і, можна сказати, людина з великої літери. Вона була дуже гостра і вимоглива до себе, але часом поблажлива до інших. Я маю надзвичайно гарні спомини, і дуже щаслива, що могла її слухати”. Дарія Мельникович повідомила, що за життя Софія Янів передала власну бібліотеку, яка нараховує майже 8 тисяч одиниць, бібліотеці Симона Петлюри в Парижі.
XS
SM
MD
LG