Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 22:21

Дійова особа: співачка Марія Бурмака


Сергій Рахманін Київ, 21 жовтня 2006 року

Сергій Рахманін

Людина, яка сьогодні є нашою гостею, енергійна, має імідж сильної жінки, хоча всі стверджують, що вона насправді дуже слабка.

Вона в численних інтерв’ю зауважувала, що її імідж на сцені та вона у повсякденному житті – це двійко різних людей.


Натомість вона, незважаючи на свій молодий вік, встигла стати культовою постаттю в українській рок-музиці, в українському шоу-бізнесі.

Перший фестиваль “Червона Рута” вже став легендою, а ця людина була легендою першої “Червоної рути”.

Перед тим була перемога на фестивалі “Оберіг” у Луцьку. А після того, 15 років тому, вона записала перший серед українських музикантів компакт-диск.

Це людина, яка страшенно любить свою дитину, любить робити затишок у власній оселі, збирає екзотичні інструменти, принаймні час від часу привозить їх з відпусток.

Вона пише дуже гарні вірші, але не збирається видавати їх. Захоплюється Ліною Костенко та розуміє, чи вважає, що ніколи Ліною Костенко не буде.

Для тих, хто не здогадався, радо повідомляю, що у нас сьогодні в студії Марія Бурмака.

Марія Бурмака


Вітання усім!

Сергій Рахманін

Питання, яке просто не можу оминути, напевне з нього почну, тому що ти завжди зауважувала, що ти не є політичною співачкою, але говорила, що ти - заручниця свого світогляду, як будь який митець, будь-який музикант.

Є такий сталий вираз: нові часи – нові пісні. Два роки тому багатьом з нас здавалося, що справді прийшли нові часи. Так от, чи настали вони, як тобі здається? Чи принесли вони з собою нові пісні?

Марія Бурмака


Дійсно, я завжди казала, що я не є політичною співачкою, ніколи не писала пісні на замовлення. Через те мені легше, бо ті пісні, які стали дуже своєчасними в певний момент, два роки тому (ми розуміємо, про що ми говоримо) були написані не під впливом тих подій, а під впливом якихось моїх внутрішніх змін, роздумів, переконань.

Скажімо, пісню “Ми йдемо” я написала взагалі в 1992 році, вона є у альбомі “Лишається надія”, який вийшов у 93 році. Пісня “Не бійся жити” - пізніше, тобто абсолютно інші були мотиви написання цих пісень.

Знову ж таки пісня “Не бійся жити”, наскільки вона була вчасною на Майдані два роки тому! Наскільки це було те, що не просто хотіла сказати я, а що відчував кожен, особливо на початках.

Сергій Рахманін

До певної міри, цю пісню можна було вважати одним з гімнів Майдану. І це правда.

Марія Бурмака


А до того, трохи раніше, цю пісню попросили у мене мережа людей, які живуть з ВІЛ, тому що вони теж відчували саме це в цей момент, коли ти не знаєш, на якому боці ти знаходишся, ти боїшся крок ступити.

А взагалі я цю пісню писала зовсім про інше. Про те, що кожен з нас в будь-якій життєвій обставині, в різних абсолютно ситуаціях, деколи не знає, куди йти, чи варто взагалі кудись іти, чи належить цей світ мені, як я вважаю.

Тобто ніхто в мене не забере сонце, ніхто в мене не забере небо, але деколи немає сил радіти цьому. От так я написала цю пісню.

Тому в плані творчому ця категорія не працює: легше чи складніше стало жити. Як я думала, так я і думаю. Пісні як писала, так і пишу.

І хтозна, може ті пісні, які я пишу зараз, через 10 років прийде їхній час. Я не думаю про це, все одно їх записую. Тому що для людини, яка творить, вона живе в якихось обставинах, в якійсь ситуації.

Я живу в тій ситуації, в якій є зараз моя країна. Я – частина цієї країни, тобто я не відокремлюю: я і мій народ, я і мої слухачі.

Сергій Рахманін

А взагалі тобі все зараз подобається в цій країні?

Марія Бурмака


Я зараз скажу напевне таку річ, яку я сама ніби і не підтримую. Завжди треба знаходити в собі сили не те, щоб боротися, а достойно жити і не пасувати перед обставинами, не відходити в сторону. Тому що на якийсь момент в цьому була наша сила, що ніхто не сказав, що моя хата скраю.

Але погодься, якщо в якийсь момент ти розумієш, я зараз кажу конкретно про себе, що ти не можеш впливати на обставини, то може треба змінити до них своє ставлення. Деколи так думаю.

Я знаходжу задоволення у спілкуванні зі своєю дитиною, у творчості, яку у мене ніхто не забирав і не забере. І сам акт творчості не припиниться ніколи, які б обставини, яка б ситуація взагалі не була.

Звичайно, не все радує навколо. При чому не все радує не тільки за результатами, а із процесу. Ти починаєш розуміти, що те, що ти чуєш в новинах, що ти читаєш в газетах, ті кроки, які робляться, розходяться із твоїм розумінням моральних принципів.

З іншого боку, пісню “Ми йдемо” я зараз взагалі просто не співаю. Я вважаю, що її десятирічна історія вичерпала себе.

Сергій Рахманін

Так, вона вже стала історією.

Марія Бурмака


Тим більше на якийсь момент мені було дуже неприємно, коли зрозуміла, що на цій пісні йдуть спекуляції. Тобто цю пісню вмикають, де б я хотіла і де б я не хотіла.

Наприклад, якась акція відбувається на майдані, я не можу ніяк на це вплинути. Я знаю, що в рекламних політичних роликах під час минулих виборів пісня звучала там, де мене взагалі не було. Через те цю пісню мені зараз складно співати.

Сергій Рахманін

З іншого боку, ти маєш радіти. Пісня живе окремим життям, вона незалежна від тебе, це вже ознака запитаності.

Марія Бурмака


Так. Але з іншого боку, якби мене хтось запитав в цей момент, до чого пісня “Ми йдемо”, я б не змогла відповісти, ані хто такі “ми” в цьому контексті, ані куди ми йдемо.

Сергій Рахманін

Ти згадувала Ліну Костенко і казала, що вона не лише геній, але й один з небагатьох в Україні справжніх моральних авторитетів. Я абсолютно з тобою погоджуюся.

Так от мене зачепило за живе. Можливо, це співпадало з моїм розумінням того, що відбувається навколо, бо я – також жива людина, маю свої переживання, свої думки з цього приводу. Вона сказала, що вона перебуває у внутрішній опозиції. Це стан.

Що ти зараз відчуваєш? Попри те, що ти стверджуєш, що ніхто ніколи не завадить тобі бути щасливою. Ти зараз можеш казати про якусь внутрішню опозицію?

Марія Бурмака


Абсолютно. Ще за три роки до подій на Майдані я написала пісню (я ще, на жаль, її не записала), яка називається “Я втомилася від цих революцій”. Це було ще до тих подій.

Сергій Рахманін

Цікавий збіг обставин.

Марія Бурмака


Так. Я взагалі зрозуміла, що дуже багато моїх пісень, не тільки щодо соціальних перетворень, але й особистого життя. Я пишу пісню, а потім через якийсь час це стається в моєму житті.

Так от там є слова, що я втомилася від революцій, що такі ми не є насправді, що такими даремно лиш звуться, я сама собі буду правда.

І на якийсь момент я зрозуміла, що деколи моє розуміння ситуації, його не можна обмежити жодною програмою, жодною політичною силою. І тоді я собі вирішила, що я сама собі буду правда.

Тобто якщо я не знаходжу якогось розуміння, не знаходжу підтвердження своїм думкам, то я врешті решт чесна перед собою, я сама собі правда, цю правду я декларую. Врешті я так живу.

Сергій Рахманін

Насправді це трохи не єдиний шлях. Бо як тільки люди почнуть увільняти самих себе від політики, то їхнє життя неминуче покращиться, це абсолютно природно.

Давай поговоримо про дещо ширше питання Після революції (один з наслідків революції, на жаль, нетривалий) з’явився попит на українське. Зокрема, на якісну українську музику. І я навіть бачив певні дослідження з цього приводу.

Але натомість пропозиція якщо не звузилася, то не розширилися. Чому?

Ти - людина, яка трохи краще розбирається в цьому від мене. Я все ніяк не можу зрозуміти, чому у нас воно не розвивається так, як нам би цього хотілося?

Марія Бурмака


Мені складно про це говорити. Я співаю вже дуже багато років. В принципі, я взагалі не відчуваю змін. Чи до тих подій, коли на мої пісні, як кажуть, був попит, чи після цих подій. Все було і є приблизно в однаковій мірі.

Про це напевне можуть говорити якісь продюсерські агенції чи рекордингові лейбли, які таку статистику складали.

В моїй ситуації я як співала українською, так і співаю українською. Мене запрошують на концерти, я на цих концертах виступаю. Тобто якоїсь разючої зміни відразу не було.

Сергій Рахманін

Але ж ти слухаєш. Чи з’явилися останнім часом цікаві гурти, цікаві виконавці, які б звертали на себе увагу?

Марія Бурмака


З’явилися. Знаєш, я зловила себе на думці десь півроку тому, коли просто слухаєш якісь ефіри, наприклад, в машині, з’явилося більше української музики. Це раз.

По-друге, з’явилося багато цікавої музики. Наприклад, розправила плечі та підняла голову Гайтана, яка до політичних подій не мала жодного ніби відношення. Але прекрасна, дуже гарна музика. Це моя подруга, я її люблю.

Група “Бумбокс”. Це те, що я слухаю. Це не просто якийсь пласт української музики, який з’явився, у тому пласті такі люди, як я, можуть знайти музику, яка їм подобається.

“Крихітка Цахес, “Джай Бату, “Скай” - це те, чиї диски ти купуєш. Тобто з’явилося багато українських гуртів, музикантів. Чи вони будуть в топі й далі, оце питання. Чи сприятиме дійсно ситуація в мас-медіа, на радіо, на телебаченні, щоб їх показували, щоб вони були.

Але знову ж таки, це шоу-бізнес. Ці гурти не просто так з’являються, тому що цікавий виконавець, давайте будемо шукати.

За кожним виконавцем стоять певні люди, продюсери, гроші, реклама. Якщо цей гурт з’являється, мало просто писати цікаву музику, треба мати в собі силу – чи власну, чи певну підтримку – для того, щоб як мінімум було, з чим з’явитися в телевізійному просторі.

Щоб тебе побачили, не просто почули, але й побачили, треба відзняти не один кліп, а це певне вкладання фінансів.

Сергій Рахманін

Безумовно. Музику, яку я переважно слухаю, це англомовна музика. Але ця музика, умовно кажучи, не молодша 85-го року.

Тобто для мене у 85 році музика закінчилася. Я із задоволенням слухав деякі українські гурти, але ніколи не тримав їх вдома, чомусь не відчував у цьому потреби.

Під час подій на Майдані мені чомусь захотілося підтримати вітчизняного виробника, виконавців, я вирішив піти і взяти. При мені там брали коробками “Океан Ельзи” і “ВВ”. І мене глибоко вразила ситуація: стояла табличка, де було написано “Бурмаки немає”.

Я шкодував, що тебе не було поруч, адже це називається визнання, якщо хочеш.

Але про проблеми. У нас намагалися, принаймні було таке декларування, допомогти українській музиці. Колишній міністр культури Оксана Білозір трохи не з перших днів свого перебування в уряді заявила, що перше, що вона зробить, це перегляне репертуарну політику, аби звільнити українських слухачів від попсових, низькопробних російських виконавців.

Дехто вважав, що це втручання держави в ринкові відносини, дехто вважав, що це трохи не єдиний порятунок для українських талантів, менше з тим, цього не сталося.

Як тобі здається, добре, що цього не сталося, чи ні? Чи могло б це щось змінити? Чи можна взагалі штучно змінити співвідношення російської попси, ну справді, не завжди якісної, і української музики, не завжди талановитої, але якої стає дедалі більше.

Марія Бурмака


По-перше, я ніде не чула, що таке було сказано.

Сергій Рахманін

Це було голосно сказано. Так голосно, що почув навіть я.

Марія Бурмака


Я такого не чула. Звичайно, я повинна була б напевне сказати, що я - український виконавець, тільки “за” і все.

Але насправді тут проблема значно глибша. Такими методами, як просто заборонити, сказати, що це низькопробна російська попса, а це високодуховна культурна українська музика...

Сергій Рахманін

Так, хто буде виміряти? Де критерії?

Марія Бурмака


Тут, на мою думку, зовні інші шляхи мали б насправді бути. По-перше, в Росії дуже багато гарної музики, яка до нас не доходить, ми її просто не чуємо.

Тобто це той самий бізнес, це продукування такого продукту, в який вкладаються великі кошти, і хтось на цьому заробляє.

Тут інше треба ставити питання: чому в нашій країні є преференції чи кращі умови для того, щоб торгувати продуктом, який не є, скажімо, якісним?

Наприклад, для чого торгувати булочками російськими, якщо ми тут можемо виробляти точно такі ж булочки.

І починаєш задумуватися над тим, що будь-яка заборона не несе нічого доброго. Має бути якийсь механізм економічного впливу, можливо, в податковій системі, у видачі ліцензій радіостанціям, щоб дійсно відбувалася конкуренція. А просто заборонити...

От говорилося про те, що будуть конкурси, своя музика, знаходитимуть молодих виконавців. Просто казати, що це музика інтелектуальних переживань, а це просто попса (не буду казати, чи українська, чи російська), так не можна. Адже є діти 9-10 років, які мають під щось робити вранці зарядку.

Сергій Рахманін

І танцювати. Безумовно, визначає слухач.

Один мій знайомий, безпосередньо пов’язаний з музикою, казав, що проблема українських музикантів - відсутність грошей. Тому що тим, хто має гроші, як правило, бракує смаку. І це підтверджується.

Умовно кажучи, концерт з нагоди Дня нафтовика. “Нафтогаз” влаштовує концерт, де виключно російські зірки. Донецький “Шахтар” святкує ювілей, там майже виключно російські зірки. Чому?

Чи це звичка? Чи це якийсь ганж людини, яка несподівано розбагатіла, але не здобула певного смаку до музики?

Марія Бурмака


Може бути й так. Якщо людина має гроші і влаштовує якесь свято, то вона врешті має право.

Сергій Рахманін

Але чому вона вибирає саме це? От розмовляєш – начебто не дурні люди, але зі смаком – проблеми.

Марія Бурмака


Але ж є якась мотивація у цих людей. Розумієш, чому саме цих виконавців, чому саме російських запрошують.

Напевне створені такі передумови думати, що російські виконавці – це більш пафосно або це показник, або ж їх дійсно більше знають. Врешті решт таких людей дійсно запрошують.

Насправді велика частина України просто не розуміє української мови. Україна унікальна країна, тому що окрім всіх інших проблем, у нас просто півкраїни не розуміє іншу півкраїни. У нас не така монолітна країна, як, скажімо, Польща, де принаймні одна мова, одна релігія. Польща – католицька країна.

У нас дійсно – багато областей в межах однієї країни.

І до речі, нічого не було зроблено для того, щоб в тих регіонах, де українська музика, українська культура не мають жодних паростків, це прогалина за останні півтора року. Нічого не було зроблено.

Сергій Рахманін

Не все так погано у нашому домі. Я пам’ятаю випадки, коли той же самий Скрипка чи той же “Океан Ельзи” просто приїздив у Донецьк, робив аншлаги, і я сам бачив, як там хлопчики співали українською мовою.

Можливо, це був перший і останній випадок у їхньому житті, коли вони взагалі вживали цю мову, тобто може це варто було контролювати.

Марія Бурмака


Не можливо, це точно варто було контролювати. Тому що Скрипка, Вакарчук, може ще буквально два виконавця можуть приїхати в той район. Але про цих молодих та цікавих виконавців, які зараз з’явилися, не факт.

Не хочеться творчість переводити у шоу-бізнесове русло, але для багатьох виконавців усієї України не все населення є слухачами їхньої музики. Ось у чому справа.

Яким чином це змінювати? Це дуже довгий шлях, я не знаю, чи щось робиться власне на цьому шляху.

Такі люди, як я, наприклад, які вже відбулися, які примусили себе поважати за ту музику, яку вони роблять, а ця музика не є частиною масової культури, вона засновується на тому, що кожна людина декларує якийсь свій світ.

Як я, наприклад. Я вважаю, що це правильно, не обов’язково мою музику будуть всі розуміти і любити, тут кожен - один в полі воїн. Кожен йде власним шляхом, успішним-неуспішним, але йде.

Тобто це не є ні система, ні тенденція, просто як кожен пробивається, так кожен і пробивається.

Сергій Рахманін

На колір і смак товариш не всяк. Що саме смакує українським слухачам, ми намагалися дізнатися, опитавши киян на вулицях нашого міста. Отже, vox-populi.

Респондентка


Я люблю взагалі закордонний рок, але мені подобаються різні гурти, як українські, так і російські. Хоча насправді вони роблять вигляд, що вони не конкурують, ніби дружать, але я так не вважаю. Дуже багато є зірок, які могли б відстояти нашу українську націю.

Респондент

Яка різниця? Мені немає різниці, яка сподобається...

Респондентка

За якістю краща російська, слухаю російську. Я думаю, що є якась конкуренція.

Респондент

Ого-го-го, американську переважно слухаю музику та європейську. Просто аналогів в Україні та в Росії немає. Дуже мало груп, які грають у тому стилі, який нам подобається – рокобілі.

Респондент

Я сам зі Львова, у нас є “Еко-радіо”, вони крутять винятково лише україномовну музику. Я із задоволенням слухаю українські гурти.

Як правило, крутять зараз російську попсу, це жахливо. У нас є прекрасні речі, так що ми спокійно можемо слухати своє і бути задоволеними.

Респондентка

Мені дуже подобається, як звучить українською мовою, але я не знаю виконавців.

Респондентка

Я думаю, що російська музика виросла за останні роки. У порівнянні з російською музикою, якісної української малувато. Але тим не менше є такі виконавці, яких не можна порівняти з жодними іншими. Наприклад, “Тартак”, “Океан Ельзи”.

Респондент

“Шансон”, українську мову я мало знаю. Краще російську слухати, аніж українську. Якість краща.

Респондентка

Я насправді слухаю дуже багато музики, як зарубіжної, так і української. Позитив на лице.

В українській музиці зараз з’являється все більше груп, які за якістю, за музикою, за звучанням, за текстом не те, що можуть конкурувати із зарубіжними виконавцями, вони їх просто перепльовують.

Сергій Рахманін

Різні абсолютно точки зору, але здебільшого музику слухають українську. Не знаю, це виключення чи правило, адже це опитування не є репрезентативним, але воно є показовим.

Тому що переважна кількість людей, яких ми щойно почули, вони є людьми молодими, тобто може вони розмовляють російською і слухають російську, але вони...

Знаєте, один мій знайомив почав вчити білоруську мову після того, як наслухався пісень білоруських. Воно йому стало до вподоби.

Мене здивувало в одному з твоїх інтерв’ю, коли ти сказала, що молодь наша, в порівнянні з нами, ми з тобою молодь чи не молодь?

Марія Бурмака


Молодь, звичайно.

Сергій Рахманін

Що у молоді зникла віра у власні сили, і головне - зникло бажання дряпатися нагору, щось комусь доводити, досягати своїх мрій.

Це у тебе настрій такий був, коли ти це говорила, чи ти насправді думаєш, що наша сьогоднішня молодь, умовно кажучи, кому до 20-ти чи 20, вони є трохи ледачими, у порівнянні з нами, які чогось добивалися.

Марія Бурмака


Я взагалі дуже вдячна тобі зараз, що ти так сказав, тому що ти – перша людина, яка зрозуміла, що коли людина дає інтерв’ю, дуже багато залежить від настрою. Я деколи читаю свої інтерв’ю і мені здається, що інколи радикально протилежні речі кажу.

Напевне тоді дійсно був такий настрій чи ситуація, яка мене підштовхнула саме так сказати. На даний момент, коли ти мене запитуєш, я так не вважаю.

Чому? Тому що молоді люди, починаючи з 15 до 25 років, вони просто інші, ніж такі, як от ми з тобою, також молоді.

Змінюється світ. Діти з 10-13 років сприймають оточуючий світ якимись ідеальними категоріями, їх виховувати не можна.

Все ж таки ми з тобою пам’ятаємо піонерів, комсомольців, ідеали світлого майбутнього, ентузіазм, це все нам не чуже, правда? Передовики змагань та інше.

І діти цього вже не бачать, вони цього не знають. Але я думаю, багато хто, дивлячись на навколишній світ, розуміють, що перемагає сильніший. І зараз, якщо подивитися, як вступають абітурієнти, який рівень освіти, як вони вчаться, яке знання мов.

Тобто на той момент, можливо, у мене була така ситуація в житті (я не пам’ятаю, коли це говорила), мені здалося, що якась апатія серед молодих людей.

Насправді це є, тому що ознакою нашого суспільства зараз є те, що одна частина молодих людей буде землю під собою рити, і вже у 15 років знає одну-дві мови. Вони, зрозуміло, готові до будь-яких перемог у житті.

Інша частина молоді розшарована, вони не бачать жодних перспектив, через те вони не мають ні бажання, ні потреби, ні можливостей вчитися. Вони опускаються на дно, не намагаються нічого досягати.

Але такого моменту, який я пам’ятаю, коли вчилася в університеті, переважна більшість молоді вважала, що наша кар’єра – це стояти на базарі і торгувати, то такого зараз немає.

Сергій Рахманін

Так, зараз немає. І взагалі цікаве спостереження, моє суб’єктивне, але чомусь хочеться ним поділитися.

Час від часу маю щастя чи нещастя перебувати у Верховній Раді, спілкуватися з депутатами, дивитися на них. Маю можливість порівнювати склади парламентів усіх скликань, починаючи з першого.

І політики молоді, які приходили у Верховну Раду на початку 90-х, це були, як це не дивно, здебільшого романтичні молоді люди, які розширеними очима дивилися на зовнішній світ, абсолютно щиро намагалися змінити життя на краще.

Зараз їх побільшало, молодих політиків. Я беру категорію тих людей, які під час проголошення незалежності ще вчилися у школі. Таких є вже доволі багацько у Верховній Раді.

Коли я на їх дивлюся, здригаюся. Не зважаючи на свій молодий вік, вони є здебільшого хижаками. І це майбутнє нашої політичної еліти, це її завтра. Причому завтра, яке настане ось-ось, це не післязавтра.

Але з іншого боку, вони значно прагматичніші, вони не роблять зайвих помилок, зайвих рухів, дуже рідко дозволяють зайві слова.

Я не знаю, це добре чи ні, але погоджуюсь із тобою, що світ справді змінився. Ті, хто приходить після нас, вони є іншими.

Марія Бурмака


Справа в тому, що ті, хто тоді вчився в школі, а зараз опинився у стінах парламенту, вони вже зрозуміли, що шлях у політику – це не шлях побудови світлого майбутнього країни.

Сергій Рахманін

Це шлях побудови кар’єри.

Марія Бурмака


Так, і вони просто це розцінюють, як ще одну сходинку для можливості побудови власного капіталу. Тобто у нас політика стала частиною досягнення власних великих бізнес-інтересів для певних людей.

Я взагалі вважаю, якщо політиків позбавлять недоторканності, якщо переведуть їхні зарплати на загальнонаціональний рівень, якщо позбавлять пільг, то через якийсь час ми побачимо просто людей дійсно професіональних, які будуть сприймати це як частину своєї роботи.

Сергій Рахманін

Я ризикну зробити прогноз. Принаймні половина представників нинішньої Верховної Ради залюбки відмовилися б тобі від депутатства, тому що сенсу нема?

До речі, про парламент. У переддень останньої парламентської кампанії існував величезний попит на митців взагалі, на музикантів зокрема.

Але попри сміливим прогнозам, у передвиборних списках ми не побачили Вакарчука, Скрипки, Кузьми Скрябіна, про якого ти кажеш, що ходили чутки, що він з’явиться у списках Партії регіонів.

Тобі пропонували погратися в активну політику? Якщо так, то чому відмовилася?

Марія Бурмака


Мені пропонували, але зовсім не ті сили, про які ти думаєш, і я зараз не скажу.

Сергій Рахманін

І не треба...

Марія Бурмака


Що стосується мене. Я буду говорити не об’єктивно зараз, якщо буду казати, що це мені нецікаво. Мені дійсно зараз складно про це подумати, тому що дуже багато моментів, які я зараз спостерігаю, вони розходяться з моїми розумінням моралі, з моїм стандартом моральних цінностей.

Якщо зараз гіпотетично уявити, якби я була в якійсь партії, членом парламенту, мені було б дуже складно. В деяких моментах я б вирішувала надморальні завдання для себе. Може я б їх і не змогла вирішити.

Тобто насправді для таких людей, як я, було б дуже складно поступатися своїми принципами, йти на компроміс там, де не можна йти на компроміс.

Але не можна казати, що це нецікава річ, що такої перспективи я для себе взагалі не бачу. Не тепер, я до цього не готова.

Я вважаю, що має бути певний рівень освіченості, може ще якусь освіту буду здобувати. Взагалі я люблю вчитися.

Сергій Рахманін

Це я помітив.

Марія Бурмака


Можливо колись я побачу себе у цих стінах, на цьому шляху, може через якийсь час, коли я буду внутрішньо до цього готова.

Сергій Рахманін

Тут не досвід головне, тут головне стан душі.

Марія Бурмака


Стан душі і впевненість у своїй обізнаності, у своїй компетентності.

Дивно, що ти не запитав зараз мене, чому я підтримувала “зелених”. Мене це питання просто переслідувало.

Сергій Рахманін

Тобі його стільки разів ставили, що з мого боку було б нечемно ще раз тобі його ставити.

Марія Бурмака


Насправді мені дуже прикро, що Партія зелених, екологічний рух не отримав кількості голосів. Я не кажу, що саме ця Партія зелених і ці люди...

Сергій Рахманін

Тобто люди, які так чи інакше представляють екологічну ідею, так?

Марія Бурмака


Просто я взагалі вважаю, що екологічна ідея, якась кількість політиків повинна це відстоювати.

В усьому світі зелена ідеологія присутня, вона існує, вони не впливають на вирішення якихось загальнополітичних моментів, але законопроекти, які направлені на вирішення екологічних питань є у всьому світі, у нас цього немає. У нас ніхто цим не займається, це нікого не цікавить.

Такі загальнолюдські ідеї, скажімо, як екологія, соціальні моменти, вони мені більш близькі. Якби я себе бачила десь, то власне у роботі над такими проблемами, а не в якихось політичних сутичках.

Однак ми розуміємо, що на даний момент будь-яка партія, які б вона гасла не висловлювала, вона все одно є розмінною монетою в цих питаннях.

Сергій Рахманін

Одна з тем, до якої ще раз хочеться повернутися – це тема стабілізації українського ринку шоу-бізнесу, української музики.

Намагання окремих співаків, гуртів все-таки сприяти тому, щоб з’являлися нові зірки, щоб ці зірки все-таки перетворювали систему, щоб незабаром за кілька років ми могли говорити про українську музику як про явище, не як про одинокі випадки, а все таки як про явище.

І своїми певними рецептами та роздумами з цього приводу вирішили поділитися двоє відомих виконавців: Олег Скрипка та Святослав Вакарчук.

Святослав Вакарчук


Музикант мусить розуміти, що єдине компетентне джерело того, щоб зрозуміти, чого вони варті, це смаки публіки. І ніхто поки що іншого велосипеда не придумав.

Якщо тебе люблять, знають і насправді сприймають масово, то не буде жодного аргументу на заваді того, що ти не можеш поїхати в тур сам.

Я думаю, це дуже негативна практика, коли деякі маркетологи відомих торговельних марок створюють так звані спонсорські тури із залученням багатьох українських виконавців, а потім раптом хід-лайнером цієї тусовки стає хтось із російських виконавців, який дуже часто не просто не є кращим, а який ще й поступається і впливу, і популярності.

Можливо, це проблема тісного контакту менеджменту цих артистів з людьми, які приймають рішення. Якщо вам роблять такі пропозиції, просто відмовтеся. Так робили завжди ми. Це просто реальність, яка має існувати.

В Україні є свої популярні українські виконавці. Так само я чую про музику, що нема талановитих музикантів. Це неправда. Вони є, більше того, їх слухають люди. Так само є талановиті письменники і їх читають.

Проблема в тому, що люди, які займаються ними, повинні зрозуміти, що своє – найкраще. Ця політична воля, якщо хочете, вона повинна бути присутня в людей, які заробляють гроші на українському продукті.

Перше бажання має бути - не зробити якомога швидше, а порахувати так, щоб потім можна було заробляти більше.

Олег Скрипка

У Москві ми виступаємо у два-три рази частіше, ніж в Києві. Нас охоче туди запрошують, є люди, скажемо, українського походження, які приходять на наші концерти. Є люди прогресивного мислення, які також ходять на наші концерти і нас запрошують.

А от якраз у Києві з цим проблемка. Ну тут просто, як кажуть, “немає пророка у своїй Вітчизні”.

Сергій Рахманін

Маріє, погоджуєшся?

Марія Бурмака


Досить слушні речі сказав і Славік Вакарчук, і Скрипка, я з ними погоджуюся. У мене є і свої погляди на це.

От ти говорив перед тим про якусь масу українських виконавців. А їх не так багато насправді, скажімо, в першій десятці.

Чесно кажучи, я не знаю, не маю такого рецепту, що мають робити виконавці чи рекордингові компанії, продюсери, щоб українські виконавці стали на якомусь рівні не лише мистецькому, а й фінансовому.

Що стосується мене, я завжди була індивідуалісткою. Тобто може через те, що я народилася і вчилася в Харкові, почала писати пісні в Харкові.

Я вважаю, що українська музика цікава не просто як масовий продукт, де проекти створюватимуться і зникатимуть, а саме цікава музика, креативна. Вона існуватиме доти, скільки існуватиме потенціал певних конкретних людей, які тримають свою лінію, мають свій почерк, своє лице.

Ці люди, як правило, пишуть самі. От Славік, Олег Скрипка, ще можна взяти кілька виконавців, які самі по собі вже є певний стиль, які йдуть далі. Може враховуючи смаки, що музика міняється, але декларуючи себе.

Сергій Рахманін

Ви – запитані, успішні, ви – гарний взірець для тих, хто з’явиться за вами. В принципі, є приклад Руслани, яка перемогла на Євробаченні, приклад Вакарчука, тебе і Скрипки, яких слухали кілька мільйонів на Майдані чи кількасот тисяч. Я думаю, це гарний приклад, і незабаром щось з’явиться на кшталт генерації.

Якщо говорити про музику, то вона ще, в принципі, в непоганому стані. Гарних українських музикантів, гарні українські гурти можна перераховувати доволі довго.

Якщо говорити про письменників, то їх вже менше. Якщо про кіно, то взагалі вистачить пальців однієї руки.

Марія Бурмака


Але от ці люди, яких ти зараз назвав, і ще кілька, - це і є генерація. І всі різні, у кожного був свій шлях.

У Руслани був один шлях, у Славіка Вакарчука – інший шлях, якби мене запитати, як, ну як я можу дати пораду? Я не можу.

Дуже багато разів мене питали, як я пишу музику, наприклад. Я відповідала, а потім - у мене на якийсь момент ситуація, що я дуже довго не могла нічого написати. Мені здалося, що все, я більше нічого не напишу, у мене не виходить. Тобто я не можу знайти ті правильні слова.

Тут же головне що? Як для мене знайти правильні слова. Вони можуть бути нескладними, але вони повинні бути абсолютно точними відносно мого емоційного стану і зрозумілими.

В принципі, мені дружне складно. Я розумію, це успіх, що деякі мої пісні сприймають і слухають. Але ж розраховані вони були спочатку не на те. Я завжди була готова, і зараз готова до того, що мене можуть не зрозуміти.

Тут, до речі, кожен виконавець повинен собі чітко уяснити, чого він хоче. Чи він хоче декларувати себе і отримувати задоволення від творчості власної, але бути готовим, що тебе не зрозуміють.

Або з самого початку, як сказав Славік, орієнтуватися на смаки публіки. Але це може бути зовсім не те, що подобається особисто тобі. І тут насправді цей шлях може бути роздвоєним.

Сергій Рахманін

Тут є певні протиріччя.

Марія Бурмака


Так. Але мені завжди, і в світовій музиці, були близькі люди, які впродовж свого життя були декларацією своєї творчості.

Ерік Клептон, Джо Кокер, кожна ця людина – це певний стиль. Якщо говорити про Україну, та музика, ті пісні, які я пишу, вони є логічними і зрозумілими. Я іншого писати не можу.

Але з іншого боку, як можна мій стиль музики наслідувати? Я дуже довго співаю, але я не бачила людини, про яку я могла б сказати, що вона послухала мене і хоче зробити схоже, щоб це було подібне до моєї музики.

Сергій Рахманін

Може ще час не настав, може тебе почнуть колись копіювати. Я пам’ятаю, тебе також порівнювали. Тебе чомусь називали українською Трейсі Чепмен. Хоча ти не схожа на Трейсі Чепмен.

Марія Бурмака


От чому мене порівнюють лише із закордонними взірцями? Це напевне приємно.

Сергій Рахманін

От я слухав тебе і подумав, коли ти сказала, що ти індивідуалістка, напевне тобі буде дуже важко в політиці, якщо раптом колись заманеться нею зайнятися. Там страшна командна гра.

Марія Бурмака


Та неможливо. Я думала про це і зрозуміла, що як би мені не було цікаво, які б мене не цікавили пропозиції. Крім того, що я - індивідуалістка, я просто ще й енергійна людина.

Сергій Рахманін

Я помітив.

Марія Бурмака


Точок, до чого я б хотіла прикласти руку, є дуже багато. Я займалась телебаченням, журналістикою, я захистила дисертацію, багато того, чим я займаюся. Я не можу сидіти на місці, якщо мені щось цікаво, я просто і вперед.

Але саме через цю рису характеру і все таки зробила таке рішення - я відмовилася. Мені дуже страшно було б, якби на якомусь етапі зрозуміла, що я сама себе поламала. Це б напевне найстрашніше для мене було б.

Сергій Рахманін

І взагалі, ти ж казала, що ніхто ніколи не завадить бути тобі щасливою. Ти згадувала, що за статистикою лише п’ять відсотків людей отримують задоволення від роботи і гроші за це.

Ти відносишся до цієї категорії, тобто до цих 5 відсотків щасливих людей. Можу тільки позаздрити. Я - відносно щаслива людина.

Вірші пишеш ще?

Марія Бурмака


Так. Але вірші у вигляді текстів до своїх пісень. Є у мене певна кількість віршів, які так і не стали піснями. Але це дуже інтимна лірика.

Я не видаватиму віршів хоча б тому, що в музиці, в пісні це завуальовано. 99 відсотків людей, які слухають пісню, вони не здогадуються, про що вона, про це можу знати тільки я.

Коли це вірш, коли ти більше думаєш над текстом, коли в тебе немає допомоги у вигляді музики, то мені б не хотілося настільки відкривати свою душу. А інакше я просто не вмію..

Сергій Рахманін

Поставлю трохи жорстоке питання, але мушу його поставити. Спочатку поділюся власними враженнями. Я пишу для газет більше 20 років, але час від часу у мене виникає те, що називається хворобою чистого папірця, коли ти дивишся на чистий аркуш і не можеш зрозуміти, як можна слова ув’язати в речення, речення в абзаци, абзаци в тексти.

Коли тобі здається, що ти вже все написав і абсолютно розучився писати, не знаєш, що робити далі. Це стан, близький до відчаю.

Ти не боїшся, що коли-небудь тобі здасться, що ти все проспівала. Як ти намагаєшся себе убезпечити від того, що коли-небудь почнеться те, що називається кризою? Що буде, якщо раптом Бурмака припинить писати, співати?

Марія Бурмака


І такі стани у мене також бувають. Я весь час внутрішньо до цього готова. Були в мене моменти, коли я сиділа, коли намагалася щось писати, а тут як тренування для спортсмена - хочеш-не хочеш, але я щодня беру інструмент, намагаюся сказати ці слова, видобуваю із себе якісь емоції, і деколи просто кажу, що ні, це графоманство. Якби ти побачив папірці, на яких я пишу, там просто от так все перекреслено.

Але потім, на щастя, були такі моменти, коли я сідала і під впливом якогось враження писала пісню за 20 хвилин.

Чому? Тому що я два-три місяці перед тим провела в тому, що я складала як пазли ці слова, в мене це вже механізм - передача своїх емоцій, обертання їх у слова - вже був натренований.

Але, звичайно, бувають такі моменти, коли мені здається, що я вже не зможу. Врешті решт таким чином ти постійно згораєш, ти постійно щось із себе дістаєш.

Не хотілося, звичайно, щоб цей момент настав, але якщо такий момент настане, то я готова до зміни своєї діяльності.

Сергій Рахманін

Ти готова змінити своє життя? Не кожна людина може собі дозволити таку розкіш. Навіть подумати про це - змінити своє життя тоді, коли тобі вже не 20.

Марія Бурмака


Свого часу я серйозно займалася журналістикою, я відчуваю свої сили у цьому, я могла б цим займатися, якби хотіла.

Я могла б викладати, у мене батьки - викладачі, я захистила дисертацію. Я думаю про це, коли я змогла б займатися іншим видом діяльності.

Тут навіть справа не тільки у творчій кризі, скажімо. А в тому, щоб постійно бути на сцені, при чому віддавати дійсно свою душу, як кажуть, щоразу на розрив аорти.

Тому що це щоразу згорання, енергетика, можна просто вичерпатися на якийсь момент. Може статися таке, що я скажу: все, я втомилася, я не можу віддавати себе, свою душу, вона вже пуста, порожня, у мене немає на це сил. Таке також може статися.

Але, от кажуть, що я - сильна жінка. Але кожній жінці, навіть сильній, інколи хочеться пожаліти себе, це природно кожній людині.

Але сила виражається в тому, щоб на якийсь момент, грубо кажучи, намотала сили в кулак і вперед. Життя ставить в такі ситуації, з яких хочеш-не хочеш, а треба вибиратися.

Сила в тому, що думаєш про те, а що станеться, якщо? І покладатися тільки на натхнення. Адже я можу працювати, можу робити все для успіху, а він раптом піде, що я тоді буду робити?

Звісно, я не спаду в депресію, звісно, все одно знайду собі власний шлях. І сила напевне в тому, що не було безвихідних ситуацій, щоразу, коли здавалося, що все, знаходиш у собі сили, думаєш, це не кінець, це тільки початок, але чогось нового.

Через те мені легко так казати, тому що зараз ніби все нормально і пісні написані.

Я збираюся видавати альбам в середині осені. Минулого літа мені здавалося, що я написала пісні вже на альбам, вже зараз будуть абсолютно інші пісні. Тобто в мене знову пісень вдвічі більше, треба вибирати.

Тобто є пісні на наступний альбом, але раптом станеться така ситуація, що не пишуться. Що тоді? Тоді і так уже багато що зробила, менше говоритимуть на мене якісь погані речі в різних форумах.

Інколи захожу в Інтернет, на гостьову сторінку свого сайту чи читаю на форумах, завжди цікаво. Інколи натикаюся на слова про свою творчість, інколи стає дуже прикро і боляче...

Сергій Рахманін

А не ходи - моя тобі порада. І знову ж таки, як кажуть мудрі люди, якщо тебе поливають брудом, це ознака слави.

Чого б ти ще хотіла досягнути в музиці? Що для тебе є вершиною?

Марія Бурмака


Для мене вершиною було б не досягнути чогось в музиці, а якомога довше в тій музиці бути. Тому що це те, що приносить щастя, що приносить задоволення, в цьому напевне є якийсь сакральний сенс мого життя.

І скільки буде можливо, стільки цим я б хотіла власне займатися. Не якісь вершини, тому що можна досягти вершини і впасти.

От з 89 року минуло 17 років, це для мене злети і падіння, але це шлях. Це шлях, в принципі, вгору, вперед. Мені б хотілося не зупинятися. Хай ці вершини не будуть страшенно блискучими, але хай вони будуть. Я згодна от так, але ще принаймні стільки ж.

Сергій Рахманін

Я тобі бажаю довгих років творчості, наснаги, поменше творчих криз. Дякую, що прийшла.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG