Іван Виговський.“Ся булава доброму на ласку, а злому на кару. Коли мене гетьманом обрали, то потурати я у війську нікому не буду, бо Військо Запорозьке без страху бути не може”.
Виговський уклав угоди з Польщею, Кримом, Швецією, Туреччиною, Волощиною, Молдовою та Семиграддям. Коли ж проти його політики повстали підтримані Москвою лівобережні полки і Запорозька Січ, військо Виговського та ногайська кіннота Карач-бея розгромили заколотників під Полтавою. А гетьман звернувся до європейських урядів з маніфестом:
“От така-то зрада підступної Москви слідна у всім: вона готує нам ярмо – насамперед внутрішньою громадянською війною. Ми примушені підняти законну оборону та вдатися до сусідів із проханням про допомогу для своєї свободи”.
Виговський уклав з посланцями короля Гадяцьку угоду про створення федерації Польщі, Литви та України. У відповідь цар оголосив його зрадником і направив на Лівобережжя стотисячну армію, яку Виговський за підтримки хана Мехмед-Гірея ІV розгромив під Конотопом 29 червня 1659 року. Походу гетьмана на Москву перешкодили новий виступ лівобережної опозиції та напад Івана Сірка на землі союзників козаків – ногайців. Зрештою, Чорна рада біля Узина проголосила гетьманом Юрія Хмельниченка, і Виговський відіслав йому булаву.
“Свої приватні справи відсунули ми далеко перед славою Божою і справами громадськими, щоб нашу свободу, здобуту з Божою поміччю і освячену кров’ю, могли заховати, а по смерті передати нащадкам нашим”.