У Слупську, як і на всій території північної Польщі, нікого не дивує, що серед готичної архітектури видно церковні бані чи трираменні хрести. Польські українці на нових місцях поселення завжди навколо церков організовували релігійне і культурне життя. У 1999 році міська влада Слупська віддала УГКЦ зруйнований будинок. Громадськими силами зробили ремонт. Зараз там церква і культурний осередок. У прицерковних приміщеннях знайшлось місце для галереї та мистецького салону. Саме туди з Києва і переселився Хрещатик.
– Скажіть, будь ласка, як у Вас з’явилася думка, щоб у місті Слупську, так далеко від України, заснувати українську галерею та ще й назвати її "Хрещатик"?
– Виникло це, можу сказати, з моєї туги за Україною, за Києвом. Бо це є серце Києва, моя улюблена вулиця. Трохи малюю сама. Подумала створити щось таке, чого ще не було тут, у Польщі. То буде тут якась така маленька частинка України. З допомогою багатьох людей цей задум удався.
– Чи, на Вашу думку, галерея "Хрещатик" могла б стати культурною пропозицією для жителів міста і всього регіону Помор’я ?
– Велике зацікавлення тепер починає вона пробуджувати теж серед поляків. Приходять, бо довідалися, що це українське, східне. Багато людей мають сентимент, бо десь там народилися, хтось є в Україні, хтось бував і приємно згадує. З цікавості багато людей приходить оглядати. Я маю надію, що буде ця галерея не тільки в Слупську, вона буде виїзною. Наприклад, можна виставити частину робіт у Битові, у Гданську.
Пані Тетяна згадує, що ще до відкриття "Хрещатика" вже знайшлись покупці на картини.
– Скажіть, які картини можна зустріти в галереї "Хрещатик"? Роботи яких митців Ви пропонуєте подивитися і, можливо, купити?
– Євген Гула є викладачем кафедри дизайну, викладачем живопису і малюнку, Микола Титов є проректорм Художнього інституту. Обидва є членами Спілки художників України. Інші – це просто початківці, які мають дещо інакший погляд на мистецтво. Тематика різноманітна. Здебільшого це пейзажі, краєвиди України, натюрморти. Є кілька абстракцій. Роботи виконані в різних техніках.
У Польщі вже знають, що православні і греко-католицькі церкви є активними осередками східної релігії і культури. Одним вони допомагають підтримувати національно-релігійну тотожність, іншим дають нагоду пізнавати культуру й релігію сусідів та віднайти корені свого роду.
– Скажіть, будь ласка, як у Вас з’явилася думка, щоб у місті Слупську, так далеко від України, заснувати українську галерею та ще й назвати її "Хрещатик"?
– Виникло це, можу сказати, з моєї туги за Україною, за Києвом. Бо це є серце Києва, моя улюблена вулиця. Трохи малюю сама. Подумала створити щось таке, чого ще не було тут, у Польщі. То буде тут якась така маленька частинка України. З допомогою багатьох людей цей задум удався.
– Чи, на Вашу думку, галерея "Хрещатик" могла б стати культурною пропозицією для жителів міста і всього регіону Помор’я ?
– Велике зацікавлення тепер починає вона пробуджувати теж серед поляків. Приходять, бо довідалися, що це українське, східне. Багато людей мають сентимент, бо десь там народилися, хтось є в Україні, хтось бував і приємно згадує. З цікавості багато людей приходить оглядати. Я маю надію, що буде ця галерея не тільки в Слупську, вона буде виїзною. Наприклад, можна виставити частину робіт у Битові, у Гданську.
Пані Тетяна згадує, що ще до відкриття "Хрещатика" вже знайшлись покупці на картини.
– Скажіть, які картини можна зустріти в галереї "Хрещатик"? Роботи яких митців Ви пропонуєте подивитися і, можливо, купити?
– Євген Гула є викладачем кафедри дизайну, викладачем живопису і малюнку, Микола Титов є проректорм Художнього інституту. Обидва є членами Спілки художників України. Інші – це просто початківці, які мають дещо інакший погляд на мистецтво. Тематика різноманітна. Здебільшого це пейзажі, краєвиди України, натюрморти. Є кілька абстракцій. Роботи виконані в різних техніках.
У Польщі вже знають, що православні і греко-католицькі церкви є активними осередками східної релігії і культури. Одним вони допомагають підтримувати національно-релігійну тотожність, іншим дають нагоду пізнавати культуру й релігію сусідів та віднайти корені свого роду.