Упродовж року в пологових будинках Дніпропетровська покинули тільки 31 одну дитину. Для мільйонного мегаполісу це не так вже й багато, кажуть фахівці соціальних служб. Велику роль у тому, що мами менше стали полишати дітей, грають гроші – 8 тисяч, які дає держава. Однак спеціалісти не поспішають стверджувати, що це єдина і головна причина.
Олена Фінкова, головний лікар дніпропетровської дитячої лікарні №1, медперсонал якої наразі опікується 16 покинутими немовлятами, закликає почекати з висновками:
«Після 5-7-ми років ми зможемо сказати: так, ці виплати відіграли значну роль».
На матерів, які планують полишити дитину після пологів, намагаються впливати і психологічно. Упродовж року у Дніпропетровську діє спеціальна служба, яка вмовляє мам забирати додому новонароджених. Фахівці допомагають їм вирішувати фінансові і юридичні питання, розмовляють з батьками майбутньої мами. Каже директор Обласного центру соціальних служб для молоді Ірина Кабат:
«Коли дитина народжується інвалідом або ВІЛ-інфікована, то тут складніше працювати. А в так званих побутових випадках працюємо із батьками мам, і з самими мамами, і з, так би мовити, потенційними татами».
Тими ж дітьми, яких все-таки кинули, спершу опікуються медсестри пологових будинків. Вони їх і годують, і зігрівають, і бавлять. Далі на дитину чекає прискіпливе медичне обстеження і Будинок маляти. Але це краще, ніж лікарня, вважає головний лікар дніпропетровської лікарні №9 Володимир Івашина.
«Там педагоги, психологи, зовсім інші нормативи обслуговуючого персоналу. Тобто, для дитини потрапити до Будинку маляти – і з медичної, і з педагогічної точки зору – краще».
З Будинку маляти дітей розподіляють по дитбудинках. А там уже, як кому пощастить. Більш-менш здорових дітей іноземцям всиновлювати не дозволяють, отож більшість дітей сподіваються потрапити в українську сім''ю. Звичайно, якщо їхніх майбутніх батьків не зупинять бюрократичні перепони.
Дніпропетровці Анжела та Євген клопочуться про всиновлення кількох дітей із дитбудинку вже понад півроку. Анжела:
«З січня ми почали ходити інстанціями, тому що вони самі не знали, яка служба буде цим займатись. А коли вже вирішили, яка служба цим займатиметься, тоді вже ми пішли і написали заяву».
Цього року почала діяти спеціальна регіональна програма для стимулювання створення прийомних родин і дитбудинків сімейного типу, і до січня у кожному місті та районі Дніпропетровщини, як підрахували чиновники, треба щоб з’явилось принаймні по одному такому закладу. Загальна ж кількість сиріт в області перевищує 12 тисяч, і щороку їх число поповнюється сотнями покинутих дітей.
Олена Фінкова, головний лікар дніпропетровської дитячої лікарні №1, медперсонал якої наразі опікується 16 покинутими немовлятами, закликає почекати з висновками:
«Після 5-7-ми років ми зможемо сказати: так, ці виплати відіграли значну роль».
На матерів, які планують полишити дитину після пологів, намагаються впливати і психологічно. Упродовж року у Дніпропетровську діє спеціальна служба, яка вмовляє мам забирати додому новонароджених. Фахівці допомагають їм вирішувати фінансові і юридичні питання, розмовляють з батьками майбутньої мами. Каже директор Обласного центру соціальних служб для молоді Ірина Кабат:
«Коли дитина народжується інвалідом або ВІЛ-інфікована, то тут складніше працювати. А в так званих побутових випадках працюємо із батьками мам, і з самими мамами, і з, так би мовити, потенційними татами».
Тими ж дітьми, яких все-таки кинули, спершу опікуються медсестри пологових будинків. Вони їх і годують, і зігрівають, і бавлять. Далі на дитину чекає прискіпливе медичне обстеження і Будинок маляти. Але це краще, ніж лікарня, вважає головний лікар дніпропетровської лікарні №9 Володимир Івашина.
«Там педагоги, психологи, зовсім інші нормативи обслуговуючого персоналу. Тобто, для дитини потрапити до Будинку маляти – і з медичної, і з педагогічної точки зору – краще».
З Будинку маляти дітей розподіляють по дитбудинках. А там уже, як кому пощастить. Більш-менш здорових дітей іноземцям всиновлювати не дозволяють, отож більшість дітей сподіваються потрапити в українську сім''ю. Звичайно, якщо їхніх майбутніх батьків не зупинять бюрократичні перепони.
Дніпропетровці Анжела та Євген клопочуться про всиновлення кількох дітей із дитбудинку вже понад півроку. Анжела:
«З січня ми почали ходити інстанціями, тому що вони самі не знали, яка служба буде цим займатись. А коли вже вирішили, яка служба цим займатиметься, тоді вже ми пішли і написали заяву».
Цього року почала діяти спеціальна регіональна програма для стимулювання створення прийомних родин і дитбудинків сімейного типу, і до січня у кожному місті та районі Дніпропетровщини, як підрахували чиновники, треба щоб з’явилось принаймні по одному такому закладу. Загальна ж кількість сиріт в області перевищує 12 тисяч, і щороку їх число поповнюється сотнями покинутих дітей.