Французькі дослідники – про Україну і Росію.

Про це французька дослідниця сказала сьогодні під час міжнародного колоквіуму в Національному університеті “Києво-Могилянська академія”, відповідаючи на запитання київського кореспондента радіо “Свобода”.

Професор Анн де Тенґі підтвердила поширену думку про орієнтацію численних французьких дослідників, колишніх так званих “совєтологів”, на Москву і Росію впродовж значного періоду. Вона пояснює це різними чинниками, але передовсім історіографією:

“Ситуація змінилася відчутно після Помаранчевої революції. З одного боку, в цей момент французи усвідомили, що таке Україна, яка на той час була маловідомою у Франції. Але раптово для певної кількости французів вона постала як велика країна, динамічна, як країна, що розвивається інакше, як її великий сусід Росія”.

Крім того, зав’язався досить інтенсивний політичний діалог між обома країнами, що засвідчили візити Президента і Прем’єр-міністра України в Париж і майбутній візит Жака Ширака в Київ.

Анн де Тенґі звернула увагу на нову тенденцію у французько-російських відносинах. Вони позначені величезним розчаруванням Франції:

“Багато людей стурбовані. Вони бачать зміни російської влади, бачать, що ця влада стає все більше авторитарною. В 90-і роки минулого століття у Франції вірили, що перехідний період у Росії – це перехід від тоталітаризму до демократії і ринкової економіки. А тепер бачимо, що таке сприйняття Росії було помилковим: 90-і роки постають більше як відступ, а не рух уперед. Словом, стосовно Росії в нас стурбованість і величезне розчарування”.

На цьому тлі стає все очевиднішим, особливо після Помаранчевої революції, що Україна має не таку національну і державну ідентичність, як Росія, не такий політичний шлях. Тому всі аналітичні розробки, які стосуються перехідного періоду в Україні, зазначила Анн де Тенґі, не такі помилкові, як у випадку з Росією:

“Звичайно, не все легко в Україні. Розвиток іде не завжди лінійно. Проте тут незаперечно спостерігаються процеси демократизації, європеїзації, які зовсім не існують в Росії. Це дуже важлива річ, і саме в цьому полягають уроки, які ми винесли з Помаранчевої революції”.

Ще один французький дослідник Жорж Мінк сказав, що, на жаль, нерідко політики не дослухаються до наукової думки. Це приводить деяких французьких політиків до якоюсь мірою шизофренії, коли, з одного боку, вони критикують порушення прав людини в Росії, а з іншого – розмірковують над роллю, яку міг би зіграти в цій країні якийсь нео-цар. А це повністю заперечує засади функціонування модерної держави.