Говорить відома українська письменниця і філософ Оксана Забужко:
"У Росії вже нацизм. Тобто, що Кремль реально перебирає на себе імперську, націоналістичну, шовіністичну карту у всіх цих "руситських партій", марґіналізуючи їх таким чином і відбираючи у них гасло "Росія для росіян" і реалізуючи це гасло безпосередньо на практиці, коли просто-напросто людей хапають на вулиці, вимагаючи від них документів".
Щодо ідей, подібних до останньої книги Проханова, Оксана Забужко каже:
"Але назагал я думаю, що значно цікавіше було б обговорити може навіть не стільки те, що пишуть Проханов і "іже з ними", скільки тексти на кшталт, скажімо, роману Володимира Сорокіна "День опрічніка", котрий направду підсумовує всі ці інтенції, всі ці наміри зібрати імперію і закінчує абсолютно страшно. Це ніби просто антиутопія, цей роман, але по суті – це про сьогоднішню путінську Росію із висновком, що "покуда жіва опрічніна, жіва і Россія". Те, що Росія тримається "опрічніною", це страшний діагноз, який письменник може поставити своїй країні і своєму народові, як народові, так би мовити, ув’язненого духу".
Книга Проханова з її націонал-імперськими ідеями лише підтверджує існування живильного ґрунту у нинішній російській політичні еліті, де, наприклад, Анатолій Чубайс говорить про те, що "ліберальна імперія базується на джерелах енергії". А Нікіта Міхалков, один із "стовпів" так званої "русской інтєліґенції" каже на презентації книги Проханова, що еліта країни вже нібито переосмислила процеси і бачить Росію з "вертикальною владою і горизонтальною економікою".
Оксана Забужко встигає перепитати:
"Що ж тут дивного, перепрошую. Маєте на увазі котрого Міхалкова? Тата старенького, автора сталінського гімну, чи синочка, того, котрий написав сталінський гімн. Так що ж тут дивного!?"
Коли ми перераховуємо діячів і політиків, котрі прийшли на презентацію книги "Сімфонія пятой імперії",– віце-спікера Держдуми Владіміра Жіріновского, колишнього Генерального прокурора Росії Алєксандра Колєснікова, художника Іллю Ґлазунова, Леоніда Ґозмана, Сєрґєя Ґлазєва із націоналістичної “Родіни”, то виникає питання: а де ж російська інтелігенція? Оксана Забужко відповідає:
"Російська інтелігенція, як така, скінчилася. Якщо розуміти під інтелігенцією не просто людей, які обслуговують владу, а людей, які формують громадську думку, будучи незалежними від влади, як то і було завжди– і за миколаївської імперії, і за радянської,– то у такому вигляді сьогодні російської інтелігенції не існує. Тобто, "інтєліґенція вся лєгла под власть".
Атмосфера в Росії і дії влади Кремля щодо своїх сусідів і Європи переконують світ у небезпеці "керованої демократії", яку оспівують сьогодні Проханов і "іже с нім", як постання нової імперії. Констатує Оксана Забужко:
“Гряде фашизм. Так! Російський фашизм потребує своїх текстів. Потребує свого "Майн кампфу"”.