У тридцяті роки минулого століття на Буковині була ще румунська влада, тому голодомору там не було, кажуть очевидці тих подій, але про голод на великій Україні вони знали. 79-річна Орися Теляєва розповідає Радіо Свобода:
«Тому що навіть багато людей перебігали сюди до нас, ну і крім того, збирали гроші, збирали продукти, хто що міг, ви знаєте, возами під"їжджали до границі, а на Україну Радянську нікого не пускали, мотивуючи: "Какой на Украине может быть голод?". Тому що в той час, коли люди мільйони вмирали з голоду, збіжжя відправлялося первосортне за границю. Це ж факт. Це всі знають. Весь світ».
Впродовж 10 днів у краєзнавчому музеї Черкас транслюватиметься документальна стрічка "Технологія терору" автора Віктора Підлісного. На виставці також представлена "Книга рецептів" Миколи Бондаренка з Сумщини. Протягом кількох років він збирав свідчення у дідусів і бабусь – очевидців голодомору та рецепти "страв", які врятували їх від смерті. Люди знали, як, наприклад, готувати спориш чи їсти листя липи. Таких рецептів у книзі приблизно півсотні.
«Тому що навіть багато людей перебігали сюди до нас, ну і крім того, збирали гроші, збирали продукти, хто що міг, ви знаєте, возами під"їжджали до границі, а на Україну Радянську нікого не пускали, мотивуючи: "Какой на Украине может быть голод?". Тому що в той час, коли люди мільйони вмирали з голоду, збіжжя відправлялося первосортне за границю. Це ж факт. Це всі знають. Весь світ».
Впродовж 10 днів у краєзнавчому музеї Черкас транслюватиметься документальна стрічка "Технологія терору" автора Віктора Підлісного. На виставці також представлена "Книга рецептів" Миколи Бондаренка з Сумщини. Протягом кількох років він збирав свідчення у дідусів і бабусь – очевидців голодомору та рецепти "страв", які врятували їх від смерті. Люди знали, як, наприклад, готувати спориш чи їсти листя липи. Таких рецептів у книзі приблизно півсотні.