Минулого року білоруська міліція зафіксувала 3000 випадків, коли жінки стали жертвами насильства вдома – отримували серйозні травми і навіть гинули. Реальне ж число громадянок Білорусі, які потерпіли від рук своїх чоловіків, принаймні в 10 разів більше,– переконана голова громадського об’єднання “Жіночий незалежний демократичний рух Білорусі ” Людмила Пєціна. Вона визнала, що насильство в родині фактично стало в Білорусі нормою життя.
“Соціологічні дослідження, які ми робили, виявили, що кожна третя жінка так чи інакше стикалася з фізичним насильством у родині – чи своїх батьків, чи власній. Понад 76% жінок потерпають від психологічного тиску, образ, загроз, лайки”.
За словами пані Пєцінай, Білорусь тут не є чимось винятковим на пострадянському просторі. Але, на відміну від країн-сусідів, держава дуже мало робить, щоб подолати це зло. У Білорусі немає жодного реабілітаційного центру, де жінки могли б знайти притулок, діють лише три кризові центри, яких має бути сотні. Крім цього, пані Пєціна назвала і наступні причини цього зла:
“Це відсутність адекватного законодавства, по-друге – це патріархальний контекст у громадській свідомості, які фактично зберігають такі насильницькі взаємини між жінками та чоловіками”.
Пані Пєціна відзначає, що держава робить якісь кроки для зупинення цього явища, але дуже неадекватні. Проблема надалі залишається латентною, прихованою, тому що більшість жінок не хоче звертатися в міліцію та центри соціальної допомоги. Домашнє насильство досі не кваліфікується в кримінальному законодавстві Білорусі.
За словами Людмили Пєцінай, у світі багато на себе беруть громадські об’єднання. В Білорусі це не реально, тому що третій сектор відчуває тиск та обмеження діяльності від уряду. Дуже важко зараз зареєструвати нову організацію, багато старих закрито. Навіть рух, очолюваний пані Пєцінай, Мінюст Білорусі попередив про можливе закриття, начебто за політизацію діяльності. Причина в тому, що Жіночий демократичний рух разом з іншими організаціями написав звернення до державних органів з критикою дій міліції під час розгону акцій опозиції у березні цього року. Міліція тоді арештувала багато молодих жінок та вживала проти них насильницькі заходи. Молодих дівчат міліціонери тримали на морозі, погрожували зґвалтувати та побити. Якщо держава сама вживає насильство проти жінок, то важко сподіватися, що вона буде ефективно протидіяти насильству в родинах,– вважає пані Пєціна.
“Соціологічні дослідження, які ми робили, виявили, що кожна третя жінка так чи інакше стикалася з фізичним насильством у родині – чи своїх батьків, чи власній. Понад 76% жінок потерпають від психологічного тиску, образ, загроз, лайки”.
За словами пані Пєцінай, Білорусь тут не є чимось винятковим на пострадянському просторі. Але, на відміну від країн-сусідів, держава дуже мало робить, щоб подолати це зло. У Білорусі немає жодного реабілітаційного центру, де жінки могли б знайти притулок, діють лише три кризові центри, яких має бути сотні. Крім цього, пані Пєціна назвала і наступні причини цього зла:
“Це відсутність адекватного законодавства, по-друге – це патріархальний контекст у громадській свідомості, які фактично зберігають такі насильницькі взаємини між жінками та чоловіками”.
Пані Пєціна відзначає, що держава робить якісь кроки для зупинення цього явища, але дуже неадекватні. Проблема надалі залишається латентною, прихованою, тому що більшість жінок не хоче звертатися в міліцію та центри соціальної допомоги. Домашнє насильство досі не кваліфікується в кримінальному законодавстві Білорусі.
За словами Людмили Пєцінай, у світі багато на себе беруть громадські об’єднання. В Білорусі це не реально, тому що третій сектор відчуває тиск та обмеження діяльності від уряду. Дуже важко зараз зареєструвати нову організацію, багато старих закрито. Навіть рух, очолюваний пані Пєцінай, Мінюст Білорусі попередив про можливе закриття, начебто за політизацію діяльності. Причина в тому, що Жіночий демократичний рух разом з іншими організаціями написав звернення до державних органів з критикою дій міліції під час розгону акцій опозиції у березні цього року. Міліція тоді арештувала багато молодих жінок та вживала проти них насильницькі заходи. Молодих дівчат міліціонери тримали на морозі, погрожували зґвалтувати та побити. Якщо держава сама вживає насильство проти жінок, то важко сподіватися, що вона буде ефективно протидіяти насильству в родинах,– вважає пані Пєціна.