Доступність посилання

24 Квітень 2017, Київ 20:38

Голод 1932-33 років в СРСР і в Україні – точки зору російських істориків


Прага – Під час останнього візиту до України російський міністр закордонних справ Сергій Лавров назвав тему Голодомору однією з найгостріших у відносинах з Україною. Україна ставить питання і перед Росією про визнання голоду 1932-33 років в Україні актом геноциду українського народу. Російське та українські дослідники не раз гостро дискутували на цю тему. А як сьогодні, що думають про це масштабне трагічне явище відомі російські історики?

Юрій Афанасьєв
Колишній ректор Московського історико-архівного інституту, відомий російський демократ Юрій Афанасьєв свого часу досліджував цю тему. Представник академічної історичної науки Росії, доктор історичних наук з Інституту російської історії Російської академії наук Веніамін Зима є фахівцем із проблем голоду 1932-33 років. Юрій Афанасьєв:

«Я повністю переконаний, що це не чисто українська проблема. Може бути, що ця проблема, якраз сьогоднішня проблема, у тому, що голоду 1932-33 років намагаються надати якесь національне виявлення. У цьому, як мені здається, і є найголовніша проблема. А насправді, все ж-таки, з моєї точки зору, за моїм переконанням – це соціально- політична проблема. Якою вона була тоді і тепер, і вона ще не відійшла в історію. Що вирішувалося в 1932 –33 роках? У ці роки вирішувалася проблема ставлення радянської влади до селянства як такого. І у нас чомусь не зв‘язують дві дати – голод 1921 і голод 1932-33 років. І в тому випадку десь 6 мільйонів загиблих нараховується і у цьому випадку – 6–8 мільйонів. Але це ж не просто померлі від голоду, це люди, винищені в ім‘я досягнення поставленої мети, а саме – ліквідувати соціальні групи і класи тодішнього СРСР. І здійснювати насильство безпосередньо над кожним у цьому розщепленому на атоми суспільстві».

Юрій Афанасьєв вважає, що сьогоднішня російська влада не може дати цим явищам належної оцінки:

«Я думаю, що вона не буде ніколи дана, допоки існує ця влада, я маю на увазі путінську владу. Ця влада і є прямим продовженням тієї самої націонал-більшовицької влади, ось яка була весь радянський період. Як вона може признати це? Це рівнозначно тому, що взяти і офіційно оголосити про свою нелегітимність».

І далі Афанасьев каже про українців :

«Знищили кілька мільйонів людей, серед яких більшість – українці. Так? Але все-таки так не можна на початку кваліфікувати того, що було. Народи карали, народи нищили, карали їх знищенням, вивозом у Сибір. А от до українців справа не дійшла... у цих покидьків... І якщо тут навішати ще одну етикетку типу "геноцид", будуть з’ясовувати, яка нація яку знищувала. І це буде відхід від суті проблеми...»

Доктор історичних наук з Інституту російської історії Веніамін Зима каже, що у своєму дослідженні він дослідив кількість загиблих від голоду 1932-33 років в Росії – десь 3 мільйони. Приблизно стільки ж, як він вважає, загинуло і в Україні і додає:

«Українські історики зараз називають – скільки? По-моєму,сім? Так?...Але статистика є статистика. А факти можуть бути інші».

Щодо свідомої організації радянськими верхами голоду 1932-33 років Веніамін Зима каже:

«Це неможливо. Я думаю, що вони не пішли б на це – щоб піти на це. Відкрито і прямо, я думаю, цього не було, щоб його організовувати».

Щодо терміну "геноцид» стосовно голоду 1932-33 років в Україні доктор Зима каже:

«Я не хочу, щоб цей голод поставив нас один проти одного – українців і росіян. І ось і цього я не хочу, і ніхто не хоче. Я запитував якось у Василя Івановча Марочко, мого українського колеги: Василь Іванович, як ви думаєте, хто платити буде, Росія буде платити вам? А він каже – та ні, ти що! Ну, я не знаю, як... Росія ж також боїться».
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG