Про себе Бруно Шульц нагадав Україні та світові напередодні 110-ї річниці від дня народження міжнародним скандалом. У лютому – травні 2001 року з Дрогобича незаконно в Ізраїль вивезли настінні розписи митця. Якби не ця крадіжка, кажуть фахівці, то навряд чи про Бруно Шульца знали б на його батьківщині.
Сьогодні Шульца ставлять поруч з Кафкою, Борхесом і Прустом
Бруно Шульц, який народився у невеличкому провінційному Дрогобичі у 1892 році, був громадянином трьох держав: Австро-Угорської імперії, Польщі та СРСР. А ще застав німецьку окупацію і від кулі гестапівця Карла Гюнтера 19 листопада 1942 року загинув на одній з дрогобицьких вуличок. Проживши менше, аніж півстоліття, Бруно Шульц майже не мандрував. Втім його, людину, яка виросла і творила у провінції (здавалося б, замкнутому середовищі), нині ставлять поруч з Кафкою, Борхесом, Прустом. Шульц мешкав і творив у містечку, де перетинались три культури: українська, єврейська і польська. Цей дух присутній як у його рисунках, так і прозі. Сьогодні Бруно Шульц більше пошанований не на батьківщині, а в Польщі (польською мовою він писав) і в Ізраїлі, де в інституті Яд-Вашем експонуються його настінні розписи. Власне ті, які у травні 2001року пропали із колишньої вілли офіцера гестапо Фелікса Ландау. Ці малюнки, що руйнувались десятиліттями в коморі, були останніми роботами Шульца, які він створив у дитячій кімнаті. Фрески, за згодою господарів помешкання, демонтували і вивезли до Ізраїлю співробітники інституту Яд-Вашем. До слова, не перешкоджала цим незаконним діям місцева влада Дрогобича. Тоді мером був Олексій Радзієвський, нині народний депутат від Партії регіонів. Вивозили розписи в машинах з дипломатичними номерами через українсько-польський кордон. Тоді під напористою увагою громади Львівська обласна прокуратура порушила кримінальну справу, але слідчі її так і не довели до завершення. Справа зависла, і її закрили. Ніхто не покараний.
Скандал довкола розписів Бруно Шульца сприяв популяризації митця
Втім, скандал довкола вивезення фресок сприяв популяризації імені Бруно Шульца на його батьківщині, а настінні малюнки, які не встигли вкрасти, таки реставрували і сьогодні вони тішать шанувальників творчості Бруно Шульца. Кожен його рисунок – це атмосфера театру, художник вдавався до складної техніки, щось між графікою і фотографією. 19 листопада учасники фестивалю вмонтують у тротуар меморіальну таблицю з написом: «На цьому місці 19.11.1942 р. був застрелений гестапівцем великий митец-дрогобиччанин Бруно Шульц».
Достеменно невідомо, де саме похований Бруно Шульц. Журналіст і «шульцознавець» Леонід Гольберг зазначив, що митець, ймовірно, похований на міському єврейському цвинтарі:
«Ймовірно, це місце на єврейському цвинтарі. У чорний четвер 19 листопада 1942 року на вулицях вбили десятки євреїв. Їхні тіла повезли на ново-єврейський цвинтар. І там поховані усі жертви масакри, в тому числі і Шульц».
З 13 до 19 листопада у рамках міжнародного фестивалю Бруно Шульца обговорюватимуть про унікальний феномен прикордонної культури – суміш української, польської, єврейської і, зокрема, те як вдало ці культури поєднав Бруно Шульц.
Польські художники представляють під час фестивалю свою графіку і малярські роботи, присвячені тематиці Шульца. Актори краківського і люблінського театрів привезли вистави за мотивами творів Шульца. Серед них «Санаторій під Клепсидрою».
«У вікні ще раз посувається й спроквола обертається велична улоговина горизонту, налита темними шумлячими лісами, серед яких біліють мури Санаторію. Прощавайте, батьку, прощавай місто, якого я вже не побачу»,– фрагмент оповідання «Санаторій під клепсидрою».
Шульц востаннє милувався Дрогобичем 19 листопада 1942 року, саме у цей день він мав втекти з окупованого німцями міста – та не судилось. Про Шульца довго мовчали, він не колекціонував свої твори, а волів їх роздаровувати друзям. Втім сьогодні на 64-і роковини про митця заговорили і на батьківщині – як про талановиту і неординарну особистість.
Сьогодні Шульца ставлять поруч з Кафкою, Борхесом і Прустом
Бруно Шульц, який народився у невеличкому провінційному Дрогобичі у 1892 році, був громадянином трьох держав: Австро-Угорської імперії, Польщі та СРСР. А ще застав німецьку окупацію і від кулі гестапівця Карла Гюнтера 19 листопада 1942 року загинув на одній з дрогобицьких вуличок. Проживши менше, аніж півстоліття, Бруно Шульц майже не мандрував. Втім його, людину, яка виросла і творила у провінції (здавалося б, замкнутому середовищі), нині ставлять поруч з Кафкою, Борхесом, Прустом. Шульц мешкав і творив у містечку, де перетинались три культури: українська, єврейська і польська. Цей дух присутній як у його рисунках, так і прозі. Сьогодні Бруно Шульц більше пошанований не на батьківщині, а в Польщі (польською мовою він писав) і в Ізраїлі, де в інституті Яд-Вашем експонуються його настінні розписи. Власне ті, які у травні 2001року пропали із колишньої вілли офіцера гестапо Фелікса Ландау. Ці малюнки, що руйнувались десятиліттями в коморі, були останніми роботами Шульца, які він створив у дитячій кімнаті. Фрески, за згодою господарів помешкання, демонтували і вивезли до Ізраїлю співробітники інституту Яд-Вашем. До слова, не перешкоджала цим незаконним діям місцева влада Дрогобича. Тоді мером був Олексій Радзієвський, нині народний депутат від Партії регіонів. Вивозили розписи в машинах з дипломатичними номерами через українсько-польський кордон. Тоді під напористою увагою громади Львівська обласна прокуратура порушила кримінальну справу, але слідчі її так і не довели до завершення. Справа зависла, і її закрили. Ніхто не покараний.
Скандал довкола розписів Бруно Шульца сприяв популяризації митця
Втім, скандал довкола вивезення фресок сприяв популяризації імені Бруно Шульца на його батьківщині, а настінні малюнки, які не встигли вкрасти, таки реставрували і сьогодні вони тішать шанувальників творчості Бруно Шульца. Кожен його рисунок – це атмосфера театру, художник вдавався до складної техніки, щось між графікою і фотографією. 19 листопада учасники фестивалю вмонтують у тротуар меморіальну таблицю з написом: «На цьому місці 19.11.1942 р. був застрелений гестапівцем великий митец-дрогобиччанин Бруно Шульц».
Достеменно невідомо, де саме похований Бруно Шульц. Журналіст і «шульцознавець» Леонід Гольберг зазначив, що митець, ймовірно, похований на міському єврейському цвинтарі:
«Ймовірно, це місце на єврейському цвинтарі. У чорний четвер 19 листопада 1942 року на вулицях вбили десятки євреїв. Їхні тіла повезли на ново-єврейський цвинтар. І там поховані усі жертви масакри, в тому числі і Шульц».
З 13 до 19 листопада у рамках міжнародного фестивалю Бруно Шульца обговорюватимуть про унікальний феномен прикордонної культури – суміш української, польської, єврейської і, зокрема, те як вдало ці культури поєднав Бруно Шульц.
Польські художники представляють під час фестивалю свою графіку і малярські роботи, присвячені тематиці Шульца. Актори краківського і люблінського театрів привезли вистави за мотивами творів Шульца. Серед них «Санаторій під Клепсидрою».
«У вікні ще раз посувається й спроквола обертається велична улоговина горизонту, налита темними шумлячими лісами, серед яких біліють мури Санаторію. Прощавайте, батьку, прощавай місто, якого я вже не побачу»,– фрагмент оповідання «Санаторій під клепсидрою».
Шульц востаннє милувався Дрогобичем 19 листопада 1942 року, саме у цей день він мав втекти з окупованого німцями міста – та не судилось. Про Шульца довго мовчали, він не колекціонував свої твори, а волів їх роздаровувати друзям. Втім сьогодні на 64-і роковини про митця заговорили і на батьківщині – як про талановиту і неординарну особистість.