Морган Вільямс на відкритті виставки
Голодомору в Сумах.- Як саме, на Вашу думку, необхідно відновлювати історичну правду про Голодомор в Україні?
- В Україні робиться недостатньо, щоб найкращі представники наукової та мистецької громади вивчали та розповідали правду про українську історію і писали б нові підручники, створювали нові бібліотеки, виставки, історичні центри. Ми хотіли б, щоб Президент та Верховна Рада створили історичний комплекс, присвячений Голодомору, в якому були б освітній центр, виставки, бібліотека. І щоб правду поширювати шляхом освіти та просвіти, а не репресивними методами, які використовували у минулому, як, наприклад, це законодавство із штрафними санкціями.
- Українська діаспора у США давно намагалася переконати Конгрес визнати український Голодомор геноцидом. Однак досі безуспішно. Чим викликана така непоступливість американських законодавців?
- Конгрес США багато зробив з цього питання. Він став першим законодавчим органом великої держави, який створив комісію щодо Голодомору. Доктор Джеймс Мейс був директором комісії, яка дійшла висновку, що Голодомор був геноцидом. Хоча Конгрес не ухвалив резолюцію, яка б визнавала результати роботи комісії, але сама комісія була урядовою. Окрім того, Палата представників ухвалила резолюцію, яка вшановує пам''ять про загиблих від штучного Голодомору в Україні. І в останній резолюції, яка надає дозвіл на побудову пам''ятника у Вашингтоні, йдеться про вшанування пам''яті геноциду в Україні. Але Конгрес США зазвичай уникає спроб переглянути історію та визначати, що було геноцидом, а що ні. Вони не робили цього для вірмен, для американських індіанців і напевно не зроблять цього для України. Це не свідчить, що вони проти України, це лише питання традиції – вони просто не займаються такими історичними питаннями.
- Як Ви оцінюєте дії українських урядовців щодо вшанування пам''яті загиблих під час Голодомору?
- Мене непокоїть, що Президент Ющенко, міністр закордонних справ Тарасюк та інші українські урядовці кажуть, що ми хочемо, щоб світ визнав, що Голодомор в Україні таки був геноцидом, і що мільйони українців загинули через це і що ми не хочемо повторення цього. Але зараз відбувається геноцид у Дарфурі, і міністр Тарасюк нещодавно відвідував Організацію Об''єднаних Націй і взагалі не згадав про Дарфур. Президент Ющенко ніколи не говорив нічого про Дарфур. Отже, Україна намагається переконати інші держави визнати те, що було 75 років тому, геноцидом. Але її лідери мовчать, коли треба зупинити геноцид, що відбувається зараз. І це виглядає лицемірством, це саме те, що світ робив у 1932-33 роках, коли декілька мільйонів загинули під час радянського панування в Україні.