Соціологи б’ють на сполох. Рівень толерантності в українському суспільстві знижується, нетерпимість до інших зростає. Побиття чорношкірих студентів, вандалізм на кладовищах, расистські вихватки... Ще донедавна в Україні про це знали лише з повідомлень про події в Росії. Тепер на шпальтах і в етері замиготіли назви українських міст. Директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто вже довгий час вивчає стан толерантності в Україні. В інтерв’ю Радіо Свобода він визнає:
“На жаль, українське суспільство не дуже толерантне. Один з факторів – це погіршення матеріального стану, добробуту населення. А далі, це міжнародні події, власне, події 11 вересня, війна в Іраку, тобто, загальне напруження, яке пов’язане з міжетнічними конфліктами”.
Президент України Віктор Ющенко вважає, що толерантність і повага до іншого є складовою державної політики. Відповідаючи на запитання Радіо Свобода про реакцію на спалахи нетерпимості в країні, Президент сказав:
“Ми є країна, у якій знаходять вільний розвиток представники будь-якої національної меншини. Ніхто не може звинуватити Україну у тому, що вона закриває можливості розвитку будь-якої національної меншини, її присутності в Україні, як на політичному, так і на гуманітарному чи соціальному просторі. У відповідь на докори, які лунали з ряду громад, я дав відповідне доручення СБУ, Міністерству освіти України, провести вивчення цих фактів і запропонувати дії, які б могли знати ці проблеми”
Толерантність протистоїть ксенофобії – нав’язливому страху перед незнайомим, інакшим, чужим. Ксенофобія у різній мірі притаманна кожній країні, зазначив в етері Радіо Свобода відомий дослідник міжнаціональних відносин Олександр Майборода:
“Вона ніколи не зникне. Тому що завжди знайдуться люди, які ставляться з ворожістю до когось іншого, не до такого, як він. На ґрунті чого вона може з’являтися? Ну, на ґрунті страху перед незнайомою расою. Ксенофобія – це страх перед чужинцем. Це може бути упередженість на ґрунті гіпертрофованої історичної пам’яті, гіпертрофованої образи за минуле”.
На початку листопада Комітет ООН з прав людини закликав українську владу поліпшити становище із правами людини. Автори звіту ООН, зокрема, звертають увагу на прояви антисемітизму в Україні, про що, на їхню думку, засвідчили напади на студентів єврейської національності, а також побиття рабина і його сина у Києві. Правозахисники раніше також не раз критикували діяльність Міжрегіональної академії управління персоналом.
“На жаль, українське суспільство не дуже толерантне. Один з факторів – це погіршення матеріального стану, добробуту населення. А далі, це міжнародні події, власне, події 11 вересня, війна в Іраку, тобто, загальне напруження, яке пов’язане з міжетнічними конфліктами”.
Президент України Віктор Ющенко вважає, що толерантність і повага до іншого є складовою державної політики. Відповідаючи на запитання Радіо Свобода про реакцію на спалахи нетерпимості в країні, Президент сказав:
“Ми є країна, у якій знаходять вільний розвиток представники будь-якої національної меншини. Ніхто не може звинуватити Україну у тому, що вона закриває можливості розвитку будь-якої національної меншини, її присутності в Україні, як на політичному, так і на гуманітарному чи соціальному просторі. У відповідь на докори, які лунали з ряду громад, я дав відповідне доручення СБУ, Міністерству освіти України, провести вивчення цих фактів і запропонувати дії, які б могли знати ці проблеми”
Толерантність протистоїть ксенофобії – нав’язливому страху перед незнайомим, інакшим, чужим. Ксенофобія у різній мірі притаманна кожній країні, зазначив в етері Радіо Свобода відомий дослідник міжнаціональних відносин Олександр Майборода:
“Вона ніколи не зникне. Тому що завжди знайдуться люди, які ставляться з ворожістю до когось іншого, не до такого, як він. На ґрунті чого вона може з’являтися? Ну, на ґрунті страху перед незнайомою расою. Ксенофобія – це страх перед чужинцем. Це може бути упередженість на ґрунті гіпертрофованої історичної пам’яті, гіпертрофованої образи за минуле”.
На початку листопада Комітет ООН з прав людини закликав українську владу поліпшити становище із правами людини. Автори звіту ООН, зокрема, звертають увагу на прояви антисемітизму в Україні, про що, на їхню думку, засвідчили напади на студентів єврейської національності, а також побиття рабина і його сина у Києві. Правозахисники раніше також не раз критикували діяльність Міжрегіональної академії управління персоналом.