Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:59

73 роки від припинення політики українізації в радянській Україні.


Віталій Пономарьов Київ, 17 листопада 2006 року (RadioSvoboda.Ua) – 18–22 листопада 1933 року у Харкові розпочав роботу пленум центрального комітету компартії України. На ньому тодішні керівники радянської України, вбачаючи головну небезпеку для своєї влади в українському націоналізмі, вирішили припинити політику українізації.


У квітні 1923 року більшовики, намагаючись укоренити свою владу в республіках Радянського Союзу, проголосили політику так званої «коренізації», яка в радянській Україні набула форми українізації. Вже у серпні чиновники та партійні функціонери почали навчання на курсах української мови, а після його завершення складали іспит. 1925 року все діловодство у державних установах і на підприємствах було переведене на українську мову. За кілька років на українську мову перейшли 80% шкіл, дві третини вищих навчальних закладів і навіть деякі військові частини. Українською мовою також видавалася переважна більшість книг, журналів та газет.

Проте на початку 1930-х влада почала згортати українізацію. Особливо на це вплинули репресії проти української інтеліґенції та штучний голод, від якого загинули мільйони українських селян. Говорить професор Станіслав Кульчицький:

«Зовнішні моменти національного буття зберігалися, а насправді удар, нанесений по українському селянству і по інтеліґенції, був колосальний. Після цього Україна вже не змогла піднятися, і будь-які спроби не те що самостійності якоїсь, а взагалі більш незалежного розвитку, були припинені».

У грудні 1932 року керівники ВКП(б) та уряду СРСР визнали українізацію в ряді районів України та у місцях поселення українців на Кубані, Далекому Сході і в Казахстані «петлюрівською». За кілька тижнів українізація там була припинена. Говорить професор Юрій Шаповал:

«В Кремлі добре розуміли, що ця політика стимулює національну самосвідомість. І режим скористався ситуацією голоду, коли питання хлібозаготівель були дивним засобом пов’язані з національною політикою. І от коли винуватцями голоду зробили так званих «петлюрівців», «агентів Пілсудського» і різного роду українських націоналістів, от тоді саме і було прийняте рішення про так зване «правильне» проведення українізації. Це, власне, означало згортання цієї політики».

18 листопада 1933 року у Харкові почався пленум ЦК компартії України, який визнав головною небезпекою моменту український націоналізм і ухвалив рішення про припинення політики українізації.
XS
SM
MD
LG