П’єр Жосс розпочав видавати путівники по різних країнах світу ще в 1973 році. За цей час він об’їхав майже 100 країн. І всюди – з фотоапаратом. Його колосальний досвід дозволяє йому бачити не лише привабливі сторони мандрів, туризму, але й його загрози. На його думку, в 2020 році туризм стане найважливішою галуззю економіки в світі. Це вже спостерігається в таких країнах, як Таїланд, де доходи від туризму перевищили доходи від експорту рису. В політично нестабільних державах домінування туристичної галузі може загрожувати серйозними економічними проблемами. Великою є загроза руйнування найбільш відвідуваних пам’яток культури, архітектури, природи. Наприклад, каже П’єр Жосс, Великий китайський мур місцями перетворився в Діснейленд, а надмірна реставрація деяких частин цієї пам’ятки “не залишає місця для мрій”. Як не парадоксально, але бум туризму породжує корупцію з нерухомістю і ділянками землі в найбільш відвідуваних країнах, які є далеко не найбагатшими, а також відриває від традиційного способу життя сотні тисяч людей в різних країнах. Крім того, дуже сильно вдарило по мандрах різке зростання загрози терактів.
Я запитав П’єр Жосса, як у сучасному світі можна уникнути перерахованих ним загроз:
“Я – великий песиміст. Гадаю, що битва майже програна. Економічні ставки в туризмі настільки сильні, тут крутиться стільки мільярдів євро і мільярдів доларів, тому є мало шансів на те, що протести проти загроз, перед якими опиняється низка країн, будуть почуті”.
П’єр Жосс в Україні вперше. За його словами, це ознайомлювальна і розвідувальна поїздка на запрошення друзів з Французького культурного центру. Він сам губиться, якою за числом є Україна – 99-ою чи сотою країною. На запитання, чи планує випустити у серії “Guides du Routard” (“Путівників мандрівника”) подібне видання по Україні, відповідає обережно – мовляв, чи буде це вигідно, чи французи і франкомовні купуватимуть такий путівник.
Виставка “Ностальгія біля барної стійки”, яка триватиме до 29 грудня, складається з чорно-білих знімків. Я попросив поділитися думками фотографа Романа Гінзбурга, який уважно придивлявся до різних кафе, пабів, бістро, які фотографував упродовж десятиліть П’єр Жосс:
“Усі ці знімки вражають емоціями. Я відчуваю той дух, який на цих знімочках є. Для мене немає значення, зерно є чи його нема. Є дух і та атмосфера, яка була там тоді. І це дуже важливо для мене, як для фотографа – я мандрую”. А послові Франції в Україні Жану-Полю Везіану виставка нагадала молодість:
“Я відвідував ці бістро, як і всі, коли був студентом. Коли молодий, у цих місцях проводиш багато часу. Іноді залицяєшся до жінок у бістро. Що мене вражає у цій виставці? Вона показує, що кафе – це місце, яке існує повсюдно в світі. Це дуже гостинне місце”.
Я запитав П’єр Жосса, як у сучасному світі можна уникнути перерахованих ним загроз:
“Я – великий песиміст. Гадаю, що битва майже програна. Економічні ставки в туризмі настільки сильні, тут крутиться стільки мільярдів євро і мільярдів доларів, тому є мало шансів на те, що протести проти загроз, перед якими опиняється низка країн, будуть почуті”.
П’єр Жосс в Україні вперше. За його словами, це ознайомлювальна і розвідувальна поїздка на запрошення друзів з Французького культурного центру. Він сам губиться, якою за числом є Україна – 99-ою чи сотою країною. На запитання, чи планує випустити у серії “Guides du Routard” (“Путівників мандрівника”) подібне видання по Україні, відповідає обережно – мовляв, чи буде це вигідно, чи французи і франкомовні купуватимуть такий путівник.
Виставка “Ностальгія біля барної стійки”, яка триватиме до 29 грудня, складається з чорно-білих знімків. Я попросив поділитися думками фотографа Романа Гінзбурга, який уважно придивлявся до різних кафе, пабів, бістро, які фотографував упродовж десятиліть П’єр Жосс:
“Усі ці знімки вражають емоціями. Я відчуваю той дух, який на цих знімочках є. Для мене немає значення, зерно є чи його нема. Є дух і та атмосфера, яка була там тоді. І це дуже важливо для мене, як для фотографа – я мандрую”. А послові Франції в Україні Жану-Полю Везіану виставка нагадала молодість:
“Я відвідував ці бістро, як і всі, коли був студентом. Коли молодий, у цих місцях проводиш багато часу. Іноді залицяєшся до жінок у бістро. Що мене вражає у цій виставці? Вона показує, що кафе – це місце, яке існує повсюдно в світі. Це дуже гостинне місце”.