Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:15

Про Голодомор — за п’ять академічних годин?


Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 20 листопада 2006 року (RadioSvoboda.Ua) - До Дня вшанування пам’яті жертв Голодоморів і політичних репресій в усіх українських школах цього року проводять спеціальні уроки і лекції, розгортають виставки, пишуть твори та реферати, організовують вечори пам’яті. Діти мають знати більше про трагедію українського народу, яка, як кажуть вчителі, у шкільних підручниках і досі висвітлюється досить поверхово. Наприклад, у всьому курсі української літератури вивчають лише два твори на тему Голодомору — «Жовтий князь» Василя Барки та «Марія» Уласа Самчука. Обидва твори школярі читають в 11-ому класі, а на їхнє вивчення Міністерство виділило 5 академічних годин.

Оксана Булгакіна
Учителі дніпропетровських шкіл, з якими спілкувалося Радіо Свобода, не погоджуються з підходом Міністерства освіти до вивчення теми українського Голодомору на уроках літератури. Творів обмаль, кажуть вони, та й у програмі вони йдуть не поряд — «Жовтого князя» вивчають у жовтні, а «Марію» аж у грудні. Між тим, нинішні 10-11-тикласники, вважають наставники, вже готові сприймати такі складні твори. Оксана Булгакіна, яка майже десять років вчителює в 89-ій міській школі, зі свого досвіду знає, що це — якраз той вік, коли людина починає мислити самостійно. Пані Оксана:

«10-11-ий клас — це якраз той вік, коли можна про щось говорити. Раніше? Розумієте, не відомо яка реакція буде. Діти можуть і сміятися, можуть і плакати. Дітям важко уявити, як це їсти лободу, збирати якісь зернятка, щоб вижити. Виходять трохи шоковані з уроку».

Пані Оксана говорить, що зазвичай нинішні старшокласники бачать Голодомор як щось дуже далеке і нереальне, однак у їхніх творах та рефератах на цю тему, окрім вичитаних фраз, трапляються і власні думки, і спогади когось із старших у сім’ї. За даними істориків, голодомор 30-их років торкнувся приблизно кожної третьої дніпропетровської родини.

Дмитро Жилінський
Дмитро Жилінський, 11-класник з 89-ої школи каже Радіо Свобода, що про написане Василем Баркою знав давно — від свої бабуні:

«У творі Василя Барки «Жовтий князь» ми проходили тему Голодомору 1933-го року на прикладі родини Катраників. Мая бабуся мені теж розповідала про ті події, як пригнічували український народ, тому це оповідання не стало для мене якимось новим».

Олеся
(© RadioSvoboda.Ua)
Однокласниця Дмитра Олеся про Голодомор розпитала у прабабці. У 33-ому тій було 20 років і вона стала єдиною з усієї великої родини, кому вдалося вижити. Олеся розповідає:

«Бабусі моїй вдалося врятувався лише тому, що вона відпрацьовувала вихователькою дітей в одного зі службовців партії. Виливали помиї, якими годували худобу та свиней, а вона те збирала і відносила родині, щоб вони якось врятувались від голоду».

Вчителі української літератури кажуть, що твори, присвячені Голодомору, в шкільній програмі з’явилися тільки 7 років тому, однак книжок, навіть у міських школах, не вистачає — одна хрестоматія на цілий клас.







XS
SM
MD
LG